Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/195/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.04.2020 року м.Дніпро Справа № 908/195/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А. розглянувши апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 (суддя Федорова О.В.) у справі №908/195/20 за заявою Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Алді Плюс", м.Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 96 030,57 грн. ВСТАНОВИВ: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді Плюс" заборгованості по орендній платі у розмірі 96030,57 грн. В обґрунтування поданої заяви послався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді Плюс" зобов`язання за Договором оренди нерухомого майна №249/6 від 07.04.2016. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 відмовлено Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради у видачі судового наказу в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21954,33 грн. за період з квітня 2016 по грудень 2016 за договором оренди від 07.04.2016 №249/6 нерухомого майна за адресою м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд.

34. Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/195/20, згідно якої останній просить скасувати зазначену ухвалу та передати справу в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 21954,33 грн. за договором оренди від 07.04.2016 №249/6 нерухомого майна на розгляд до Господарського суду Запорізької області. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Так Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради згідно розрахунку здійснено нарахування по орендній платі за період з квітня 2016 по грудень 2019 на загальну суму 128 400,57 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю за вказаний період сплачено 32 370,00 грн. сума залишку заборгованості по орендній платі складає 96 030,57 грн. При цьому, з розрахунку вбачається що нарахована за період з квітня 2016 по грудень 2016 орендна плата в сумі 21 954,33 грн. була сплачена відповідачем в повному обсязі в грудні 2016. Отже при винесенні ухвали в частині відмови у видачі судового наказу за період з квітня 2016 по грудень 2016 в сумі 21 954,33 грн. з посиланням на п.5 ч.1 ст. 152 ГПК України суд дійшов неправильного висновку, оскільки така сума вже була сплачена відповідачем та не входила до нарахованої позивачем заборгованості. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/195/20 залишено без руху та надано скаржнику 10 денний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 2 102,00 грн. На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №908/195/20 апелянтом до матеріалів справи надано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі №908/195/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/195/20 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 1 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/195/20 розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу, в якій просило видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алді Плюс» суму заборгованості по орендній платі у розмірі 96 030,57 грн. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на порушення ТОВ «Алді Плюс» умов Договору оренди нерухомого майна №249/6 від 07.04.2016 в частині своєчасного та повного перерахування суми орендної плати. Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом II Господарського процесуального кодексу України. Статтею 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів. Частиною 1 ст. 152 ГПК України встановлено випадки, за яких суддя відмовляє у видачі судового наказу, а саме: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 відмовлено Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради у видачі судового наказу в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21954,33 грн. за період з квітня 2016 по грудень 2016 за договором оренди від 07.04.2016 №249/6 нерухомого майна за адресою м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд.

34. Ухвала суду вмотивована тим, що з розрахунку заборгованості з орендної плати вбачається, що позивачем заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення 96030,57 грн. заборгованості по орендній платі за період з квітня 2016 по грудень 2019. Проте вимога на суму 21954,33 грн. заявлена за період прострочення з квітня 2016 по грудень 2016, тобто поза межами строку, встановленого для позовної давності (загальна 3 роки). Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу на суму 21954,33 грн. нарахованої орендної плати за період з квітня 2016 по грудень 2016 з огляду на наступне. Як вбачається з наданого в матеріали справи Договору оренди нерухомого майна №249/6 від 07.04.2016 (надалі - Договір), укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець) та Міським комунальним підприємством «Основаніє» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алді Плюс» (орендар), орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 07.12.2015 №316р, передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлові приміщення першого поверху (літ.А-9) загальною площею 219,30 кв.м в будинку №34 по вул. Воронезькій у складі приміщення №176 площею 38,0 кв. м та приміщення №177 площею 181,30 кв.м, що перебуває на балансі міського комунального підприємства «Основаніє», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про вартість 598 755 грн. без ПДВ станом на 31.12.2015. Майно використовується орендарем на правах оренди для розміщення перукарні (п.1.1, 1.2 Договору). Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийому-передачі майна. Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47, Постанови Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786, і складає 29 937,75 грн. на рік згідно з розрахунком. За перший місяць (квітень 2016) оренди майна орендна плата складає 2 494,81 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, з врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення «Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» (п.3.1, 3.2, 3.3 Договору). Згідно п.3.4 Договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок місцевого бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 07 квітня 2016 року до 07 березня 2019 року (п.11.1 Договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п.11.7 Договору). Згідно Акту прийому-передачі від 07.04.2016 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду комунальне майно зазначене в п.1.1 Договору оренди №249 від 07.04.2016. Разом з тим відповідачем порушувались взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного перерахування орендної плати, через що виникла заборгованість у розмірі 96 030,57 грн. Позивач звернувся з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача суми залишку заборгованості у розмірі 96 030,57 грн. Господарський суд, відмовляючи у видачі судового наказу в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21954,33 грн. за період з квітня 2016 по грудень 2016 послався на п.5.ч.1 ст. 152 ГПК України та зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення суми боргу за даний період. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У статті 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Разом з тим, з доданого до заяви про видачу судового наказу розрахунку вбачається, що за період квітень 2016 по грудень 2019 відповідачу було нараховано орендну плату у загальному розмірі 128 400,57 грн. За весь час оренди нерухомого майна відповідачем частково сплачено орендну плату у розмірі 32 370,00 грн. (22 000,00 грн. сплачено у грудні 2016, 7 000,00 грн. в березні 2017, 2 970,00 грн. в серпні 2017, по 200,00 грн. в листопаді та грудні 2017). Сума залишку заборгованості складає 96 030,57 грн. Перевіривши розрахунок позивача, колегією встановлено, що за спірний період квітень-грудень 2016 року відповідачу було нараховано 21 930,33 грн. орендної плати. В грудні 2016 року відповідачем сплачено 22 000,00 грн. Таким чином відповідачем у повному обсязі сплачено суму орендної плати за період квітень-грудень 2016. Отже, колегія зазначає, що позивачем було заявлено до стягнення суму заборгованість у розмірі 96 030,57 грн., яка не включає суму 21 930,33 грн. орендної плати нарахованої за період квітень-грудень 2016, оскільки така сума була погашена відповідачем в грудні 2016. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України). За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/195/20 скасуванню з направленням справи до місцевого господарського суду для розгляду заяви, оскільки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі враховано усі обставини справи та невірно застосовано норми процесуального права. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/195/20 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/195/20 скасувати. Матеріали справи №908/195/20 направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.Ф.Мороз Суддя А.Є.Чередко Суддя Л.А.Коваль