Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/6869/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6869/19 Номер провадження 22-ц/814/1233/20Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Кривчун Т.О. Суддів: Триголова В.М., Чумак О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" - адвоката Оніщенко Андрія Юрійовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2020 року (повний текст складено 19.02.2020 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що, 12.07.2019 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos 1.5, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в м. Полтава по вулиці Небесної Сотні, 16, та, в порушення п.10.4 ПДР перед розворотом завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині і скоїв зіткнення з автомобілем Нісан, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який на праві приватної власності належить ТОВ «Полтавська транспортна компанія». Зазначає, що, внаслідок зіткнення транспортні засоби зазнали пошкоджень, вартість матеріального збитку складає 87997,56 грн. У зв`язку з наведеним прохав: стягнути з відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 90497,56 грн. у тому числі 87997,56 грн. страхового відшкодування та 2500,00 грн. витрати, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права на проведення експертизи (реальні збитки); стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у якості відшкодування завданих збитків на суму франшизи - 1000,00 грн.; стягнути з відповідачів судовий збір у сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 11267,10 грн. та інші судові витрати (а.с.2-8). Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 18 лютого 2020 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, відмовлено. У поданій апеляційній скарзі на рішення місцевого суду представник позивача, посилаючись на необґрунтованість рішення, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що у даному випадку наявність чи відсутність порушення водієм ч.2 ст.16 ЗУ «Про дорожній рух», якщо такі були, не може бути підставою для висновку про незаконність володіння транспортним засобом у розумінні п.1.4 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власності наземних транспортних засобів». Зауважують, що, відповідно до положень цивільного законодавства, володіння може бути або «правомірним» або «не правомірним», іншого варіанту не буває. При цьому, навіть при неправомірному володінні, згідно положень пункту 38.2.2 вказаного закону, передбачено право регресу страхової компанії до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій, але страхове відшкодування проводиться, якщо відсутні підстави за ст.37 Закону. Вважають, що ОСОБА_1 є особою, відповідальність якої була застраховано відповідно до норми п.1.4 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власності наземних транспортних засобів» у зв`язку з наявністю у нього на момент ДТП чинного полісу №АМ/540724. Суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2019 року визнано ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 грн. Вирішено питання судового збору (а.с.19-20). З даної постанови вбачається, що 12.07.2019 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos 1.5, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в м. Полтава по вулиці Небесної Сотні, 16, в порушення п.10.4 ПДР перед розворотом завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем Нісан, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який на праві приватної власності належить ТОВ «Полтавська транспортна компанія». Згідно поліса №АМ/5407241 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.10.2017 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ПОУ ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» щодо експлуатації транспортного засобу Daewoo Lanos 1.5, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.9). При цьому, ні місцевим судом ні судом апеляційної інстанції не встановлено особу, яка є власником транспортного засобу Daewoo Lanos 1.5, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, дійшов висновку стосовно відсутності підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 не може вважатись особою, відповідальність якої застрахована полісом №АМ/5407241, оскільки керував транспортним засобом, щодо якого є обмеження, встановлені Митним кодексом України, тобто на момент дорожньо - транспортної пригоди він не мав законних прав на керування вказаним автомобілем. Такий висновок місцевого суду в повній мірі відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи з наступного. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 8 Конституції України визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Виключно законами України визначаються:права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; правовий режим власності;засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (п.1, п.7, п.9, п.22 ст.92 Конституції України). Згідно ч.ч. 1,2,4 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Згідно абз.1,3 ч.4 ст.380 Митного Кодексу України (в редакції від 04.10.2018 року, що діяла на момент перетину 20.10.2018 року транспортним засобом «Daewoo Lanos» митного кордону України в режимі «транзит») тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Частино першою статті 381 Митного Кодексу України визначено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. Відповідно до п.1.4 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Згідно з п.1.7 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. В силу вимог п.2.2 ПДР власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно до листа Полтавської митниці ДФС Державної фіскальної служби України від 24.07.2019 року №2042/10/16-70-20, автомобіль Daewoo Lanos 1.5, реєстраційний номер НОМЕР_1 (PL), кузов НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 20.10.2018 року в режимі «Транзит» громадянином ОСОБА_5 в зоні діяльності Харківської митниці ДФС. Разом із тим, Полтавською митницею ДФС проводиться перевірка законності використання на митній території України зазначеного автомобіля (а.с.126). При цьому, як зазначено вище, 12.07.2019 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos 1.5, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в м. Полтава по вулиці Небесної Сотні, 16, в порушення п.10.4 ПДР перед розворотом завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем Нісан, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який на праві приватної власності належить ТОВ «Полтавська транспортна компанія». Внаслідок вчинення ОСОБА_1 вказаних дій, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2019 року на останнього накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Окрім того, транспортний засіб Daewoo Lanos 1.5, державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований у ПОУ ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АМ/5407241 від 27.10.2017 року, графі страхувальник зазначено - ОСОБА_4 (а.с.9). 15.07.2019 року ОСОБА_3 звернувся із повідомленням про ДТП до Страховика (а.с.25-26), 29.07.2019 року ОСОБА_3 подав Страховику Заяву про страхове відшкодування (а.с.27), а листом від 23.08.2019 року №3760/18 ПрАТ«УПСК» повідомила ОСОБА_3 про відсутність підстав для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування (а.с.28-29). Також, згідно Звіту про оцінку майна №507 вартість матеріального збитку, з ПДВ на матеріали та автозапчастини, понесеного ОСОБА_3 внаслідок пошкодження належного йому автомобіля NISSAN X-TRAIL, днз НОМЕР_2 , станом на 22.07.2019 року становить 88997,56 грн. (а.с.37-75). При цьому, спірним залишається питання правомірності використання ОСОБА_1 транспортного засобу - Daewoo Lanos 1.5, державний номерний знак НОМЕР_1 , як джерела підвищеної небезпеки, що спричинило пошкодження інших транспортних засобів та шкоду, у зв`язку з цим, їх власникам (володільцям), поняттям «забезпечений транспортний засіб» та віднесення водія, який ним керував під час завдання збитків, до особи, відповідальність якої застрахована, отже, на встановлення наявності чи відсутності зобов`язань страховика перед третьою стороною в розумінні ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, загальне право на передачу керування транспортним засобом та умови для визнання законності цього визначені п.2.2 ПДР. Проте, реального власника транспортного засобу, який спричинив збитки внаслідок ДТП, матеріалами справи не встановлено, а ввезення автомобіля Daewoo Lanos 1.5, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( PL ), кузов НОМЕР_3 на митну територію України було здійснено 20.10.2018 року в режимі «Транзит» громадянином ОСОБА_5 в зоні діяльності Харківської митниці ДФС. Відтак, переміщення вказаного автомобіля на територію України, відповідно до ст.7 МК України, є державною митною справою та такий порядок визначається Митним кодексом України та іншими Законами. Транспортний засіб «Daewoo Lanos» 1.5, реєстраційний номер НОМЕР_5 ), в розумінні п.57-58, 60 ст.4 МК України відноситься до транспортного засобу особистого користування, що підпадає під ознаки поняття «товари» та «транспортні засоби особистого користування». Згідно ч.1 ст.3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. Отже, аналіз зазначених норм, з урахуванням обставин справи, свідчить про те, що визначена згідно ПДР законність керування транспортним засобом особи, відмінної від власника, з урахуванням положень Митного кодексу України та встановлених ним обмежень щодо об`єктів, що перебувають під митним контролем, презумує застосування до даних правовідносин саме норм Митного кодексу України, оскільки дані правовідносини мають окремий статус та врегульовані специфічними зобов`язаннями учасників таких відносин з державою в особі уповноваженого органу доходів і зборів. Згідно ч.4 ст. 380 Митного Кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Оскільки транспортний засіб «Daewoo Lanos» 1.5, реєстраційний номер НОМЕР_5 ) ввезений на територію України, як транзитний, ОСОБА_5 , вподальшому, був забезпечений страховим полісом серії №АМ/5407241 від 27.10.2017 року та у графі страхувальник зазначено - ОСОБА_4 , а ч.4 ст.380 МК України обмежує (забороняє) передачу відповідного транспортного засобу у володіння, користування або розпорядження іншим особам (водіям), в тому числі з урахуванням вимог п.2.2 ПДР, то ОСОБА_1 як водій транспортного засобу «Daewoo Lanos» 1.5, реєстраційний номер НОМЕР_5 ), з вини якого спричинено ДТП, в розумінні п.1.4 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вважається таким, що правомірно набув право користування забезпеченим транспортним засобом, а відтак у ПрАТ «УПСК» не настав обов`язок щодо виплати страхового відшкодування. Окрім того, оскільки установлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos» 1.5, реєстраційний номер НОМЕР_1 PL) без законних підстав, то він не може вважатись особою, відповідальність якої застрахована полісом №АМ/5407241, відтак, і стягнення з нього на користь позивача суми франшизи, є безпідставним оскільки її розмір в позові розраховано виходячи зі страхової суми згідно полісу №АМ/5407241, дія якого не поширюється на ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги стосовно того, що, у даному випадку наявність чи відсутність порушення водієм ч.2 ст.16 ЗУ «Про дорожній рух», якщо такі були, не може бути підставою для висновку про незаконність володіння транспортним засобом у розумінні п.1.4 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власності наземних транспортних засобів», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки висновок про незаконність користування ОСОБА_1 був зроблений згідно закону, а саме положень Митного кодексу. При цьому, посилання апелянта на норму ст.38.2.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власності наземних транспортних засобів» як на підставу задоволення позову, апеляційний суд оцінює критично, оскільки матеріалами справи встановлено саме незаконність користування ОСОБА_1 транспортним засобом - «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 (PL) під час ДПТ, що мала місце 12.07.19 року. При цьому, заволодіння ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом за допомогою протиправних дій, матеріалами справи не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська транспортна компанія" - адвоката Оніщенко Андрія Юрійовича, - залишити без задоволення. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2019 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ В.М. Триголов О.В. Чумак