Постанова 4813 № 523/1693/20

Номер провадження: 33/813/466/20 Номер справи місцевого суду: 523/1693/20 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.04.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участі секретаря Янковської Ю.Л., Волика О.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року, встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329038 від 23.01.2020 року, водій ОСОБА_1 , 23 січня 2020 року о 00:05, рухаючись по вул. Л. Українки 1 в с. Усатове, Біляївського району в Одеської області, керував транспортним засобом марки «Suzuki SX4», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога КНП «ООМЦПЗ» №000083 (м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 9). Згідно висновку медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000083 від 23 січня 2020 року ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Основні доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що: - він не був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, тому був позбавлений права на захист; - прибор «Драгер», яким було здійснено його обстеження на стан алкогольного сп`яніння інспектором поліції та в медичному закладі не дозволений для використання на території України, тому його показники є неналежним доказом; - ОСОБА_1 був вимушений пройти обстеження під примусом та погрозами збоку працівників поліції; - в поясненнях не зазначено, відносно кого вони були надані та відсутні серія та номер протоколу, до якого вони надані; - пояснення свідків є неналежним доказом, оскільки в судовому засіданні свідки допитані не були, про кримінальну відповідальність їх попереджено не було. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Згідно п. 6 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Доводи апеляційної скарги, що в поясненнях не зазначено, відносно кого вони були надані та відсутні серія та номер протоколу, до якого вони надані не можуть вважатись підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки, по-перше до них не надано роздруківки чеку «Драгера», по-друге, як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, після цього медичного огляду ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу, в якому лікарем було встановлено стан водія на алкогольне сп`яніння, тому вказані пояснення не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Всупереч доводів апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серіїДПР18 №329038 від 23.01.2020 року, власноруч підписаномуОСОБА_1 без жодних зауважень, в якому його під розписку було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи за вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, а саме 24.02.2020 року в Суворовському районному суді м. Одеси, також в матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_2 , який прийняв на себе зобов`язання не підпускати за кермо зазначеного у протоколі автомобіля ОСОБА_1 до його повного відтверезення та прийняв на себе відповідальність за автомобіль (а.с. 2,4). Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується висновком медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння №000083 від 23.01.2020 року, підписаним ОСОБА_1 без жодних зауважень, відеозаписом (а.с.3), який був оглянутий в суді апеляційної інстанції. Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» визнано таким, що втратив чинність, спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2009 року №400/666, та була затверджена нова Інструкція та додатки до неї. Пунктами 12 діючої Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен за вимогою працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для виявлення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин. Відповідно до пунктів 15, 16, 17, 21 діючої Інструкції 23 січня 2019 року о 01:20 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , про що було складено протокол медичного огляду щодо результатів медичного огляду №000083. Згідно висновку результатів медичного огляду, водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.3). Посилання апеляційної скарги, що медичний огляд ОСОБА_1 проводився у медичному закладі газоаналізатором «Драгер», не підтверджується жодним допустимим доказом, а тому не спростовує результату медичного огляду, який також підписаний правопорушником особисто без жодних зауважень. Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , який не був сповіщеним належним чином є необґрунтованими з наступних підстав. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що про дату слухання справи 24.02.2020 року ОСОБА_1 був повідомлений належним чином співробітником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, особа відносно якої розглядаються матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності на час розгляду справи в суді першої інстанції не зазначила жодного доказу, що міг свідчити б про її невинуватість у вчиненому адміністративному правопорушенні. Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особи повинні добросовісно користуватись своїми процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Не з`явившись в судове засідання, ОСОБА_1 скористався своїм процесуальним правом. Враховуючи встановлене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. При розгляді адміністративної справи суд першої інстанції повно та об`єктивно розглянув справу та прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення. Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення щодо правопорушника ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г.Журавльов