Постанова 4872 № 915/1808/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1808/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді: Лавриненко Л.В. суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Норчака Івана Серафімовича Миколаївська область на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2020 р. у справі № 915/1808/19 за позовом фізичної особи - підприємця Норчака Івана Серафімовича Миколаївська область до фізичної особи - підприємця Ужви Олени Вікторівни Миколаївська область про стягнення 89 913 грн. суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М. час та місце ухвалення рішення: 23.01.2020 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області. Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Норчака Івана Серафімовича Миколаївська область на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2020 р. по справі № 915/1808/19 та призначено її до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна скарга фізичної особи - підприємця Норчака Івана Серафімовича Миколаївська область розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. В липні 2019 р. фізична особа - підприємець Норчак Іван Серафімович Миколаївська область звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи - підприємця Ужви Олени Вікторівни Миколаївська область про стягнення майнової шкоди в сумі 89 913 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів від реалізації товару, поставленого фізичною особою - підприємцем Норчаком Іваном Серафімовичем Миколаївська область. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2020 р. фізичній особі - підприємцю Норчаку Івану Серафімовичу Миколаївська область у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з наведеним рішенням, фізична особа - підприємець Норчак Іван Серафімович Миколаївська область оскаржив його до Південно - західного апеляційного господарського суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2016 р. між фізичною особою - підприємцем Норчаком Іваном Серафімовичем Миколаївська область (замовник) та фізичною особою - підприємцем Ужвою Оленою Вікторівною Миколаївська область (виконавець) укладено цивільно - правовий договір, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання виконати роботи продавця продовольчих товарів. Відповідно до п. 1.1 договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням. Згідно з п. п. 1.2 - 1.3 договору замовник забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти і оплатити виконану виконавцем роботу. За приписами п. п. 2.1 - 2.2 договору за виконану роботу замовник щомісячно сплачує виконавцю винагороду у розмірі 1500 грн. Оплата виконується не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з дня прийняття замовником роботи за актом. Пунктом 3.1 договору встановлено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань згідно з чинним законодавством. Відповідно до п. 6.1 термін дії договору з 01.04.2016 по 01.04.2019. Як зазначає фізична особа - підприємець Норчак Іван Серафімович Миколаївська область, ним було придбано у громадянина ОСОБА_1 товари на суму 54 811 грн., що підтверджується накладними: від 27.03.2016 р. на суму 200 грн.; від 29.03.2016 р. на суму 116 грн.; від 30.03.2016 р. на суму 1700 грн.; від 31.03.2016 р. на суму 1315 грн.; від 09.04.2016 р. на суму 3000 грн.; від 14.04.2016 р. на суму 370 грн.; від 14.04.2016 р. на суму 3700 грн.; від 26.04.2016 р. на суму 8000 грн.; від 24.05.2016 р. на суму 7600 грн.; від 28.06.2016 р. на суму 8500 грн.; від 05.08.2016 р. на суму 5000 грн.; від 07.07.2016 р. на суму 1910 грн.; від 15.07.2016 р. на суму 6000 грн.; від 16.08.2016 р. на суму 7400 грн. Наведений твар в подальшому був переданий фізичній особі - підприємцю Ужві Олені Вікторівні Миколаївська область для реалізації, що підтверджується підписами відповідача у зошиті по прийому товару. Націнку на товар відповідач робила на рівні приблизно 64-64,2% від його вартості, що, за розрахунком позивача, складає 35 102 грн. Проте, за продаж цього товару фізична особа - підприємець Ужва Олена Вікторівна Миколаївська область грошові кошти позивачу не віддала. Наведені дії відповідача, на думку фізичної особи - підприємеця Норчака Івана Серафімовича Миколаївська область, свідчать про спричинення йому матеріальної шкоди в сумі 89 913 грн. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків,мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. З огляду на приписи наведених норм, необхідною умовою для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків є наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: порушення зобов`язання, збитки, причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, вина. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підтвердження завдання збитків саме відповідачем, фізична особа - підприємець Норчак Іван Серафімович Миколаївська область посилається на накладні про придбання товарів та копії аркушів із зошита з датами та цифрами. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені докази, зазначає наступне: - по - перше, накладні, на які посилається позивач, як на підставу придбання товару містять лише відбиток печатки «Мережа торгівельних складів ОСОБА_1 », дані про особу яка придбала товар відсутні; - по - друге, копії аркушів із зошита з датами та цифрами не містять інформації: про особу, яка їх виконала (прізвище, посада або інші відомості), переліку товару, щодо якого зазначені відповідні суми. З урахуванням викладених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з наданих позивачем доказів не вбачається даних, які б свідчили про можливість покладення на відповідача відповідальності, у зв`язку з неповерненням коштів за реалізований товар та непроданий товар на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України або на підставі умов укладеного між сторонами цивільно - правового договору. Доводи, викладені фізичною особою - підприємцем Норчаком Іваном Серафімовичем Миколаївська область в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2020 р. по справі № 915/1808/19, у суду апеляційної інстанції відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 272 - 282 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2020 р. по справі № 915/1808/ залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Норчака Івана Серафімовича Миколаївська область - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України. Головуючий суддя Л.В. Лавриненко Судді О.Ю. Аленін І.Г. Філінюк