Постанова Сумський апеляційний суд № 577/4792/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року м.Суми Справа №577/4792/17 Номер провадження 22-ц/816/865/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. сторони: позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2020 року, у складі судді Гетьмана В.В., ухвалене у м. Конотоп, повний текст якого складено 07 лютого 2020 року, в с т а н о в и в : 16 листопада 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 106000 грн. Вимоги мотивовано тим, що 21 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SUKWGK0000000001, за умовами якого останній отримав 85700 грн кредиту на строк до 21 липня 2023 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі і порядку, встановлених договором. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань станом на 16 серпня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 106000 грн, з яких: 77890,47 грн - тіло кредиту, 28109,53 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом. Рішенням Контопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2020 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольно. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 106000 грн заборгованості за кредитним договором, 770 грн витрат, понесених за публікацію оголошення та 1600 грн судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким, застосувавши строк позовної давності, у задоволенні позову відмовити. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви від 05 лютого 2020 року про застосування строків позовної давності, оскільки останній платіж по кредиту ним здійснено 30 серпня 2010 року, що визнається банком та підтверджується розрахунком, доданим до позову, трирічний строк позовної давності щодо стягнення кредитної заборгованості почався з 01 вересня 2010 року і спилив 01 вересня 2015 року, а банк звернувся до суду з позовом 06 листопада 2017 року. Зазначає, що факт звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не має правового значення для визначення факту спливу строку позовної давності, оскільки подання позову з інших матеріально-правових підстав не перериває перебігу позовної давності за позовом про стягнення кредитної заборгованості. Відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до апеляційного суду не направлено. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2017 року: 1600*100= 160000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 21 липня 2008 року був укладений кредитний договір № SUKWGK0000000001, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 85700 грн на строк до 21 липня 2023 року (а.с. 8-10, 13). Згідно з п. 2.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 8.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 8.1, п. 2.3.3 договору (п. 2.2.4). У п.8.1 кредитного договору визначено, що періодом сплати вважається період з «25» по «30» число кожного місяця, що відображено і у Графіку погашення кредиту, а саме: щомісячні платежі повинні сплачуватися позичальником у строк до 30 числа кожного місяця (а.с. 11-12). У зв`язку з неналежним виконанням боржником умов укладеного договору утворилася заборгованість, яка станом на 16 серпня 2017 року становить 106000 грн з яких: 77890,47 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28109,53 грн - заборгованість за процентами(а.с. 4-7). Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року в рахунок задоволення вимог погашення заборгованості за кредитним договором № SUKWGK0000000001 від 21 липня 2008 року в розмірі 132227,35 грн, яка утворилася станом на 18 березня 2011 року, звернуто стягнення на нерухоме майно із земельною ділянкою загальною площею 0,0658 га (предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 липня 2008 року), а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекодержателем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені власника ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу зазначеного нерухомого майна (а.с. 77). Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у позичальника утворилася заборгованість за кредитним договором, тому у банку наявні передбачені ст. ст. 526, 1048-1050, 1054 ЦК України підстави для дострокового повернення кредиту. При цьому, суд дійшов висновку, що не підлягає застосуванню строк позовної даності, оскільки за умовами кредитного договору строк виконання зобов`язання спливає 21 липня 2023 року, а з позовом банк звернувся 06 листопада 2017 року, тобто до початку перебігу строку позовної давності. Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись повністю не може, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц. Як вбачається з матеріалів справи строк виконання зобов`язань за кредитним договором № SUKWGK0000000001 від 21 липня 2008 року спливає 21 липня 2023 року (п. 8.1 договору). У п. 5.5 кредитного договору сторонами обумовлено термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом за даним договором, тривалістю 5 років. Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Позичальник здійснив останній платіж за кредитним договором 30 серпня 2010 року у розмірі 1000 грн, який зарахований на сплату пені. Після вказаних дат відповідач не вносив щомісячних платежів на виконання умов кредитного договору (а.с. 52). Таким чином, строк позовної давності сплинув 01 вересня 2015 року, а з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся лише 16 листопада 2017 року (а.с. 1). Із наданого банком розрахунку заборгованості за договором № SUKWGK0000000001 від 21 липня 2008 року вбачається, що станом на 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом 669796,84 грн, яка складається з: 77890,47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 146197,12 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 27176,33 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 418532,92 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 4-7). Однак, за відсутності законодавчого обмеження вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, банк на свій розсуд заявив до стягнення заборгованості у розмірі 106000 грн з яких: 77890,47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28109,53 грн - заборгованість за процентами (а.с. 3, 7). За умови застосування обумовленого сторонами строку позовної давності в 5 років та стягнення заборгованості за відсотками за період з 31 серпня 2010 року по 30 серпня 2015 року, розмір заборгованості за відсотками за цей період - 89060,97 грн, що значно перевищує, суму заборгованості за відсотками, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь - 28109,53 грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні в частині мотивів задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за договором № SUKWGK0000000001 від 21 липня 2008 року, які підлягають стягненню за період з 31 серпня 2010 року по 30 серпня 2015 року. При цьому, заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 28109,53 грн, яку банк просив стягнути з відповідача, є значно меншою, ніж наведена у розрахунку банку сума заборгованості за відсотками за період з 31 серпня 2010 року по 30 серпня 2015 року (5-річний строк позовної давності), іншого розрахунку відповідачем суду не надано. Згідно з положеннями ст. ст. 4, 13, 263, 367 ЦПК України справа розгядається судом в межах заявлених позовних вимог, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення суми заборгованості за відсотками, заявленої позивачем до стягнення. Оскільки за результатами апеляційного перегляду визначена судом до стягнення сума не змінилася, колегія суддів не вбачає підстав для перерозподілу судових витрат. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2020 року змінити в частині мотивів стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за договором № SUKWGK0000000001 від 21 липня 2008 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: О.Ю. Кононенко Судді : В.І. Криворотенко С.С. Ткачук