Постанова 4857 № 140/1868/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1868/19 пров. № А/857/12290/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Затолочного В.С., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Пильо І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року (суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) у справі № 140/1868/19 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні,- ВСТАНОВИВ: Луцьке об`єднане управління ПФУ України у Волинській області (правонаступник Головне управління ПФУ України у Волинській області) у червні 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (правонаступник - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)), у якому просив скасувати постанову про накладення штрафу ВП №58745824 від 24.05.2019. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що судове рішення у справі №803/633/19 виконано органом Пенсійного фонду у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження із належним нарахуванням індексації виплат та проведенням додаткової виплати проіндексованої пенсії ОСОБА_2 , тому постанова про накладення штрафу ВП №58745824 від 24.05.2019 з підстав неповного виконання позивачем судового рішення винесена відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факт невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду не доведений та не підтверджений належним чином відповідачем, що виключає підстави для винесення постанови про накладення на позивача штрафу. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 22.06.2020 №8078, яка була призначена за матеріалами кримінального провадження № 42019031010000120, оскільки в рамках цієї справи не призначались та не проводились будь-які експертизи. Відповідач та третя особа процесуальним правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористались, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2019, яке набрало законної сили 19.09.2018, в адміністративній справі №803/633/19 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області стосовно відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавчих актів щодо її індексації з визначенням дати початку індексації 01.02.2011; зобов`язано Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, за період із 01.05.2017 по 30.03.2018 і в подальшому згідно вимог Закону України Про індексацію грошових доходів населення і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, встановивши дату початку індексації 01.02.2011; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання вказаного рішення Волинським окружним адміністративним судом 25.10.2018 видано виконавчий лист №893/2018, на підставі якого 01.04.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. відкрито виконавче провадження №58745824 із наданням строку для виконання 10 робочих днів. Листом №5005/06-14 від 18.04.2019 орган Пенсійного фонду повідомив відповідача про добровільне виконання вказаного судового рішення у вересні 2018 року. 24.05.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні Луцьке об`єднане УПФ України у сумі 5100 грн на підставі ст. 63, ст. 75 Закону України Про виконавче провадження. При цьому вказана постанова мотивована тим, що на адресу відділу надійшов лист ОСОБА_1 про невиконання судового рішення органом Пенсійного фонду у повній мірі. Не погодившись із вказаною постановою, орган Пенсійного фонду звернувся до суду з цим позовом. Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019, позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про накладення штрафу ВП №58745824 від 24.05.2019 у сумі 5100 грн. Постановою Верховного Суду від 29.05.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказані судові рішення задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові від 29.05.2020 Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції в порушення приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства не залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято в рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , а тому результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на її права та інтереси, як учасника виконавчого провадження. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити питання про необхідність залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову за результатами нового розгляду справи, до участі в якій було залучено ОСОБА_1 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність постанови №58745824 від 24.05.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 по справі №803/633/18 виконано не повністю, що підтверджено в ході судового розгляду справи. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом першим ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з частиною першою ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини третьої ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частиною шостою ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з частиною четвертою ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018, яке набрало законної сили 19.09.2018, в адміністративній справі №803/633/19, позивач здійснив нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії ОСОБА_3 , з урахуванням раніше проведених виплат, за період з 01.05.2017 по 30.03.2018, і в подальшому згідно із вимогами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення`та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, встановивши дату початку індексації 01.02.2011. Згідно з витягом ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсії по пенсіонеру ОСОБА_1 , протоколу за період із 01.05.2017 по 31.08.2018 (індивідуальний перерахунок) Луцьке ОУПФ України під час проведення нарахувань було встановлено дату початку індексації 01.02.2011, враховано розмір пенсії 3 607, 50 грн, додаткову пенсію потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії 113, 88 грн, щомісячний фіксований розмір індексації 212,58 грн. Загалом ОСОБА_1 у вересні 2018 року було нараховано та виплачено 1047, 68 грн. за період із 01.05.2017 по 31.08.2018. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання постановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1283-ХІІ). Згідно зі статтею 6 Закону №1283-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону (перевищення порогу інфляції) грошові доходи населення визначаються як результат добутку (множення) розміру доходу, шо підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. З метою реалізації положень Закону №1283-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок). Відповідно до пункту 1-1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Разом з тим, враховуючи зміст довідок №2210 і №2211 від 15.07.2019, наданих Луцьким об`єднаним управлінням ПФУ, та довідки №20788/02-39 від 23.10.2019, наданої Головним управлінням ПФУ у Волинській області, вищевказані положення Закону органами Пенсійного фонду дотримано не було. Так, замість першої складової добутку, визначеної законом для проведення індексації, позивачем береться не грошовий дохід (у даному випадку пенсія), а прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який щорічно визначається законами «Про державний бюджет України» і не може бути об`єктом індексації по своїй суті, оскільки не передбачений як такий статтею 2 Закону №1283-ХІІ та пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Згідно зі статтею 1 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, грошовий дохід фізичної особи індексується виключно у межах прожиткового мінімуму, а дохід в частині, що перевищує розмір прожиткового мінімуму індексації не підлягає. Крім того, для індексації періоду 2017-2018 років органом Пенсійного фонду береться розмір прожиткового мінімуму (949 грн), який встановлювався з грудня 2013 року по серпень 2015 року, тоді як з травня 2017 року прожитковий мінімум становив 1312 грн, а з грудня 2017 року - 1373 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем безпідставно змінено визначений законодавцем та урядом об`єкт індексації. Також, органами Пенсійного фонду в розрахунках на виконання рішення суду неправильно визначена друга складова даного добутку тобто індекс споживчих цін (ІСЦ). Частиною 2 ст.4 Закону №1283-ХІІ передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. Однак у період з травня 2017 року по даний час позивачем використовується постійний (фіксований) індекс 0,224. Водночас, згідно з довідкоюГоловного управління статистики у Волинській області №15-10/Л-10-19/9-19 від 06.03.2019, значення індексу у травні 2017 року для даного випадку становило 224% або 2,24, а у березні 2018 - 248,2% або 2,482. Тобто, розмір другої складової для обчислення індексації органами ПФУ занижено та будь-якого обґрунтування такого заниження не наведено. Згідно зі статтею 3 Закону №1283-ХІІ від 03.07.1991 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до пункту 5 Порядку у разі підвищення розмірів пенсії, а також при зростанні грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбувається таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. Отже, для проведення подальшої індексації з наступного за базовим місяцем здійснюється нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. При цьому, сума підвищення доходу має перевищувати суму індексації, що має нараховуватись у місяці зростання доходу. Базовим місяцем на підставі абзацу 3 частини 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та Додатку № 4 Порядку слід розуміти місяць, в якому сума збільшення грошового доходу, який підлягає індексації, більше ніж сума індексації, яка повинна бути нарахована в місяці збільшення грошового доходу. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв`язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось. Перерахунок пенсії з урахуванням спірних складових є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 727/5413/17, від 04 травня 2018 року у справі №688/213/17, від 26 червня 2018 року у справі № 497/4/17. Таким чином, матеріалами справи стверджується, що органом Пенсійного фонду змінено лише початкову дату для проведення індексації на 01.02.2011 внаслідок чого щомісячний розмір індексації збільшено із 147,1 грн до 212,58 грн, однак подальше нарахування індексації відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів не проведено. Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем неналежно виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 в адміністративній №803/633/18. Крім того, згідно з наявним в матеріалах справи висновком експерта від 22.06.2020 №8078 за результатами проведення судово-економічної експертизи, що здійснювалася за постановою слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області про призначення судової економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №42019031010000120 підтверджено, що сума індексації пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2017 по 30.03.2018, за даними Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України (Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області), враховуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 по справі №803/633/18 щодо останньої встановленої дати підвищення пенсії зазначеної особи - 31.12.2010, та вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 і «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 не обґрунтована, розбіжність становить 12337,62 грн, що також підтверджує факт невиконання судового рішення Пенсійним органом у повній мірі. Згідно з частинами першою-третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Так, як в ході судового розгляду встановлено, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 по справі №803/633/18 виконано органом Пенсійного фонду не повністю, тому постанова №58745824 від 24.05.2019 про накладення на позивача штрафу у виконавчому провадженні в розмірі 5100, 00 грн за невиконання судового рішення у повній мірі є правомірною, а тому не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги про те, що невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду не доведено та не підтверджено належним чином відповідачем, що виключає підстави для винесення постанови про накладення на позивача штрафу, суперечать фактичним обставинам справи, а тому колегія суддів такі доводи до уваги не бере. За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. У підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивачане спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст.272, 287, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській областізалишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі № 140/1868/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. С. Затолочний М. А. Пліш