Постанова 4812 № 490/3654/19

22.04.20 22-ц/812/725/20 Провадження №22-ц/812/725/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді- Бондаренко Т.З., суддів- Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання- Гавор В.Б., за участі: позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/3654/19 за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з подальшим уточненням до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач, Уповноважена особа) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії. Позивач зазначав, що дії Уповноваженої особи в частині включення його кредиторських вимог до сьомої черги у сумі 4265578,81 грн. є прямим порушенням діючого законодавства. Зазначає, що одразу звернувся за захистом своїх прав до суду, проте Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року на закрито провадження у адміністративній справі та роз`яснено позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи наведене просив суд визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо включення громадянина ОСОБА_1 до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» до сьомої черги у сумі 4265578,81 грн.; зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. внести зміни в реєстр акцептованих кредиторських вимог на відшкодування коштів при ліквідації ПАТ «Дельта Банк» і включити ОСОБА_1 до четвертої черги такого реєстру на загальну суму 4395853,78 грн. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо включення ОСОБА_1 до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» до сьомої черги у сумі 4265578,81 грн.; зобов`язано таку уповноважену особу внести зміни у вказаний реєстр і включити ОСОБА_1 до четвертої черги такого реєстру на загальну суму 4395853,78 грн. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що включення позивача до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» до сьомої черги на суму 4265578 грн. 81 коп. відповідає вимогам ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вклад позивача в АТ «Дельта Банк» було розміщено на індивідуальних умовах. Також в апеляційній скарзі зазначено, що позивач не довів, які саме його права порушено, на захист яких він звернувся до суду. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував, що договори вкладів з банком укладав на умовах, які пропонувались не лише йому індивідуально, а на загальних умовах для всіх вкладників банку. Зазначав, що рішення суду відповідає вимогам закону. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повній мірі. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» м. Київ 11 вересня 2014 року було укладено договори банківського вкладу № 00007008680484 на суму 50000,00 дол. США та № 10003008630462 на суму 2100000,00 грн. (а.с.6,9). До зазначених договорів було укладено додаткові угоди (а.с.7,10). На підставі Постанови Правління Національного Банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02 березня 2015року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року, та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. 11 січня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення про затвердження Реєстру кредиторських вимог АТ «Дельта Банк», що було офіційно оприлюднено на сайті, та вказано, що задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку у черговості, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 21 січня 2016 року позивач отримав довідку № 05-3225806 про включення його до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» на загальну суму 4395853,78 грн., в т.ч. до четвертої черги у сумі 130274,97 грн. та до сьомої черги у сумі 4265578,81 грн. та зазначено, що задоволення кредиторських вимог громадянина ОСОБА_1 здійснюватиметься в строки та розміри визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та в черговості, що передбачена пунктом 4 частини першої статті 52 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». ОСОБА_1 пред`являючи позов вказував на те, що віднесення частини грошових вимог до 7 черги задоволення акцептованих вимог кредиторів є протиправним. Районний суд розглядаючи даний позов пред`явлений до Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк», виходив з доведеності порушення прав позивача та неправомірності дій відповідача. Проте з таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав. За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 28 ЦПК України). Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів . Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть), допускається якщо: предметом спору є їхні спільні права та обов`язки; права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права й обов`язки (ст. 50 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 1 ст. 51 ЦПК України). Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 51 ЦПК України). Після спливу строків, зазначених у ч.ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 3 ст. 51 ЦПК України). Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову з огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦПК України є обов`язком суду першої інстанції, який виконується під час розгляду справи. В даній справі правовідносини носять приватно-правовий характер оскільки вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасників правовідносин. Так правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог до суб`єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних внаслідок ліквідації та продажу майна Банку. Повноваження уповноваженої особи фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 3 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості. Зокрема, у четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену фондом. Враховуючи, що спірні правовідносини випливають з укладеного між Банком і фізичною особою договору, Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» у даному випадку діє як представник сторони договірних відносин, тобто представляє інтереси саме АТ «Дельта Банк». Таким чином, саме АТ «Дельта Банк», як юридична особа, має майновий інтерес у даній справі щодо включення кредиторських вимог до Реєстру акцептованих вимог кредиторів цього Банку, а тому і є належним відповідачем у даній справі. З огляду на встановлені обставини, районний суд помилково виходив з того, що даний спір стосується безпосередньо Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк», яка фактично є лише посадовою особою та здійснює функцію управління Банком. Відповідно до частини ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Відповідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення , якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При розгляді даної справи в апеляційному провадженні встановлено, що суд не сприяв позивачу у здійсненні його процесуальних прав та розглянув спір з неналежним відповідачем - Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» не вирішивши питання щодо його заміни на належного відповідача - АТ «Дельта Банк». Таким чином, порушення судом норм процесуального права потягло неправильне вирішення спору, так як судом вирішено питання про права юридичної особи, що не брала участі у справі як відповідач. За такого, відповідно до наведених правових норм, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у даній справі нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 пред`явленого до Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк». Зазначене рішення не є перешкодою для подальшого звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічним позовом до належного відповідача. Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно неправильності вирішення спору по суті заявлених вимог, підлягають відхиленню, оскільки оцінка обґрунтованості позовних вимог, з урахуванням наведених висновків - є передчасною. Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 січня 2020 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 27 квітня 2020 року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова