Постанова 4872 № 916/3853/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3853/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ярош А.І, суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" на рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року у справі №916/3853/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕЙДГАРАНТ" до Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" про стягнення 138731,87 грн., В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕЙДГАРАНТ" звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" про стягнення заборгованості у розмірі 138731,87 грн, з яких 88419,30 грн основного боргу, 37074,21 грн пені, 4353,14 грн 3% річних, 8885,22 грн інфляційних нарахувань, вказуючи на невиконання відповідачем умов договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2018 р. № 03/Е-2018 в частині оплати наданих послуг, з посиланням на ст. ст. 530, 625 Цивільного кодексу України. 24.02.2020 року позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені, обмеживши її нарахування 6тимісячним терміном, та просив стягнути з відповідача 112 798,49 грн. (а.с.125-126). Вказана заява не була прийнята судом першої інстанції з огляду на пропуск встановленого строку п.2 ч.2 ст.46 ГПК України. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року у справі №916/3853/19 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕЙДГАРАНТ" 88419 грн 30 коп. основного боргу, 4353 грн 14 коп. 3% річних, 8352 грн 22 коп. інфляційних нарахувань, 1516 грн 16 коп. судового збору, 9111 грн 52 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено. Рішення обґрунтоване тим, що ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,929 ЦК України, ст.ст.193, 316 ГК України, умов Договору та додаткової угоди № 1 вартість отриманих послуг не оплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів ч.1 ст.530 ЦК України та умов п.4.1 Договору строк виконання відповідних зобов`язань настав 26.04.2018 р. на суму 88419,30 грн (вартість перевезення поромом (2947 дол. США х 26,270545 (курс НБУ станом на 26.04.2018 р.) = 77419,30 грн) + вартість перевезення залізницею (11000,00 грн)). Також суд першої інстанції дійшов висновку, що за прострочення виконання грошового зобов`язання ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" має сплатити: - 4353,14 грн 3% річних, нарахованих на суму 88419,30 грн за період з 27.04.2018 р. по 17.12.2019 р. (фактично розмір 3% річних за вказаний період складає 4360,40 грн, проте позивач просить менше, що є його правом); - 8352,22 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму 88419,30 грн за період з 01.05.2018 р. по 17.12.2019 р. (травень 2018 р. - грудень 2019 р.). Враховуючи те, що докази надсилання рахунку або претензії у відповідності до п.6.12 Договору щодо сплати пені відсутні, господарський суд у задоволенні позовної вимоги про її стягнення відмовив, оскільки строк виконання обов`язку відповідача ще не настав. 25.03.2020 року до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" на рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року у справі №916/3853/19, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 р у справі № 916/3853/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, покласти судові витрати на Позивача. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що сторонами не було погоджено таку істотну умову договору транспортного експедування як ціна послуг експедитора. Про це було заявлено представником Відповідача при наданні пояснень під час судового засідання, але суд не взяв цю обставину до уваги. Апелянт вважає, що судом першої інстанції для обґрунтування рішення використані неналежні докази, заперечення проти використання яких заявлялись представником Відповідача у відзиві та при наданні пояснень під час судового засідання. Так, Позивачем не було надано суду оригіналів письмових доказів, крім примірника договору № 03/Е-2018 транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2018 р та додаткової угоди №1 до нього. На думку апелянта, оскільки справжність копій документів, наданих Позивачем, була поставлена під сумнів представником Відповідача, суд, відповідно до ч. 6 статті 91 ГПК України, не мав права брати такі докази до уваги. Всупереч цьому, обставини справи встановлюються судом в тому числі на підставі наданих Позивачем копій імпортної накладної СМГС; платіжних доручень від 24.05.2018 р. № 1252 на суму 35000,00 грн та від 01.06.2018 р. № 1269 на суму 42430,18 грн, про оплату Позивачем на користь ТОВ «Градалогістік» коштів за організацію перевезення вантажу на поромі Поті Чорноморськ; акту надання послуг від 31.05.2019 р. № 126 ; рахунку на оплату від 26.04.2018 р. № 289, а також поштових документів про їх надсилання та отримання. Також скаржник наголошує, що судом безпідставно встановлюється справжність заявки Відповідача від 24 (або 04) січня 2018 року, що була надана суду Позивачем у факсимільній копії та без зазначення того, яким чином та коли вона була отримана від Відповідача. Внаслідок вищезазначеного, апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи та правовідносини, відповідно до встановлених судом обставин, були визначені судом неправильно. Також скаржник зауважує, що суд при винесенні рішення неправильно застосував норми матеріального права, а саме не застосував норму ч.3 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 195 5-IV, згідно якої однією з істотних умов договору транспортного експедирування є розмір плати експедитору. Висновок суду про те, що «усі істотні умови угоди на транспортно- експедиторське обслуговування сторонами погоджено, в т.ч. ціну послуг та маршрут перевезення затверджено в підписаній та скріпленій печатками сторін додатковій угоді № 1» суперечить нормам ч. 8-10 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», оскільки згідно зазначених норм, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання з договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Таким чином, розмір плати експедитору має бути погоджено сторонами окремо від розміру витрат на виконання доручення з організації транспортного перевезення. Як вбачається з тексту додаткової угоди №1 до договору транспортно- експедиторського обслуговування № 03/Е-2018 від 04.01.2018 р, сторонами було узгоджено розмір загальних витрат на здійснення перевезення, без визначення суми винагороди експедитора. Отже, оскільки розмір фактичних витрат експедитора на виконання доручення по організації перевезення не може бути заздалегідь передбачений сторонами, така угода сторін визначає лише умови майбутнього перевезення, що має забезпечити експедитор, а не узгоджену вартість експедиційних послуг. Таким чином, суд всупереч вимогам вищезазначеної норми закону неправомірно визначив суму витрат експедитора на підставі копій платіжних доручень та рахунків ТОВ «Градалогістік», оскільки Позивач не надав оригіналів цих письмових доказів та жодних доказів участі ТОВ «Градалогістік» у організації цього перевезення. Проте, Відповідачем були надані суду належні докази тих обставин, що вантаж, що прибув на адресу Відповідача в вагоні № 29002086 за накладною СМГС 42050153, був власністю компанії Redmond Sales LP (Великобританія) та отриманий відповідачем на зберігання на митному ліцензійному складі, а Відповідач лише виступав відправником та отримувачем вантажу на території свого підприємства. Таким чином, Позивач не надав доказів того, що внаслідок його дій Відповідач отримав будь-яку вигоду, отримав або зберіг майно, тому не довів виникнення саме у Відповідача обов`язку якимось чином відшкодовувати Позивачу понесені витрати. Окремо скаржник зауважує, що визначена судом сума витрат Позивача на правову допомогу є необґрунтовано завищеною, оскільки застосована ставка 1700 гривень за годину роботи адвоката не відповідає складності та обсягу необхідної роботи та значно перевищує діючі середні ставки адвокатської винагороди. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №916/3853/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" на рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи, заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" на рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року у справі №916/3853/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 15.04.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕЙДГАРАНТ" категорично не погоджується з підставами та вимогами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі. Позивач, оцінивши в сукупності твердження, на яких ґрунтуються вимоги Скаржника, які викладені в апеляційній скарзі та докази, якими вони підтверджуються, вважає, що апеляційна скарга є не обґрунтована та безпідставна, оскільки фактично викладені доводи у апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться тільки до незгоди Скаржника із висновком суду та до уникнення ним відповідальності. Під час подання позовної заяви до суду, Позивачем було додано до неї копії відповідних доказів, які були належним чином завірені, а під час судового засідання 26.02.20р. Позивачем було надано оригінали доказів для огляду суду та представнику Відповідача. Переконавшись в дійсності укладення вищевказаного договору, суд першої інстанції в Рішенні від 26.02.20р. встановлює, що Договір, Додаткову угоду та Заявку підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів. З доводами апелянта про невизначення в Договорі від 04.01.18р. суми винагороди експедитора, позивач не погоджується, оскільки в Додатковій угоді № 1 від 04.01.18р. сторонами узгоджено, що на основі заявки Клієнта від 04.01.18р. вартість транспортно-експедиційних послуг Експедитора за організацію перевезення завантаженого вагону № 29002087 зі станції Поті Грузинської залізниці до станції Ізмаїл Одеської залізниці. Зазначений договір, додаткову угоду та заявку було підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками, тому сторонами було погоджено всі істотні умови за договором від 04.01.18р. В свою чергу, Відповідач своє зобов`язання за договором не виконав, хоча зі свого боку прийняв податкову накладну №140 від 31.0.5.19р., з якого вбачається, що Позивач 31.05.19р. зареєстрував зазначену податкову накладну, а Відповідач зі свого боку її прийняв, тобто погодив. Позивач вважає, що під час задоволення витрат на професійну правову допомогу, суд першої інстанції дослідив всі надані докази Позивачем та врахував фактичний обсяг роботи адвоката, який полягає в написанні позовної заяви, збиранні доказів, участі в судових засіданнях, співмірності адвокатської винагороди та значенні справи для сторін тощо. Додаткові заяви чи клопотання до суду апеляційної інстанції не надходили, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з огляду на що судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2018 р. між ТОВ ,,ТРЕЙДГАРАНТ" (Експедитор) та ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" (Клієнт) укладено договір № 03/Е-2018 транспортно-експедиторського обслуговування (Договір), відповідно до п.2.1 якого Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Клієнта виконати доручення щодо здійснення транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту (автомобільним, морським, авіа) по території України, країн СНД та інших держав. Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці на перевезення. В суму доручення включено витрати Експедитора на виконання доручення Клієнта, а також його винагороду (п.2.2 Договору). Заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення Клієнта. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови щодо перевезення вантажу Клієнта, що не були обумовлені сторонами в момент підписання даного Договору. Заявки є невід`ємною частиною даного Договору (п.2.3 Договору). На підставі заявки на перевезення вантажу, направленої Клієнтом факсимільним зв`язком або електронною поштою, Експедитор має узгодити з Клієнтом маршрут, умови перевезення вантажу та розмір плати за виконання доручення. Підпис Експедитора на заявці або виставлення рахунку на оплату підтверджує прийняття заявки Експедитором (п.3.1.1 Договору). В рамках цього Договору Експедитор може надавати у користування вагони, виступати вантажовідправником/вантажоодержувачем, платником залізничного тарифу, додаткових зборів, інших платежів при перевезенні вантажів, у т.ч. іншими видами транспорту, по території України, країн СНД та інших держав (п.3.1.4 Договору). Експедитор має право надати інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажу Клієнта, що не були обумовлені в момент підписання цього Договору або заявки до цього Договору, про що сторони укладають додаткову угоду до даного Договору (п.3.1.8 Договору). Для виконання Експедитором доручення, згідно цього Договору, Клієнт зобов`язується надавати Експедитору заявку на перевезення вантажів не пізніше, ніж за 7 (сім) діб до дати подачі рухомого складу, з визначенням маршруту перевезення та повними відомостями про вантаж. Заявка повинна містити таку інформацію: маршрут перевезення (станція відправлення, вантажовідправник, станція призначення, вантажоодержувач, прикордонні пункти перетину), країна відправлення, країна призначення, найменування вантажу із зазначенням його коду і розмірів (якщо необхідно), рід і приналежність рухомого складу, завантаження вагона, загальний об`єм і період перевезення, іншу інформацію та/або документи, необхідні для організації перевезення вантажу… (п.3.2.1 Договору). Клієнт зобов`язується узгодити умови перевезення та суму, належну до сплати Експедитору, що підтверджується підписом Клієнта на заявці (п.3.2.2 Договору). Клієнт зобов`язується своєчасно здійснювати оплату згідно умов Договору, а також відшкодовувати документально підтверджені додаткові витрати, понесені Експедитором в зв`язку з виконанням даного Договору… (п.3.2.6 Договору). Протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від Експедитора акту надання послуг та звіту до нього Клієнт зобов`язується їх розглянути, підписати та один примірник підписаного акту надання послуг та звіту до нього разом з оригіналом заявки повернути Експедитору. У разі наявності зауважень, підписати відповідний акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх Експедитору у вказаний строк разом з оригіналом заявки. У разі відсутності письмових зауважень Клієнта до акту надання послуг та/або звіту до нього після закінчення 10 (десяти) робочих днів з дати отримання ним відповідного акту надання послуг та звіту до нього, акт надання послуг та/або звіт до нього вважаються прийнятими Клієнтом, а послуги, обумовлені в них, - наданими Експедитором в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог Клієнта та підлягають сплаті Клієнтом Експедитору. Якщо Клієнт відмовляється підписати акт надання послуг та/або звіту до нього, не надаючи при цьому Експедитору мотивованих зауважень в письмовому вигляді, акт надання послуг та звіт до нього, підписані Експедитором в односторонньому порядку, є підставою для сплати Клієнтом наданих йому послуг у повному обсязі, а також підтвердженням того, що обумовлені в акті надання послуг та звіті до нього послуги надані Експедитором Клієнту належним чином відповідно до його вимог (п.3.2.26 Договору). Клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 (п`яти) календарних днів, але не пізніше дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу), якщо інше не узгоджено в заявці. Сторони домовилися вважати, що рахунок визнається належним чином пред`явленим до оплати з моменту його відправлення Експедитором Клієнту по електронній пошті або засобами факсимільного зв`язку. Після фактичного надання послуг, Клієнт не має права посилатися на неотримання рахунку від Експедитора, як на підставу для відмови від погашення виниклої заборгованості (п.4.1 Договору). Замовленням Клієнта на надання послуг, передбачених цим Договором, є направлена факсом або електронною поштою заявка Клієнта, засвідчена підписом уповноваженої особи Клієнта та скріплена печаткою Клієнта. Клієнт зобов`язується направити на поштову адресу Експедитора оригінал відповідної заявки у строк та в порядку, що передбачені цим Договором. До надання оригіналу заявки, копія що була направлена через електронну пошту або факсимільний зв`язок, має силу оригіналу (п.5.1 Договору). Замовлення вважається прийнятим Експедитором до виконання за наявності складеного сторонами додатку до даного Договору щодо погодження умов та вартості організації конкретного перевезення (п.5.2 Договору). Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання до 31 грудня 2018 р… (п.11.1 Договору). Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" в письмовій заявці від 04.01.2018 р. до Договору звернулось до ТОВ ,,ТРЕЙДГАРАНТ" з проханням організувати переадресування вагону № 29002086, що прибув на станцію Поті 12.06.2017 р. з вантажем, на адресу ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" на станцію Ізмаїл і оплатити тарифи за перевезення вагону по території Грузії, поромній переправі Грузія - Україна, території України. 04.01.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, в якій сторонами узгоджено, що на підставі заявки Клієнта від 04.01.2018 р. вартість транспортно-експедиційних послуг Експедитора за організацію перевезення завантаженого вагону № 29002087 зі станції Поті Грузинської залізниці до станції Ізмаїл Одеської залізниці, а саме: вартість накатки на паром у порту Грузії та вартість паромної переправи Поті - Чорноморськ становить 2947,00 дол. США за один вагон по курсу НБУ на дату виставлення рахунку (рахунок повинен бути датований не пізніше дати прибуття вагону № 29002086 на станцію Ізмаїл); вартість залізничного тарифу за перевезення вагону від порту Чорноморськ до станції Ізмаїл становить 11000,00 грн. Договір, додаткову угоду та заявку підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів. Факт укладення договору та додаткової угоди було перевірено Господарським судом Одеської області під час розгляду справи шляхом огляду оригіналів додатків до позовної заяви, про що зазначено у протоколі судового засідання від 26.02.2020 року. На виконання Договору Експедитором надано Клієнту обумовлені в додатковій угоді послуги та відповідно до умов заявки здійснено перевезення вантажу зі станції Поті Грузинської залізниці до станції Ізмаїл Одеської залізниці. Факт надходження товару 26.04.2018 р. до м. Ізмаїл підтверджується імпортною накладною з відмітками митниці, а також не заперечується Клієнтом. З метою оплати послуг Експедитором оформлено акт надання послуг від 31.05.2019 р. № 126 та рахунок на оплату від 26.04.2018 р. № 289 на суму 88419,30 грн. Вказані документи надіслано Клієнту 04.06.2019 р., що підтверджується копіями квитанції, опису вкладення, поштової накладної (а.с.30), проте ним проігноровані. Акт виконаних робіт не підписано та не повернуто експедитору. 12.07.2018 року позивачем направлено відповідачу вимогу №1 про сплату заборгованості згідно договору, та вимогу від 26.11.2019 року, про що свідчить описи вкладення та квитанції (а.с.32, 36). Зазначені претензії залишені без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду. Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно абз.1 ч.1 ст.929 ЦК України, яка повністю кореспондується зі змістом ч.1 ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ ,,ТРЕЙДГАРАНТ" як Експедитором виконано належним чином взяті на себе обов`язки та надано ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" послуги щодо організації перевезення вантажу. Матеріали справи містять заявку від 04.01.2018 року згідно договору №03/Е-2018 від 04.01.2018 року, в якій ПрАТ «ІЗТПВ «Дунай-Пак» просить позивача організувати переадресування вагону №29002086, що прибув на станцію Поті 12 червня 2017 року з вантажем ЄТСНВ 411437 ГНГ 83099090 вага вантажу 59169 кг по станції Поті у навантаженому стані в адресу вантажоотримувача ПрАТ «ІЗТПВ «Дунай-Пак» на станцію Ізмаїл і оплатити тарифи за перевезення вагону по території Грузії, паромній переправі Грузія-Україна, території України. Всі затрати, що будуть пов`язані з поверненням вантажу (вагони) в режим реекспорту, затрати на митниці та будь-які інші додаткові збори зобов`язався сплачувати самостійно та/або вирішувати ці питання з компетентними органами чи організаціями. Претензій до ТОВ «Трейдгарант» відносно затримки вагону і вантажу не має. Вказана заявка містить підпис директора ПрАТ «ІЗТПВ «Дунай-Пак» Разумова Р.В. та скріплена печаткою підприємства. (а.с.17) Щодо доводів апелянта про те, що судом безпідставно встановлюється справжність заявки Відповідача, що була надана суду Позивачем у факсимільній копії та без зазначення того, яким чином та коли вона була отримана від Відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Проте, апеляційний суд зауважує, що заперечуючи проти справжності заявки, скаржником не надано доказів того, що уповноваженою особою підприємства не підписувалась відповідна заявка, доказів того, що вказана заявка скріплена не печаткою підприємства/ втрати печатки підприємства, тощо. Крім того, зазначена заявка від 04.01.2018 року відображена у додатковій угоді №1 до договору №03/Е-2018 від 04.01.2018 року, оригінал якої досліджувався судом першої інстанції, що також доводить її існування. За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт надання відповідачем заявки позивачу щодо організації перевезення вантажу та зобов`язання відповідача оплатити перевезення. Надання послуг позивачем підтверджується імпортною накладною, платіжними дорученнями від 24.05.2018 р. № 1252 на суму 35000,00 грн та від 01.06.2018 р. № 1269 на суму 42430,18 грн, які доводять оплату ТОВ ,,ТРЕЙДГАРАНТ" на користь ТОВ ,,Градалогістік" коштів за організацію перевезення вантажу на паромі Поті - Чорноморськ, а також підписаним Експедитором в односторонньому порядку актом надання послуг від 31.05.2019 р. № 126, який згідно п.3.2.26 Договору являється підставою для сплати Клієнтом послуг та підтвердженням того, що послуги надано Експедитором Клієнту належним чином, т.я. останнім не оформлено мотивованих зауважень в письмовому вигляді з приводу наведених в акті надання послуг відомостей. В Додатковій угоді № 1 від 04.01.18р. сторонами узгоджено, що на основі заявки Клієнта від 04.01.18р. вартість транспортно-експедиційних послуг Експедитора за організацію перевезення завантаженого вагону № 29002087 зі станції Поті Грузинської залізниці до станції Ізмаїл Одеської залізниці, а саме: - вартість накатки на паром у порту Грузії та вартість паромної переправи Поті- Чорноморськ становить 2947,0 дол. США за один вагон по курсу НБУ на дату виставлення рахунку (рахунок повинен бути датований не пізніше прибуття вагону №29002086 на станцію Ізмаїл). З Рахунку на оплату № 289 вбачається, що він складений 26.04.2018року, на цю дату курс долару США становив 26,270545 грн. Розрахунок наведений позивачем: 2947,0 X 26, 270545 = 77 419,30 грн. Тобто, відповідно до умов п. 1.1. Додаткової угоди, вартість накатки на паром у порту Грузії та вартість паромної переправи Поті-Чорноморськ становить 77 419,30 грн. Крім того, відповідно до п.1.2. умов Додаткової угоди № 1, вартість залізничного тарифу за перевезення вагону від порту Чорноморськ до станції Ізмаїл становить 11 000,0грн.? Таким чином, загальна вартість послуг за договором № 03/Е-2018 від 04.01.18р. становить: 77 419,30 + 11 000,0 = 88 419,30 гри., що обґрунтовано заявлено позивачем. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що докази існування правовідносин з ТОВ ,,Градалогістік" позивачем представлено з метою підтвердження реальності розміру понесених витрат. Проте на зобов`язання ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" перед ТОВ ,,ТРЕЙДГАРАНТ" відносини із залученою позивачем для організації перевезення третьою особою ніякими чином не впливають. Отже, оцінюючи у сукупності наявні докази, зокрема, підписані договір № 03/Е-2018 транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2018 р., додаткову угоду № 1 від 04.01.2018р., письмову заявку від 04.01.2018 р., в якій відповідач звернувся до ТОВ ,,ТРЕЙДГАРАНТ" з проханням організувати переадресування вагону № 29002086 на адресу ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" на станцію Ізмаїл, імпортну накладну з відмітками митниці, та акт надання послуг від 31.05.2019 р. № 126, судова колегія доходить висновку про наявність між сторонами відносин з транспортного експедирування, за якими позивачем надано відповідачу послуги з транспортування вантажу на його адресу. Крім того, судова колегія приймає до уваги податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН, в якій відповідачем відображено операцію з «організації експедирування міжнародних перевезень» та «організації експедирування міжнародних перевезень територією України» згідно Акту №126 від 31.05.2019 року на загальну суму 88419,30 грн. В свою чергу, ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" в порушення приписів ст.ст.525, 526, 610, 629, 929 ЦК України, ст.ст.193, 316 ГК України, умов Договору та додаткової угоди № 1, вартість отриманих послуг не оплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів ч.1 ст.530 ЦК України та умов п.4.1 Договору строк виконання відповідних зобов`язань настав 26.04.2018 р. на суму 88419,30 грн (вартість перевезення поромом (2947 дол. США х 26,270545 (курс НБУ станом на 26.04.2018 р.) = 77419,30 грн) + вартість перевезення залізницею (11000,00 грн)). Доводи апелянта про те, що сторонами не було погоджено таку істотну умову договору транспортного експедування як ціна послуг експедитора спростовуються змістом додаткової угоди № 1 до договору, в якій сторони погодили вартість перевезення вантажу. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення основного боргу у розмірі 88419,30 грн. Посилання апелянта на те, що вантаж у вагоні № 29002086 за накладною СМГС 42050153, був власністю компанії Redmond Sales LP (Великобританія) та отриманий відповідачем на зберігання на митному ліцензійному складі, а Відповідач лише виступав відправником та отримувачем вантажу на території свого підприємства - судова колегія вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини між сторонами, оскільки замовником послуг за договором № 03/Е-2018 від 04.01.2018 р. виступає саме відповідач. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Апеляційним судом перевірено розрахунок 3% річних нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання 88419,30 грн за період з 27.04.2018 р. по 17.12.2019 р., та встановлено, що розрахунок позивача 4353,14 грн. підлягає задоволенню. Фактично розмір 3% річних за вказаний період складає 4360,40 грн, проте суд задовольняє розмір річних, заявлений позивачем. Також судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на суму 88419,30 грн за період з 01.05.2018 р. по 17.12.2019 р. (травень 2018 р. - грудень 2019 р.). та встановлено, що розмір інфляційних складає 8352,22 грн. Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пунктом 6.12 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати послуг, що надаються Експедитором Клієнту за цим Договором (в тому числі відшкодування витрат, понесених Експедитором в інтересах Клієнта), Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим Договором, за кожен день прострочення платежу. Обов`язок сплати пені наступає у Клієнта у випадку надсилання йому Експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом Експедитора (п.6.12 Договору). Посилаючись на названі норми законодавства та умову Договору, ТОВ ,,ТРЕЙДГАРАНТ" нарахувало та заявило до стягнення з ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" 37074,21 грн пені. Проте, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з огляду на відсутність доказів направлення рахунку або вимоги, надсилання яких передбачено п.6.12 договору, строк виконання обов`язку відповідача з оплати пені не настав. Позовні вимоги про сплату пені заявлені позивачем передчасно. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з приписами ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Положеннями ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Приписами ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін. За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" залишається без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року у справі №916/3853/19 підлягає залишенню без змін. Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.ч.2-4 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Щодо доводів апелянта про неспіврозмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, ставка 1700 гривень за годину роботи адвоката не відповідає складності та обсягу необхідної роботи та значно перевищує діючі середні ставки адвокатської винагороди, судова колегія відхиляє вказані доводи, з огляду на таке. До складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок ПрАТ ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК", судом включено витрати позивача по оплаті судового збору в сумі 1516,16 грн (пропорційно розміру задоволених вимог від сплачених 2080,00 грн судового збору) та на оплату професійної правничої допомоги адвоката Гусакової Оксани Борисівни в сумі 9111,52 грн (пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог від сплачених за послуги адвоката 12500,00 грн). Факт понесення витрат на правничу допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги від 26.11.2019 р. № 106, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3583, адвокатським ордером серії ДП № 2201/042 від 26.11.2019 р., квитанцією до прибуткового касового ордера від 26.11.2019 р. № 113 на суму 12500,00 грн, детальним описом робіт адвоката від 20.02.2020 р. Відповідно до ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами . Судом першої інстанції зазначено, що посилання відповідача на необґрунтоване завищення витрат на правову допомогу, їх невідповідність існуючим середнім ставкам адвокатської винагороди нічим не підтверджені, тому під час розподілу судових витрат не враховуються. Оцінюючи аналогічні доводи апеляційної скарги, судова колегія відхиляє доводи апелянта про завищення суми витрат на правову допомогу, оскільки відповідачем ні в першій інстанції, ні в апеляційній скарзі не підтверджено неспіврозмірність витрат на правову допомогу понесену Позивачем. Ставка 1700 грн. за одну годину була погоджена сторонами у договорі про надання правової допомоги №106 від 26.11.19р. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що орієнтований розрахунок судових витрат за надання правової допомоги в апеляційній інстанції складає 12500 грн., проте не надано жодних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, з огляду на що клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу залишається без розгляду. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТАРОПАКУВАЛЬНИХ ВИРОБІВ ,,ДУНАЙ-ПАК" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2020 року у справі №916/3853/19 залишити без змін. Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська