Постанова 4872 № 916/1074/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1074/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29) Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.; За участю представників сторін: Від Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" - Вишневська Г.В.; Від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) - Хотинський С.В. розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 року по справі №916/1074/22 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення 3 914 297,71 грн., (суддя місцевого господарського суду: Погребна К.Ф., Господарський суд Одеської області), ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (далі - ДП «АМПУ» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «ДП «АМПУ») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (ПАТ «Українське Дунайське пароплавство») про стягнення 3 914 297,71грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №367/П-АМПУ-18. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 по даній справі позов ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів" до ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) основний борг в сумі 2 993 563 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот шістдесят три) грн. 20 коп., пеню в розмірі 199 759 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 66 коп., 3% річних в сумі 121 656 (сто двадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят шість)грн. 62 коп., інфляційні втрати в розмірі 599 318 (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 23 коп. та судовий збір в сумі 58 714 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 47 коп. В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що позивачем відповідно до п. 4.10 Договору (в редакції від 03.12.2018) та п. 4.5 Договору (в редакції від 27.11.2019), були виставлені рахунки, які разом з листами направлені на адресу ПАТ «УДП» для акцепту та оплати, однак відповідачем частина рахунків оплачена не була з урахуванням чого у останнього виникла заборгованість в сумі 2 993 563,20 грн. Крім того, суд першої інстанції вказав, що Верховний Суд вже оцінив правовідносини сторін зі сплати якірного збору, що виникають на підставі за Договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 та дійшов висновку, що за Договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 вимоги позивача є обґрунтованими, з огляду на що остаточно підтверджено правомірність нарахування та подальше стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» якірного збіру. Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18 в сумі 2 993 563,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Як наслідок, за порушення грошового зобов`язання судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 121656 грн.62 коп., та 599 318 грн. 23 коп. інфляційних втрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України. Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, суд першої інстанції дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, з урахуванням чого задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «УДП» пені в сумі 199 759,66 грн. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 по даній справі скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України, та підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою та неправильністю установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неповного дослідження та однобічної оцінки доказів, неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин характеру правовідносин та законності підстав стягнення боргу. Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції взагалі не розглянуто та не надано правової оцінки позиції відповідача стосовно предмета спору, а саме: не встановлено факту наявності в акваторії морського порту Ізмаїл, де надавалися послуги, внутрішнього рейду та його меж як основної підстави нарахування якірного збору. Крім того, на переконання відповідача, рішення Господарського суду по справі №916/3837/19 про стягнення якірного збору, не має преюдиціального значення для справи, що розглядається, та не звільняє суд від обов`язку дослідити обставини щодо наявності/відсутності внутрішнього рейду в акваторії порту, як підстави стягнення боргу, тобто судом першої інстанції без належного обгрунтування зроблено висновки щодо його існування і беззаперечності цього факту. Апелянт вказує, що у позивача відсутні підстави вважати стоянку суден в акваторії порту як стоянку саме на внутрішньмому рейді. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в акваторії порту Ізмаїл внутрішнього рейду як законної підстави для нарахування та стягнення з відповідача суми якірного збору з суден, що знаходилися на стоянці внутрішнього рейду морського порут Ізмаїл у період з 30.11.2019 по 31.12.2021, як і відсутні законні підстави нарахування та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасність виконання договірних зобов`язань, що є похідними від основного зобов`язання по сплаті боргу за договором. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1074/22 за апеляційною скаргою ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1074/22.. 31.01.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1074/22. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 призначено розгляд апеляційної скарги ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 по справі №916/1074/22 на: 20.03.2023 року о 10-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду. 06.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ДП «АМПУ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вказав, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не відповідають фактичним обставинам справи, так як Верховним Судом було здійснено оцінку правовідносин сторін зі сплати якірного збору, що виникають на підставі договору №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 та визнано законними вимоги позивача, а саме рішенням у справі №916/3837/19 між тими ж сторонами. 08.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів України" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 задоволено клопотання ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/1074/22 поза межами приміщення суду. 14.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 задоволено клопотання ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/1074/22 поза межами приміщення суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкладено розгляд справи №916/1074/22 до 10.04.2023 о 12-00 год. В судовому засіданні 10.04.2023 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/1074/22 до: 24.04.2023 року о 14-30 год. В судовому засіданні представники сторін підтриамли доводи та вимоги, викладені ними письмово та наполягали на їх задоволенні. Крім того, 17.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, в якому відповідач вказав, що після відкриття провадження у справі за Договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018, у зв`язку з виходом з акваторії морського порту Ізмаїл барж ДМ-1014, ДМ-2053, УДП-1620, УДП-1915, с-408, ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» було змушено сплатити позивачу якірний збір та на розрахунковий раунок позивача було перераховано заборгованість у розмірі 51162,05 грн. До вказаного клопотання додано відповідні платіжні доручення про сплату заборгованості. В свою чергу, ДП «АМПУ» в особі Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» направило до Південно-західного апеляційного господарського суду письмові заперечення на заяву про закриття провадження у справі. Позивач зазначив, що апелянтом порушено вимоги чинного процесуального законодавства щодо своєчасноті подання нових письмових доказів, а також відсутність законних підстав для часткового закриття апеляційного провадження у справі, у зв`язку з чим просить заяву відповідача залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак ст. 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Стаття 269 Господарського процесуального кодексу України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті). Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції, що заявником зроблено не було. З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає за наобхідне відмовити в долученні до матеріалів справи відповідних платіжних доручень про часткову сплату заборгованості, доданих до клопотання про закриття провадження у справі. Крім того, згідно ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Фактичними підставами для закриття апеляційного провадження заявник вказує часткову оплату суми основної заборгованості за даним позовом. Правовою підставою для задоволення своєї заяви позивач визначив ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний суд заважує, що заявником не наведено підстав (перелік яких є визначеним та вичерпним), які передбачені ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, а повноваження у суду апеляційної інстанції для закриття провадження у справі на підставі ст.231 Господарського процесуального кодексу України - відсутні, у зв`язку з чим відповідне клопотання про закриття провадження у справі в частині часткової сплати суми заборгованості задоволенню не підлягає. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2018 між ДП «АМПУ» (Адміністрація) та ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» (Морський агент) було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 367-П-АМПУ-18 Позивач вказує, що період заборгованості становить з 30.11.2019 по 31.12.2021. При цьому з 03.12.2018 діяла первинна редакція Договору (редакція від 03.12.2018), а з 01.01.2020 діяла редакція Договору від 27.11.2019 (редакція від 27.11.2019). ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» згідно Декларації про приєднання №108 від 22.12.2018 до Договору №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України приєдналося до відповідного договору. Згідно з п. 1.1 Договору (в редакції від 03.12.2018) він є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (Додаток №1 до цього Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/morski-agenti/dogovir-priednannya, в порядку передбаченому цим Договором. Згідно з п. 1.1 Договору (в редакції від 27.11.2019) він є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (Додаток №1 до цього Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в порядку передбаченому цим Договором. За умовами п. 1.2 Договору (в редакції від 03.12.2018) всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим Договором, виконуються відповідною філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», перелік яких визначений у Додатку №3 до цього Договору. Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції від 27.11.2019), всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим Договором (крім Розділу 9 цього Договору), виконуються відповідною філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», перелік яких визначений у Додатку №3 до цього Договору. Згідно з п. 2.1 Договору (в редакції від 03.12.2018) даний Договір врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/morski-agenti/perelik-poslug-shcho-nadayutsya-u-morskikh-portakh-ukrajini (надалі Послуги). Згідно з п. 2.1 Договору (в редакції від 27.11.2019), даний Договір врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою http://usDa.gov.ua/nVmorskie- agenty/perechen-uslug-v-morskikh-portakh-ukrainy (надалі - Послуги). Пунктом 3.1.5 Договору (в редакції від 03.12.2018) передбачено, що Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи щодо надання послуг. Попередні рахунки на оплату портових зборів виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента, а остаточні рахунки по суднозаходу та наданих послугах виставляються та надаються Морському агенту не пізніше п`яти робочих днів з моменту відходу судна із морського порту або дня надання послуг. Згідно з п. 3.1.3 Договору (в редакції від 27.11.2019), Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборах) після отримання від Морського агента заявки на надання Послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату Послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента. . За умовами п. 3.3.2 Договору (в редакції від 03.12.2018), Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені судновласника розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших Послуг. Відповідно до п. 3.2.2 Договору (в редакції від 27.11.2019) Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту Послуги в порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших Послуг. Пункти 4.1. та 4.2. Договору (в обох редакціях) закріплюють обов`язковість дотримання Сторонами Порядку та визначають порядок здійснення оплати. Відповідно до п. 4.3. Договору (в обох редакціях) сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, Сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень. Згідно з п. 4.10 Договору (в редакції від 03.12.2018) та п. 4.5 Договору (в редакції від 27.11.2019) остаточні рахунки по суднозаходу, а також інших Послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання Послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України. Умовами до п. 4.12 Договору (в редакції від 03.12.2018) передбачено, що рахунки на оплату Послуг Адміністрації передаються Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату Послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту, а тягар доказування того, що рахунок не був одержаний, несе Морський агент. Відповідно до п. 4.6 Договору (в редакції від 27.11.2019), Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату Послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом пп.пп.3.2.7 та 3.2.9. цього Договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату Послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту. Згідно з п. 4.14 Договору (в редакції від 03.12.2018) та п. 4.8. Договору (в редакції від 27.11.2019) Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату Послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату Послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного надання Послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату Послуг не звільняє Морського агента від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на отримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) Послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією. Позивач зазначає, що одним із видів портових зборів, що передбачений Законом «Про морські порти» і Порядком справляння та розміри ставок потових в морських портах України, та підлягає справлянню з судновласника, є якірний збір. Відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 Порядку якірний збір справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту. Згідно з п.6.2 розділу VI Порядку (в редакції наказу Мінінфраструктури України від 11.04.2019 №252) якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту, при цьому в разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця. Таким чином, як вказує позивач Порядком передбачене право на щомісячне нарахування та виставлення рахунків для оплати якірного збору при стоянці суден в порту тривалістю понад 30 діб. Так, стосовно великої групи суден ПрАТ «УДП», що тривалий час перебувають в акваторії порту (деякі з 1998-1999 років), позивачем щомісячно здійснено розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту. За посиланнями позивача, відповідно до п. 4.10 Договору (в редакції від 03.12.2018) та п. 4.5 Договору (в редакції від 27.11.2019) ним були виставлені рахунки, що із листами були направлені на адресу ПАТ «УДП» для акцепту та оплати. Проте, відповідачем безпідставно в оплаті частини рахунків відмовлено, чим порушено вимоги законодавства та Договору, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 2 993563,20грн. Позивач вказує, що наразі неоплаченими залишаються рахунки, а саме: від 30.11.2019 (направлені листом від 04.12.2019 №1752/14-02-02/Вих/14, вручені 12.12.2019, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та повернуті без оплати листом від 17.12.2019 №ЧМ-459); від 31.12.2019 (направлені листом від 09.01.2020 №19/14-02-02/Вих/14, вручені 15.01.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.01.2020 (направлені листом від 06.02.2020 №200/14-02-02/Вих/14, вручені 12.02.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 29.02.2020 (направлені листом від 05.03.2020 №359/14-02-02/Вих/14, вручені 12.03.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового); від 31.03.2020 (направлені листом від 06.04.2020 №647/14-02-02/Вих/14 та вручені 13.04.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.04.2020 (направлені листом від 06.05.2020 №877/14-02-02/Вих/14 та вручені 14.05.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.05.2020 (направлені листом від 03.06.2020 №986/14-02-02/Вих/14, вручені 09.06.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30,06.2020 (направлені листом від 07.07.2020 №1135/14-02-02/Вих/14 та вручені 09.07.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.07,2020 (направлені листом від 10.08.2020 №1306/14-02-02/Вих/14 та вручені 14.08.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.08.2020 (направлені листом від 08.09.2020 №1445/14-02-02/Вих/14 та вручені 10.09.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.09,2020 (направлені листом від 15.10.2020 №1590/14-02-02/Вих/14 та вручені 20.10.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.10.2020 (направлені листом від 05.11.2020 №1673/14-02-02/Вих/14 та отримані 11.11.2020, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.11.2020 (направлені листами від 03.12.2020 №1769/14-02-02/Вих та від 03.12.2020 №1768/14-02-02/Вих, які вручені 09.12.2020, про факт чого свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень); від 31.12.2020 (направлені листом від 05.01.2021 №9/14-02-02/Вих та отримані 12.01.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.01,2021 (направлені листом від 04.02.2021 №177/14-02-02/Вих та отримані 10.02.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 28.02.2021 (направлені листом від 12.03.2021 №449/14-02-02/Вих та отримані 15.03.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.03.2021 (направлені листом від 06.04.2021 №5 80/14-02-02/Вих та отримані 09.04.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.04.2021 (направлені листом від 07.05.2021 №768/14-02-02/Вих та отримані 12.05.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.05.2021 (направлені листом від 04.06.2021 №905/14-02-02/Вих та отримані 09.06.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.06.2021 (направлені листом від 06.07.2021 №1074/14-02-02/Вих та отримані 14.07.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.07.2021 (направлені листом від 06.08.2021 №1287/14-02-02/Вих та отримані 10.08.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.08.2021 (направлені листом від 07.09.2021 №1442/14-02-02/Вих та отримані Відповідачем, факт чого не оскаржується); від 30.09.2021 (направлені листом від 06.10.2021 №1572/14-02-02/Вих та отримані 07.10.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.10.2021 (направлені листом від 09.11.2021 №1761/14-02-02/Вих та отримані 10.11.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.11.2021 (направлені листом від 06.12.2021 №1928/14-02-02/Вих та отримані 08.12.2021, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31,12.2021 (направлені листом від 06.01.2022 №14/14-02-02/Вих та отримані 11.01.2022, про факт чого свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення). При цьому, як зазначає позивач, рахунки від 30.11.2021 №4315/12, від 31.12.2021 №4707/12, №4708/12, №4744/12 сплачені 03.02.2022 з порушенням строку на оплату, про факт чого свідчить платіжне доручення від 03.02.2022 №LGF205. Позивач звертає увагу, що факт наявності суден в акваторії порту протягом всього розрахункового періоду підтверджується як відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, що здійснює загальний нагляд за суднами в акваторії порту в силу приписів Кодексу торговельного мореплавства України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Мінінфраструктури від 17.11.2021 №621 (до цього - аналогічні положення, затверджені наказами Міністерства транспорту України від 14.05.97 №171, від 18.10.2000 №573, від 27.03.2013 №190), довідками Головної диспетчерської Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), так і рядом документів, що надані безпосередньо ПрАТ «УДП» при прибутті суден в порт. З метою досудового врегулювання спору на адресу Відповідача були направлені Вимоги про оплату сум заборгованості (від 25.06.2021 за вих. №1009/14-02-02/Вих, від 21.01.2022 №79/14-02-02/Вих копії додаються), проте відповідні вимоги були залишені останнім без задоволення. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 5.1 Договору). Відповідно до п. 5.2 цього Договору, у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги. Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства. Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем договору № 367-П-АМПУ-18 нараховано 199 759,66грн. пені, 121 656,62грн. 3 % річних та 599 318,23 грн. інфляційних втрат. Вказані обставини стали підставою для звернення ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права. Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України) Як зазначалося раніше, 22.12.2018 року Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство", м. Ізмаїл надало Адміністрації Декларацію про приєднання № 108 до Договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року. Таким чином фактично між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство", м. Ізмаїл (Морський агент) було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України. Крім того, з 01.01.2020 діє редакція Договору від 27.11.2019. Згідно з п. 3.1.5 Договору (в редакції від 03.12.2018), Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи щодо надання послуг. Попередні рахунки на оплату портових зборів виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента, а остаточні рахунки по суднозаходу та наданих послугах виставляються та надаються Морському агенту не пізніше п`яти робочих днів з моменту відходу судна із морського порту або дня надання послуг. Відповідно до п. 3.1.3 Договору (в редакції від 27.11.2019), Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборах) після отримання від Морського агента заявки на надання Послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату Послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента. . Згідно п. 3.3.2 Договору (в редакції від 03.12.2018) Морський\агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені судновласника розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших Послуг. Пунктом 3.2.2 Договору (в редакції від 27.11.2019) унормовано, що Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту Послуги в порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших Послуг. Пункти 4.1. та 4.2. Договору (в обох редакціях) закріплюють обов`язковість дотримання Сторонами Порядку та визначають порядок здійснення оплати. Відповідно до п. 4.3. Договору (в обох редакціях) сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, Сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень. Пунктом 4.10 Договору (в редакції від 03.12.2018) та п. 4.5 Договору (в редакції від 27.11.2019) передбачено, що остаточні рахунки по суднозаходу, а також інших Послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання Послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України. Згідно з п. 4.12 Договору (в редакції від 03.12.2018) рахунки на оплату Послуг Адміністрації передаються Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату Послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту, а тягар доказування того, що рахунок не був одержаний, несе Морський агент. За умовами п. 4.6 Договору (в редакції від 27.11.2019) Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату Послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом пп.пп.3.2.7 та 3.2.9. цього Договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату Послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту. Згідно з п. 4.14 Договору (в редакції від 03.12.2018) та п. 4.8. Договору (в редакції від 27.11.2019) Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату Послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату Послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного надання Послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату Послуг не звільняє Морського агента від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на отримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) Послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією Статтею 85 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримуватися чинних законів і правил України, в тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища. Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден. Морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про морські порти України", у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про морські порти України" тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються в морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Статтею 22 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про морські порти України"). Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про морські порти України"). Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316, який є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 року за № 930/23462 (далі - Порядок). Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 1.3. Порядку). Відповідно до п. 1.5 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316, нарахування портових зборів здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. При цьому умовний об`єм судна підлягає округленню у такому порядку: до 0,5 кубічного метра округлюється до цілого числа в меншу сторону, а 0,5 кубічного метра і більше округлюється до цілого числа в більшу сторону. Згідно з п. 1.14. Порядку податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України. Цей Порядок є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів (п. 1.15. Порядку). Розділом VІ Порядку врегульовано справляння якірного збору, зокрема, п. 6.2. Порядку визначено, що із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками: 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні. За кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні. Відповідно до п. 6.3. Правил судна груп Д і Е (крім спортивних суден, приватних яхт, парусних суден та риболовних суден, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати якірного збору. При цьому, 11.04.2019 року Міністерством інфраструктури України був прийнятий Наказ № 252 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про затвердження Порядку справляння та розміри ставок портових зборів", яким п. 6.2. Порядку доповнено абзацом наступного змісту: «Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.». Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п. 4.10 Договору (в редакції від 03.12.2018) та п. 4.5 Договору (в редакції від 27.11.2019), були виставлені рахунки, які разом з листами направлені на адресу ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» для акцепту та оплати. Разом з тим, відповідачем частина рахунків оплачена не була з урахуванням чого у останнього виникла заборгованість в сумі 2 993 563,20 грн. Факт перебування суден в акваторії порту підтверджується довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, що здійснює загальний нагляд за суднами в акваторії порту в силу приписів Кодексу торговельного мореплавства України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Мінінфраструктури від 17.11.2021 №621 (до цього - аналогічні положення, затверджені наказами Міністерства транспорту України від 14.05.97 №171, від 18.10.2000 №573, від 27.03.2013 №190), довідками Головної диспетчерської Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту); документами, що надані безпосередньо ПрАТ «УДП» при прибутті суден в порт. Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача заборгованості за Договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 367-П-АМПУ-18 в сумі 2 993 563,20 грн. Також, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що Верховний Суд вже оцінив правовідносини сторін зі сплати якірного збору, що виникають на підставі Договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018, та визнав законними вимоги Позивача. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2020, постановою Південно- західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/3837/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 16.02.2021, між тими ж сторонами задоволені позовні вимоги в частині стягнення якірного збору. Так, у справі №916/3837/19 встановлено, що за Договором № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 вимоги позивача є обґрунтованими, та остаточно підтверджено правомірність нарахування та подальше стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» якірного збіру. Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що справа №916/3837/19 стосується тих самих сторін з аналогічним предметом спору, судова колегія вважає помилковими доводи апелянта в цій частині, а судом першої інстанції правомірно було застосовано рішення у справі №916/3837/19, як преюдиційне. Крім того, у вказаному рішенні було надано оцінку доводам апелянта щодо відстуності обов`язку підтвердження факту надання послуг актами приймання-передачі. Так, відповідно до п. 4.10. Договору сторони погодили, що остаточні рахунки по суднозаходу, а також за іншими послугами, наданими Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України. Тобто, приписами укладеного між сторонами Договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року (до якого відповідач, надавши Адміністрації Декларацію про приєднання №108 до Договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року, добровільно приєднався, та з огляду на принцип свободи договору, зобов`язався виконувати умови та приписи вказаного договору), обов`язок з оплати наданих послуг (в т.ч. оплати портових зборів) виникає саме з моменту виставлення належним чином рахунку на оплату наданих послуг, а не з моменту складання та підписання актів приймання-передачі наданих послуг. При цьому, з інших пунктів договору не вбачається саме обов`язку Адміністрації складання таких актів, з огляду на що, відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих відповідачу послуг, з огляду на наявність відповідних рахунків, не звільняє відповідача від обов`язку з його оплати. Будь-яких заперечень стосовно ненадання позивачем відповідачу послуг тощо в цій частині матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги в частині того, що поняття внутрішнього рейду в акваторії порту Ізмаїл з`явилось лише 20.12.2021, судова колегія не приймає до уваги, з огляду на наступне. Як вже зазначалося, статтею 22 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316, який є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 року за № 930/23462. Розділом VІ Порядку врегульовано справляння якірного збору, зокрема, п. 6.2. Порядку визначено, що із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками: 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні Таким чином, відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 Порядку якірний збір справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту. В свою чергу, чинні межі акваторії морського порту Ізмаїл визначено Постановою КМУ від 07.10.2009 №1208 (з урахуванням Постанови КМУ від 03.06.2013 №406), якірні стоянки в межах акваторії визначено Технічними паспортами якірних стоянок та Свідоцтвами Регістру судноплавства України як визнаним класифікаційним товариством, що здійснює нагляд за акваторіями та гідротехнічними спорудами портів України (копії яких містяться в матеріалах справи). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що межі морського порту Ізмаїл, визначені Постановою КМУ від 07.10.2009 №1208 (з урахуванням Постанови КМУ від 03.06.2013 №406), не змінювались, а доповнення паспорту акваторії морського порту Ізмаїл визначенням «внутрішній рейд» не є зміною статусу відповідної території, а є уточненням фактичних обставин щодо розташування операційних акваторій причалів та акваторій якірних стоянок. За таких обставин, посилання апелянта на відсутність визначення «внутрішнього рейду» морського порту Ізмаїл, судовою колегією не приймаються до уваги, як такі, що спростовуються фактичними обставинами справи. Стосовно стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України). Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 5.1 Договору). Відповідно до п. 5.2 цього Договору, у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги. Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства. Перевіривши здійснений позивачем і судом розрахунок пені, заявленої до стягнення, судова колегія доходить висновку про правильність та обґрунтованість розрахунку, з урахуванням чого позовні вимоги щодо стягнення з ПрАТ «УДП» пені в сумі 199 759,66 грн. за період з 28.12.2019 по 31.05.2022 правомірно задоволені судом першої інстанції. Крім того, у зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг позивачем, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, було нараховано ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» до сплати інфляційні втрати в розмірі 599 318,23 грн. та 3% річних у розмірі 121 656,62 грн., які були нараховані за кожним рахунком окремо. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши здійснений розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, колегія суддів погоджується з їх правильність та обґрунтованістю, у зв`язку з чим місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги ДП „АМПУ" до ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» шляхом присудження до стягнення на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 599 318,23 грн. та 3% річних у розмірі 121 656,62 грн. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 року по справі №916/1074/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 року по справі №916/1074/22 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 року по справі №916/1074/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 року по справі №916/1074/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2023 року. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош