Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 579/76/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 р.Справа № 579/76/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ярошенко Олени Михайлівни на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 20.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Моргун О.В., вул. Франка, 13, м. Кролевець, Кролевецький, Сумська, 41300, повний текст складено 27.03.20 року по справі № 579/76/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ярошенко Олени Михайлівни про визнання дії інспектора незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Кролевецького районного суду Сумської області із позовом до інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Ярошенко О.М., в якому просив суд: - визнати дії інспектора незаконними; - скасувати постанову серії ЕАК №1962540 від 11 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що постановою серія ЕАК №1962540 від 11 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністратвине правпорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн. за ч.1 ст.121 КУпАП. Позивач вважає, означену постанову відповідача безпідставною та незаконною, оскільки винесена з порушенням процедури розгляду справи, без наявних відповідних доказів. Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 20.03.2020 року позов ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Ярошенко Олени Михайлівни про визнання дії інспектора незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження - задоволено частково. Постанову серії ЕАК №1962540 від 11 січня 2020 року інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Ярошенко Олени Михайлівни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП скасовано та справу закрито. В іншій частині відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач порушив вимоги п. 31.4.7 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей, а саме встановлення на скло додаткові предмети або нанесення покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість. Даний пункт правил визначає, що не допускається наявність тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників. Також, відповідач звертає увагу, що вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість.» Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №: VIII поліцейський може зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Пунктом 2.3 Правил передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни і не відволікатись від керування транспортним засобом. Особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.9 Правил). Експлуатація транспортного засобу з тріщиною на вітровому склі в зоні роботи склоочисників може призвести до неправильної роботи склоочисників, а також зменшує для водія оглядовість та є небезпечною під час дорожнього руху як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху, оскільки це може призвести до ДТП, та є заборонена. На думку відповідача, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП підтверджується відеофіксацію та фото з місця вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1962540 від 11 січня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 11 січня 2020 року о 12:06:16/06км/ керував транспортним засобом ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 , що мав тріщину на лобовому склі зі сторони водія, що зменшує оглядовість під час керування транспортним засобом та не відповідає вимогам ДСТУ, чим порушив п.31.4.7 ПДР - інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.3) Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що інспектором при винесенні оскаржуваної постанови, було порушено норми процесуального права, не надано доказів порушення позивачем ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП у зв`язку з чим, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1962540 від 11 січня 2020 року підлягає скасуванню, а провадження закриттю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 р. № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Згідно з п. 31.4.7 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, інші елементи конструкції: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю (доповнено 23.01.2019). Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення, в тому числі, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Приписами ст. 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як встановлено судом першої будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, окрім самої спірної постанови, відповідачем не надано. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Враховуючи приписи наведеної вище норми КУпАП, суд зазначає про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис (в графі "До постанови додаються" поліцейським зроблено відмітку "не додаються"). При цьому, колегія суддів зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом апеляційної при вирішенні цих правовідносин. В той же час суд зазначає, що зі змісту спірної постанови встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 31.4.7 ПДР України, а зі змісту позовної заяви вбачається, що факт наявності сколу на лобовому склі автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , позивачем не заперечується, проте позивач зазначає, що тріщина на лобовому склі з`явилась за 10 хвилин до зупинки транспортного засобу патрульною поліцією, так як в зустрічному напрямку рухався транспортний засіб, під час руху якого відскочив камінець, в результаті чого виникла незначна тріщина на лобовому склі автомобіля. Позивач також зазначає, що інспектор не прийняла до уваги зазначені пояснення та не зафіксувала їх в письмовій формі, а відразу винесла оскаржувану постанову. Колегія суддів зазначає, що як слідує з змісту положень п. 31.1. «Правил дорожнього руху», «технічний стан» транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Відповідно до п.п. 31.3. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: a) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю); в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв. Пунктом 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема: 31.4.1. Гальмові системи, 31.4.2. Рульове керування, 31.4.3. Зовнішні світлові прилади, 31.4.4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла, 31.4.5. Колеса і шини, 31.4.6. Двигун., 31.4.7. Інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з`єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автом У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил (п. 31.5 ПДР України). Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Так, ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року №

630. Відповідно до ст. 1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюють на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси). Згідно п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Вимоги ГОСТ 5727-88 "Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови", не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість. Однак, зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу. Нормами ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ від 30.06.1993 року передбачено проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища. В той же час, в частині другій статті 35 цього Закону визначено, що легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років не підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до положень цієї статті обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті. Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України. В положеннях статті 37 Закону України «Про дорожній рух» визначенні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів. Як вбачається з оскаржуваної постанови дії позивача кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме порушення водієм правил керування транспортним засобом. Перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у розділі 31 Правил дорожнього руху України, а саме «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання». Однак, в цьому переліку відсутня така несправність, як тріщина та сколи на лобовому склі, тобто Правилами дорожнього руху не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку. Із системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме порушення Правил дорожнього руху України, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідачем не надано доказів того, що наявність тріщини чи сколів в зоні роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а також, що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортного засобу. Крім того, в оскарженій постанові конкретно не зазначено, яким саме вимогам ДСТУ 3649 не відповідає технічний стан автомобіля під керуванням позивача. Таким чином, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників КТЗ, яким керував позивач, п.п. 31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП. У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП та не надано до суду жодних доказів в підтвердження правомірності свого рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначених в оскаржуваній постанові адміністративних правопорушень. Відеозапис події та відеозапис процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення в матеріалах справи відсутні, до суду апеляційної інстанції відповідачем не надавався . Факт вчинення порушення ПДР, за який настає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП, позивач не визнає. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17. Таким чином, суть адміністративного правопорушення, зазначена в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії не відповідає об`єктивній стороні правопорушення. Колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інспектором при винесенні оскаржуваної постанови, було порушено норми процесуального права, не надано доказів порушення позивачем ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП у зв`язку з чим, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1962540 від 11 січня 2020 року підлягає скасуванню, а провадження закриттю. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 20.03.2020 року по справі № 579/76/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ярошенко Олени Михайлівни залишити без задоволення. Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 20.03.2020 року по справі № 579/76/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 27.04.2020 року