Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2733/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2733/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Епель О.В., секретар судового засідання:Закревська І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 890/05 від 20.05.2019 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язати відповідача зарахувати до загального та пільгового стажу позивача періоди роботи: трактористом в колгоспі ім. 21 з`їзду КПРС - 2 роки 23 дні; трактористом в Щорській ''Сільхозхімії'' з 22.01.1986 по 05.01.1993 - 6 років 11 місяців 14 днів; в шахті ''Прогрес'' з 01.03.1993 по 14.06.1993 - 3 місяці 14 днів; трактористом в Щорській ''Райагрохімії''-''Райсільгоспхімії'' з 12.10.1994 по 31.07.2000 - 5 років 9 місяців 19 днів; трактористом в ПСП, СПК ''Полісся'' - 2 роки 7 місяців 23 дні; трактористом в ПОСП ''Іванівське'' з 24.03.2003 по 30.06.2007 - 4 роки 3 місяці 7 днів; трактористом в СВК ''Райдуга'' з 01.02.2019 по 15.09.2019 - 7 місяців 15 днів; службу в лавах Радянської Армії з 13.04.1982 по 19.06.1984 - 2 роки 2 місяці; - призначити пенсію на пільгових умовах. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року здійснено розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8450 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем документально підтверджено понесені позивачем витрати на правову допомогу в повному обсязі. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу, посилаючись на залишення поза увагою, що спір не є складним, у зв`язку з чим понесені витрати є не співмірними категорії складності даної справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги від 15.07.2019 № 11, ордер про надання правової допомоги серії ЧН № 085551, розрахунок відпрацьованого адвокатом гонорару (опис наданих послуг) та квитанцію до прибуткового касового ордера від 31.10.2019 № 26 на суму 8450 грн. Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідач не наполягав на неспівмірності понесених витрат в суді першої інстанції. Жодних доводів про незгоду з розміром понесених позивачем витрат не висловлював також і після отримання судової повістки про виклик у судове засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення. В судове засідання 15.01.2020 відповідач не з`явився. Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Зокрема, згідно ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Так, відповідно до ч. 4, 5 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 ст. 134 КАС України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. за №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI) до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом договору про надання правової допомоги від 15.07.2019 №11, укладеного між позивачем та адвокатом Мотяшем М.І., правова допомога адвоката полягає в представництві та захисті прав та обов`язків позивача у будь-яких органах. Обсяг та вартість наданої правової допомоги визначаються у відповідному розрахунку. Розрахунок надається за бажанням клієнта. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №26 від 31.10.2019 позивачем сплачено 8450 грн. ФОП ОСОБА_2 за оформлення документів в суд та ведення адміністративної справи. 19.11.2019 адвокатом Мотяшем М.І. подано до суду розрахунок відпрацьованого гонорару, згоду з яким позивач підтвердив власноручним підписом. У розрахунку на суму 8450,00 грн. визначені наступні роботи з витраченим часом - 21 година: - 500 грн. за ознайомлення з документами підтверджуючими стаж роботи позивача у сільськогосподарському виробництві протягом 2 годин 30 хвилин; - 200 грн. за ознайомлення з відповідями Пенсійного Фонду протягом 1 години; - 100 грн. за консультацію протягом 1 години; - 2500 грн. за складання позовної заяви протягом 9 годин; - 650 грн. за ознайомлення з відзивом на позов та складання відповіді на відзив, а також направлення примірника відповіді на відзив поштою. Витрачено 4 години; - 4500 грн. участь адвоката у судових засіданнях 22.10.2019, 05.11.2019, 19.11.2019 Витрачено 3 години 30 хвилин. Розмір гонорару адвокатом визначався на підставі рекомендованих Радою адвокатів ставок. Однак з викладеного вбачається, що, по-перше, сума гонору визначалась не на підставі вчинених по факту адвокатом дій, оскільки в загальну суму гонорару включено участь у судових засіданнях, про які, ані позивачу, ані адвокату, не було відомо на момент сплати позивачем коштів 31.10.2019. Тобто, фактично завчасно визначено конкретний обсяг витраченого часу, що унеможливлює дійти беззаперечного висновку, що надані позивачем докази підтверджують реально витрачений час адвокатом. По-друге, судове засідання, призначене на 05.11.2019 не відбулось через його відкладення. По-третє, колегія суддів приходить до висновку, що час витрачений на направлення поштою будь-яких документів не є правовою допомогою в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у зв`язку з чим витрачений час на такі послуги, які не можна вважати правовими, не може бути включений до гонорару адвоката. Окрім того, складання відповіді на відзив на одному аркуші, без зміни лінії захисту та з аналогічними доводами та обставинами, що й викладені у позовній заяві, вказує на незначну кількість витраченого часу та про невідповідність розміру гонорару складності даної послуги. Між тим, колегія суддів, звертає увагу, що відсутність документального підтвердження витрат унеможливлює їх відшкодування. Так, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №26 від 31.10.2019, який, в свою чергу, в силу вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та засвідчує проведення операції, позивачем сплачено 8450 грн. ФОП ОСОБА_2 , а не адвокату. Первинні документи по відображенню операцій є основою для податкового обліку. Згідно частини 2 статті 9 названого Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що вказаний недолік в оформленні первинного документа є неістотним, оскільки умовою документального підтвердження такої операції є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. У суду відсутні сумніви щодо надання у даній справі правової допомоги саме ОСОБА_2 , як адвокатом. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Проаналізувавши матеріали справи, доводи відповідача, розрахунки наданих послуг, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню на суму 3650 грн, яка складається з суми: - 3000 грн. за участь адвоката у судових засіданнях 05.11.2019 та 19.11.2019, через завчасне визначення та оплату витраченого часу адвокатом на вказані послуги, а також з урахуванням, що судове засідання 05.11.2019 не відбулось, через його відкладення; - 650 грн. за ознайомлення з відзивом на позов та за складання відповіді на відзив, а також за направлення примірника відповіді на відзив поштою. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення витрат на правову допомогу на суму 3650 грн. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково. Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року скасувати в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в повному обсязі. Прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи задовольнити частково. В задоволенні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3650 грн. відмовити. В іншій частині додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.В. Епель