Постанова КЦС ВС № 464/8755/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 року м. Київ справа № 464/8755/16 провадження № 61-17457 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Живко Олесі Богданівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2017 року в складі судді Горбань О. Ю. та на постанову апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року в складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. визнати її кредитором ПАТ «Дельта Банк» та включити її вимогу до акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що станом на 03 березня 2015 року (на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк») у неї було відкрито шість депозитних рахунків, на яких знаходилися кошти в сумі 17 397,18 грн, 10 113,25 доларів США та 0,25 євро. Позивач отримала часткову виплату вкладу в сумі 200 000 грн від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а залишок коштів, зокрема по вкладу за договором від 09 грудня 2014 року № 010-13558-091214, становить 3 314,28 доларів США. 11 січня 2016 року позивач звернулась до відповідача з кредиторською вимогою про визнання її кредитором за вказаним вище договором, однак листом від 19 січня 2016 року № 05-3224348 відповідач повідомив її про пропущення визначеного законом строку для подачі кредиторської вимоги, а тому така вимога вважається погашеною. Позивач вважає, що строк пропущено нею з поважних причин, оскільки її чоловік на той час важко хворів та потребував постійного догляду, проте відповідачем ця обставина врахована не була. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. про зобов`язання вчинити дії відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулася до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» з кредиторською вимогою після спливу тридцятиденного строку з дня опублікувань відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Дельта Банк», тому її вимога, як і будь-які інші, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Суд визнав не поважними причини пропущення позивачем строків для подачі кредиторської вимоги, оскільки на лікуванні перебував чоловік позивача, якомунадавалась медична допомога в умовах стаціонару, а позивач фізично не була позбавлена можливості звернутись з кредиторською вимогою стосовно повернення належних їй коштів, в тому числі надіславши її поштовою кореспонденцією. Складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, його затвердження є дискреційними повноваженнями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Суд не може підміняти собою ФГВФО, приймаючи замість нього рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого органу. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2017 року залишено без змін. Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У квітні 2018 року адвокат Живко О. Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії. Представник позивача зазначає, що судами безпідставно не врахована обставина, що чоловік позивача хворів на онкологічне захворювання, яке потребувало особливого догляду, що підтверджується виписками з медичних карток. Заперечення/відзив на касаційну скаргу Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 09 грудня 2014 року позивач уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір № 010-13558-091214 банківського вкладу (депозиту) на суму 5 919 доларів США строком до 07 червня 2015 року. 02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено на шість місяців тимчасову адміністрацію та призначено Кадирова В. В. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПAT «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПAT «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року включно. Позивач 24 червня, 29 липня та 29 жовтня 2015 року отримала за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами у розмірі 200 000 грн. Вклад за договором № 010-13558-091214 не був відшкодований у повному обсязі, оскільки у позивача були також інші вклади у банку. Постановою НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПAT «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочата процедура ліквідації ПAT «Дельта Банк». Інформація про ліквідацію ПAT «Дельта Банк» була розміщена на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua з 05 жовтня 2015 року, відомості про ліквідацію ПAT «Дельта Банк» опубліковано у газеті «Голос України» (№ 187 (6191) від 08 жовтня 2015 року), тому, останнім днем для прийняття кредиторських вимог вкладників ПAT «Дельта Банк» поза межами виплати гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами було 09 листопада 2015 року. 11 січня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення про затвердження Реєстру кредиторських вимог АТ «Дельта Банк» (протокол № 005/16). 11 січня 2016 року позивач звернулася до відповідача з кредиторською вимогою, просила визнати її кредитором за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, а також на підставі укладеного договору № 010-13558-091214 на суму 5 919 доларів США. 19 січня 2016 року позивач отримала письмову відмову, яка мотивована тим, що її вимога надійшла після спливу тридцятиденного строку з дня опублікувань відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПAT «Дельта Банк», тому вважається погашеною.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частинами першою та другою статті 45 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої фондом суми відшкодування за вкладами. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15 (провадження № 14-296цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16 (провадження № 14-653цс18) зробила висновок, що обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним. У зв`язку з вищенаведеним висновок судів про те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено правових підстав для поновлення або продовження такого строку, є необґрунтованим. Помилковий висновок судів не призвів до неправильного вирішення справи по суті, оскільки суд першої інстанції оцінив причини пропущення позивачем строків для подачі кредиторської вимоги та визнав їх не поважними, з чим погодився апеляційний суд, оскільки надання чоловіку позивача медичної допомоги в умовах стаціонару не позбавляло позивача можливості звернутись з кредиторською вимогою стосовно повернення належних їй коштів, в тому числі надіславши її поштовою кореспонденцією. Суди, встановивши обставини справи на підставі наданих доказів, дійшли обґрунтованого висновку, що позивач звернулася з кредиторською вимогою про виплату суми вкладу поза межами суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладом після закінчення строку, встановленого для пред`явлення такої вимоги, тому відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» її кредиторська вимога вважається погашеною. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів, зокрема щодо поважності причин пропуску строку пред`явлення кредиторської вимоги, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу адвоката Живко Олесі Богданівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук