Постанова 4875 № 917/936/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року м. Харків Справа № 917/936/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К., представники сторін не з`явилися; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка, Сумська область, в особі філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Ворожба, Білопільський район, Сумська область, на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023, постановлену в приміщенні Господарського суду Полтавської області у м. Полтава, повний текст якої складений 19.09.2023 (суддя Білоусов С. М.), у справі №917/936/22 за позовом: Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка, Сумська область, в особі філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Ворожба, Білопільський район, Сумська область, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд", м. Полтава, про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: ТОВ "СП "Грано Трейд" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. № 9344), в якій просило визнати наказ від 13.03.2023 у справі № 917/936/22 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/936/22 заяву ТОВ "СП "Грано Трейд" про визнання наказу від 13.03.2023 таким, що не підлягає виконанню у справі № 917/936/22 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Полтавської області від 13.03.2023, виданий на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі № 917/936/22 щодо стягнення з ТОВ "СП "Грано Трейд" на користь ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України в особі Філії "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України заборгованості за договором № 19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 в розмірі 468649,93грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 7029,75грн. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що, оцінивши подані відповідачем платіжні доручення, суд встановив, що вони оплачені на підставі виставлених позивачем рахунків про оплату та акту звірки по договору складського зберігання зерна від 24.11.2021 №

19. Загалом в рахунок погашення заборгованості відповідач сплатив на користь позивача кошти в розмірі 535675,04грн. Крім того, відповідач надав платіжну інструкцію № ПН3241 від 19.09.2023 з призначенням платежу про оплату судового збору відповідно до наказу №917/936/22 у розмірі 7029,80грн. Тобто, боржник добровільно виконав рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/936/22 про визнання наказу від 13.03.2023 таким, що не підлягає виконанню у справі №917/936/22. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що з поданої боржником заяви та фактичних обставин справи не вбачається, що суд помилково видав наказ, також боржник не довів, що він поза межами виконавчого провадження здійснив перерахування коштів як боргу. Подані документи боржника про сплату боргу були предметом розгляду апеляційної інстанції, який постановою від 07.06.2023 у справі №917/936/22 апеляційну скаргу ТОВ "СП "Грано Трейд" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі № 917/936/22 залишив без змін. Докази сплати коштів після ухвалення рішення суду боржник не надав. Апелянт наголошує, що послуги за договором складського зберігання зерна №19 від 24.11.2021 надавалися з 24.11.2021 та надаються на дату звернення з апеляційною скаргою. Позивач наполягає, що з наданих боржником платіжних доручень неможливо встановити факт сплати саме боргу відповідно до рішення суду від 16.02.2023 та виданого на його підставі наказу від 13.03.2023. Скаржник зазначає, що сплата за платіжним дорученням №695 у розмірі 15000,00грн здійснена за відвантаження зерна, до послуг, які надавалися згідно договору після відкриття провадження у справі №917/936/22, і не заявлені в сумі 468649,93грн; така ж ситуація щодо сплати згідно з платіжним дорученням № 703 від 11.10.2022 на суму 10000,00грн та платіжним дорученням № 685 від 27.09.2022 на суму 30000,00грн. Зазначає, що дані призначення платежу відповідачем вказано неправильно, оскільки він зі свого боку не підписував акт звірки розрахунків, а кошти сплатив за послуги, що надавалися значно пізніше, після відкриття провадження у справі, та не включені в суму стягуваної заборгованості за зберігання, приймання, сушіння з період 01.12.2021 по 25.07.2022 та є оплатою за інші послуги згідно договору № 19 (відвантаження зерна, зважування автомобілів) за період з 01.07.2022 по 31.10.2022. 05.12.2023 на електронну пошту Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №15071 від 05.12.2023), в якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/936/22 залишити без змін. 07.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "СП "Грано Трейд" надійшов відзив (вх. №15151 від 07.12.2023) аналогічного змісту, що і відзив, який надійшов на електронну пошту суду 05.12.2023. Частиною 8 ст. 6 ГПК України встановлено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку. Згідно з п.п. 24-27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Тож альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему Електронний кабінет ЄСІТС. Отже, надсилання процесуальних документів до Східного апеляційного господарського суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу Електронний суд ЄСІТС з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. За змістом відповіді від 07.12.2023 №332864, сформованої за допомогою підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС ТОВ "СП "Грано Трейд", ЄДРПОУ 39562084, має зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. Відзив відповідача надіслано на електронну адресу суду апеляційної інстанції. До нього додано роздруківку результату перевірки електронного цифрового підпису, проте такий підпис вчинено без використання підсистем Електронний суд та Електронний кабінет. Враховуючи те, що ТОВ "СП "Грано Трейд" зареєструвало Електронний кабінет ЄСІТС, проте відзив подано та підписано не з використанням сервісу Електронний суд ЄСІТС, тобто з використанням способу, який не передбачений процесуальним законодавством, цей відзив (вх. №15071 від 05.12.2023) не може вважатися таким, що підписаний у встановленому законом порядку. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Судова колегія зауважує, що відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 відповідачу встановлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику. Згідно з ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України). Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду надіслана до електронного кабінету відповідача 22.11.2023 о 15:40годині. Отже, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу спливає 04.12.2023. Оскільки ТОВ "СП "Грано Трейд" з відзивами на апеляційну скаргу (вх. №15071 від 05.12.2023 та вх. №15151 від 07.12.2023) звернулося 05.12.2023 та 07.12.2023, то відповідачем пропущено встановлений судом строк на надання відзиву до суду. При цьому відповідачем не порушується питання щодо поновлення чи продовження процесуального строку. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи, що відповідач із відзивами на апеляційну скаргу звернувся з пропуском процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, та ним не порушується питання щодо поновлення пропущеного строку, відзиви ТОВ "СП "Грано Трейд" (вх. №15071 від 05.12.2023 та вх. №15151 від 07.12.2023) підлягають залишенню без розгляду. До судового засідання апеляційної інстанції 07.12.2023 представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа - ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду до електронних кабінетів позивача, представника позивача адвоката Мальченко Д.В. та відповідача 22.11.2023. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача. Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. У серпні 2022 року ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "СП "Грано Трейд" з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 468649,93грн за договором складського зберігання зерна від 24.11.2021 №

19. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором від 24.11.2021 № 19 в частині оплати наданих послуг зі зберігання зерна у період з 01.12.2021 по 25.07.2022. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СП "Грано Трейд" на користь ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України заборгованість за договором № 19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 в розмірі 468649,93грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7029,75грн. 13.03.2023 Господарським судом Полтавської області видано наказ на примусове виконання рішення від 16.02.2023 у справі №917/936/22. ТОВ "СП "Грано Трейд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог про стягнення заборгованості в розмірі 468649,93грн відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилався на сплату ним за період серпень 2022 року жовтень 2022 року заявлену у позовній заяві заборгованість, тобто за 4 місяці до моменту винесення рішення, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень: № 587 від 29.08.2022 у розмірі 23214,36грн, № 588 від 29.08.2022 у розмірі 19912,25грн, № 592 від 30.08.2022 у розмірі 14977,00грн, № 611 від 02.09.2022 у розмірі 31880,21грн, № 649 від 13.09.2022 у розмірі 22465,51грн, № 650 від 13.09.2022 у розмірі 22465,51грн, № 652 від 14.09.2022 у розмірі 23214,30грн, № 653 від 14.09.2022 у розмірі 22545,90грн, № 659 від 15.09.2022 у розмірі 50000,00грн, № 663 від 16.09.2022 у розмірі 40000,00грн, № 667 від 19.09.2022 у розмірі 10000,00грн, № 671 від 20.09.2022 у розмірі 100000,00грн, № 675 від 21.09.2022 у розмірі 100000,00грн, № 685 від 27.09.2022 у розмірі 30000,00грн, № 695 від 06.10.2022 у розмірі 15000,00грн, № 703 від 11.10.2022 у розмірі 10000,00грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ "СП "Грано Трейд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 року у справі №917/936/22 залишено без змін. При цьому, щодо наданих відповідачем до апеляційної інстанції платіжних доручень як доказів сплати заборгованості апеляційний суд зазначив, що зазначені докази (платіжні доручення) не подавалися та не досліджувалися судом першої інстанції, та подані з метою обґрунтування апеляційної скарги. Проте, скаржником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції відповідних доказів, як не надано і доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника, оскільки останній був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі. Тому суд апеляційної інстанції у задоволені клопотання щодо долучення нових доказів відмовив. Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Деркач І.В. від 14.07.2023 ВП№72269596 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №917/936/22 від 13.03.2023, виданого Господарським судом Полтавської області щодо стягнення з ТОВ "СП "Грано Трейд" на користь ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України заборгованості за договором № 19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 в розмірі 468649,93грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 7029,75грн. У липні 2023 року ТОВ "СП "Грано Трейд" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. № 9344), в якій просив визнати наказ від 13.03.2023 у справі № 917/936/22 таким, що не підлягає виконанню. Заяву відповідач обґрунтовував тим, що в період серпень 2022 року жовтень 2022 року боржник повністю сплатив заявлену у позовній заяві та судовому наказі заборгованість, що підтверджується копіями платіжних доручень, що додані до цієї заяви. Загальний розмір сплаченої заборгованості становить 535675,04грн. Таким чином, боржник вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню з огляду на добровільне виконання ТОВ "СП "Грано Трейд" рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 та відсутність заборгованості у розмірі 468649,93грн. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/936/22 заяву відповідача задоволено з підстав, що викладені вище. Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За приписом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантоване ст.6 Конвенції право на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов`язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд). У рішеннях Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти Україні", "ПМП "Фея" та інші проти України" зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України. Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України). Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 18.07.2022 у справі №917/313/18. В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього ж Кодексу). У постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №910/9026/13 викладено правову позицію, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Як вбачається із заяви ТОВ "СП "Грано Трейд" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, на підтвердження факту сплати боржником заборгованості перед позивачем, стягнутої згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22, відповідачем додано платіжні доручення: № 587 від 29.08.2022 у розмірі 23214,36грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку № 89 від 31.05.2022; № 588 від 29.08.2022 у розмірі 19912,25грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №27 від 10.02.2022; № 592 від 30.08.2022 у розмірі 14977,00грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №39 від 28.02.2022; № 611 від 02.09.2022 у розмірі 31880,21грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку № 132 від 31.08.2022; № 649 від 13.09.2022 у розмірі 22465,51грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №103 від 30.06.2022; № 650 від 13.09.2022 у розмірі 22465,51грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №64 від 29.04.2022; № 652 від 14.09.2022 у розмірі 23214,30грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №54 від 31.03.2022; № 653 від 14.09.2022 у розмірі 22545,90грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №21 від 31.01.2022; № 659 від 15.09.2022 у розмірі 50000,00грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №176 від 31.12.2021; № 663 від 16.09.2022 у розмірі 40000,00грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №176 від 31.12.2021; № 667 від 19.09.2022 у розмірі 10000,00грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №176 від 31.12.2021; № 671 від 20.09.2022 у розмірі 100000,00грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №176 від 31.12.2021; № 675 від 21.09.2022 у розмірі 100000,00грн з призначенням платежу: послуги згідно рахунку №176 від 31.12.2021; № 685 від 27.09.2022 у розмірі 30000,00грн, з призначенням платежу: послуги згідно акту звірки по договору 19; № 695 від 06.10.2022 у розмірі 15000,00грн з призначенням платежу: послуги згідно акту звірки по договору 19; № 703 від 11.10.2022 у розмірі 10000,00грн з призначенням платежу: послуги згідно акту звірки по договору

19. Загальна сума сплачених відповідачем на користь позивача коштів складає 536375,04грн. Кошти перераховані на розрахунковий рахунок позивача, що вказаний у договорі складського зберігання від 24.11.2021 №19 та рахунках на оплату, що виставлені позивачем відповідачу згідно вказаного договору. З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви надано, зокрема, копію договору складського зберігання зерна від 24.11.2021 №19, товарно-транспортні накладні, складські квитанції, акти звірки взаєморозрахунків та рахунки на оплату від 31.01.2022 №21 на суму 22545,90грн, від 31.12.2021 №176 на суму 319854,96, віл 10.02.2022 №27 на суму 19912,25грн, від 28.02.2022 №39 на суму 14977,00грн, від 31.03.2022 №54 на суму 23214,30грн, від 30.04.2022 №64 на суму 22465,51грн, від 31.05.2022 №89 на суму 23214,36грн, від 30.06.2022 №103 на суму 22465,51грн. Отже, платіжні доручення, що додані до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, містять посилання на рахунки на оплату, які виставлені відповідачу позивачем згідно з договором складського зберігання від 24.11.2021 №19, та якими позивач підтверджував наявність заборгованості відповідача за вказаним договором. При цьому, до пояснень у справі від 17.08.2023 (вх. №10235 від 21.08.2023) відповідачем додано копію акту звірки взаємних розрахунків за договором №19 від 24.11.2021 станом на 30.06.2022, згідно з яким заборгованість відповідача складає 468649,93грн (т. 2, а.с. 70). Також, відповідачем під час розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3241 від 19.09.2023, призначення платежу: оплата за судовий збір відповідно наказу №917/936/22 від 13.03.2023, за якою на рахунок позивача перераховано 7029,80грн (т. 2, а.с. 83). Зазначені обставини свідчать про виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати на користь позивача заборгованості за договором складського зберігання зерна від 24.11.2021 №19 у розмірі 468649,93грн та судового збору у розмірі 7029,80грн, стягнутих за рішенням суду. Доводи апелянта, що оплати за платіжними дорученнями №695 від 06.10.2022 на суму 15000,00грн, №703 від 11.10.2022 на суму 10000,00грн та №685 від 27.09.2022 на суму 30000,00грн здійснені відповідачем за послуги, що надавалися значно пізніше після відкриття провадження у справі та не включені в суму стягуваної заборгованості за зберігання, приймання, сушіння з період 01.12.2021 по 25.07.2022, та є оплатою за інші послуги згідно договору № 19 (відвантаження зерна, зважування автомобілів) за період з 01.07.2022 по 31.10.2022, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідно до частини 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Положеннями ч. 1 ст. 75 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Як вбачається з матеріалів справи, на обґрунтування тверджень скаржника, що грошові кошти за платіжними дорученнями №695 від 06.10.2022 на суму 15000,00грн, №703 від 11.10.2022 на суму 10000,00грн та №685 від 27.09.2022 на суму 30000,00грн є оплатою за інші послуги згідно договору № 19 (відвантаження зерна, зважування автомобілів) за період з 01.07.2022 по 31.10.2022 та не включені в суму стягуваної заборгованості за зберігання, приймання, сушіння з період 01.12.2021 по 25.07.2022, позивачем до суду не надано жодних доказів, що ним надавалися відповідачу послуги, окрім тих, за які у даному провадженні здійснювалося стягнення заборгованості з відповідача. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до позовної заяви додано підписані з боку позивача копії актів звірки взаєморозрахунків, зокрема, станом на 30.06.2022 та на 25.07.2022, відповідно до яких заборгованість відповідача становить 468649,93грн. До пояснень у справі від 17.08.2023 (вх. №10235 від 21.08.2023) відповідачем додано копію акту звірки взаємних розрахунків за договором №19 від 24.11.2021 станом на 30.06.2022 що підписаний і позивачем, і відповідачем, згідно з яким заборгованість відповідача складає 468649,93грн (т. 2, а.с. 70). Актів звірки взаємних розрахунків за договором №19 від 24.11.2021, які б фіксували заборгованість відповідача перед позивачем станом після 25.07.2022 матеріали справи не містять. Судова колегія зауважує, що позивач не заперечує сам факт сплати на його користь відповідачем коштів за платіжними дорученнями, що додані до заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Також, позивачем не надано доказів укладання з відповідачем інших договорів, окрім того, що досліджувався судом у даній справ, та не доведено існування між сторонами інших договірних відносин, у відповідності до яких ТОВ "СП ГРАНО ТРЕЙД" могло б здійснювати оплати на користь позивача. Посилання скаржника на ту обставину, що подані документи боржника про сплату боргу були предметом розгляду апеляційної інстанції, який постановою від 07.06.2023 у справі №917/936/22 апеляційну скаргу ТОВ "СП "Грано Трейд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі № 917/936/22 залишив без змін, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки, як було встановлено судом, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 не прийняв вказані платіжні доручення до розгляду у зв`язку з порушенням відповідачем процесуального порядку їх подання до суду, не досліджував їх та не встановлював обставин сплати/несплати відповідачем боргу під час розгляду справи. Оскільки матеріали справи свідчать про сплату ТОВ "СП "Грано Трейд" на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 536375,04грн згідно з платіжними дорученнями на підставі виставлених позивачем рахунків про оплату та акту звірки по договору складського зберігання зерна від 24.11.2021 № 19, та судового збору у розмірі 7029,80грн згідно квитанції до платіжної інстанції на переказ готівки, зазначене свідчить про добровільне виконання боржником рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023, яким стягнуто з ТОВ "СП "Грано Трейд" на користь ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України заборгованість за договором складського зберігання зерна від 24.11.2021 № 19 в розмірі 468649,93грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7029,75грн. Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі філії "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/936/22 підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/936/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складений 08.12.2023. Головуючий суддя Л.І. Бородіна Суддя Л.М. Здоровко Суддя В.В. Лакіза