Постанова 4803 № 174/494/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4504/20 Справа № 174/494/19 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І.А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та виконуючого обов`язки керівника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ, заінтересовані особи: Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління територіального управління міністерства (м. Київ), Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс",- ВСТАНОВИЛА: В лютому 2020 року до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та виконуючого обов`язки керівника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ, заінтересовані особи: Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління територіального управління міністерства (м. Київ), Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс". Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та виконуючого обов`язки керівника Печерського РВ ДВС м. Київ, заінтересовані особи: Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління територіального управління міністерства (м. Київ), Приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс» - залишено без розгляду. В апеляційній сказі ОСОБА_1 просить ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Відзивів на апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та виконуючого обов`язки керівника Печерського РВ ДВС м. Київ. Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII. Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до положень ст. 449 ЦПК встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначає, що оскаржувану постанову вона отримала 24.12.2019 року та звернулася зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У задоволенні скарги їй було відмовлено листом від 20.01.2020 року, а 04.02.2020 року остання звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 09.12.2019 року, тобто із пропуском встановленого законом десятиденного строку. Отже, ОСОБА_1 пропущено встановлений законом десятиденний строк звернення зі скаргою до суду та не надано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. Між тим, десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і його може бути поновлено за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові має бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскарження саме рішення, дій або бездіяльності державного виконавця після оскарження останніх до начальника органу державної виконавчої служби призвело до пропуску встановленого законом десятиденного строку звернення зі скаргою до суду ОСОБА_1 , яка не подала заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. Твердження апелянта, що саме 04.02.2020 року вона вимушена була звернутись до суду зі скаргою, а суд першої інстанції в свою чергу неправильно з`ясував дату отримання нею листа з Печерського районного ВДВС, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам та у справі відсутні дані щодо порушення скаржником питання про поновлення строку звернення зі скаргою до суду. Між тим, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права, з урахуванням конкретних обставин справи та на підставі наданих сторонами доказів, а тому доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд першої інстанції не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича