Постанова 4857 № 140/3213/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3213/19 пров. № А/857/2522/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Ксензюка А. Я. у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування пункту вимоги, ВСТАНОВИВ: 30 жовтня 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати пункт 2 вимоги відповідача від 01 серпня 2019 року №13-03-04-14/2680-2019 про відшкодування збитків, спричинених неподанням регресного позову до винної особи щодо відшкодування витрат в сумі 50615,41 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно не розглянуло позов по суті заявлених вимог та не перевірено правомірність оскаржуваної вимоги. Зазначає, що така вимога винесена неуповноваженій особі, оскільки стягнення з керівників підприємств, установ, організацій матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. Більше того, відшкодування шкоди є правом особи на вчинення дій, а не обов`язком і щодо вказаного відшкодування встановлений річний строк позовної давності, який сплив на момент прийняття відповідачем вимоги. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт ревізії від 19 липня 2019 року № 04-24/008. Вказаний акт ревізії містить, зокрема, висновок про порушення Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області пункту 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, що полягало в незабезпеченні подання регресного позову щодо відшкодування витрат на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сплати єдиного соціального внеску та судового збору у зв`язку з незаконним звільненням головного спеціаліста контрольно-ревізійної роботи Ковельського відділення Управління ОСОБА_1 та призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) на суму 50615,41 грн. 01 серпня 2019 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надіслано Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області листа-вимогу № 13-03-04-14/2680-2019 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства фінансово-господарської діяльності підприємства. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення, в тому числі і підстави для визначення збитків, перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд, що розглядає позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною та скасування певних пунктів такої вимоги. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. За змістом пунктів 1, 7, 10, 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43, встановлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення його у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред`явлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом. Разом із тим, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 1740/1852/18, від 07 лютого 2020 року у справі № 803/634/17 тощо. У справі, що розглядається, позивач просить скасувати пункт 2 вимоги від 01 серпня 2019 року № 13-03-04-14/2680-2019, що пов`язаний із завданням необґрунтованої матеріальної шкоди (збитків). Однак, ураховуючи те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, то заявлена Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області позовна вимога є безпідставою. За такого правового врегулювання та обставин справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога не містить імперативного характеру та не створює правових наслідків для позивача. Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної вимоги не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки ці обставини буде перевіряти суд під час розгляду позову про стягнення нарахованих збитків. За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у справі № 140/3213/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 27.04.2020