Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 754/10944/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 754/10944/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лісовська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року (розглянута у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 13 жовтня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора 2 батальйону І роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Занфираки Аліни Петрівни про скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1), Інспектора 2 батальйону І роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Занфираки Аліни Петрівни (далі - відповідач 2) про скасування постанови. Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.06.2021 року інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Києві сержантом поліції Занфираки А.П. винесено постанову серії ЕАН № 4422562 про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до змісту постанови 30.06.2021 року о 13 год. 04 хв. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом по вул. Ревуцького, 29 без полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.ґ. ПДР. Позивач не погоджується із зазначеною постановою та вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до оскаржуваної постанови позивача було визнано винним у керуванні транспортного засобу саме за відсутності чинного документу про обов`язкове страхування, а не у його пред`явленні. Разом з тим, станом на дату складання постанови у позивача був наявний полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підставі викладеного, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕАН № 4422562 від 30.06.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн. та закрити провадження по справі. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову інспектора 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Занфираки Аліни Петрівни від 30 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрито. Стягнено з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 1700, 00 грн. Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454, 00 грн. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем 1 у справі подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу як таке, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким у задоволенні даних вимог відмовити повністю. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на викладене та у зв`язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 30.06.2021 року інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП в м. Києві сержантом поліції Занфираки А.П. винесено постанову серії ЕАН № 4422562 про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. У постанові зазначено про те, що ОСОБА_1 , 30.06.2021 року о 13 год. 04 хв. по вул. Ревуцького, 29 у м. Києві, керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1.ґ. ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України). Щодо правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 30.06.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне. Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух« встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух« передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. За приписами ч. 1 ст. 126 КУпАП , керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 2.1.ґ ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Крім того, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ч. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» існує лише дев`ять законних підстав зупинки транспортного засобу, жодна законна підстава 16.06.2018 року не настала. Колегія суддів зазначає, що законом визначений виключний перелік випадків у яких працівники Національної поліції мають право здійснювати контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також, статтею 283 КпАП України встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Статтею 280 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення. Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При винесенні постанови інспектором патрульної служби повинно бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при розгляді справи обставини свідчать про неналежне з`ясування всіх обставин інспектором, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 4422562 зазначено про те, що ОСОБА_1 , 30.06.2021 року о 13 год. 04 хв. по вул. Ревуцького, 29 у м. Києві, керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1.ґ. ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Проте, з письмових матеріалів справи вбачається, що у позивача наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №203219938 стром дії з 19.03.2021 року по 18.03.2022 року включно. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, той факт, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню, а постанова інспектора - скасуванню. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі статтею 134КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача подано: договір про надання правничої допомоги від 02.07.2021 р., додаток №1 до якого містить замовлення на надання правничих послуг із переліком правничих послуг та їх вартістю, акт наданих послуг від 15.07.2021 р., квитанцію до прибуткового касового ордера №256 від 05.07.2021 р., відповідно до якого Адвокатським об`єднанням «Юнікейс» отримано від ОСОБА_1 1700,00 грн. відповідно за надання правничої допомоги. Дослідженими матеріалами справи встановлено, що перелік виконаних правничих послуг відповідає тим діям, які вчинялися адвокатом по справі №754/10944/21. Колегія суддів не оцінює розмір витрат на оплату послуг адвоката на предмет їх співмірності та реальності, так як зі сторони відповідача не надходило будь-яких заперечень чи клопотань про їх зменшення. При цьому суд керується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц. Згідно з ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак відповідачі, на яких покладається обов`язок доведення не співмірності витрат, не подавали до суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції пр те, що на користь позивача необхідно стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 1700, 00 грн. та судовий збір у розмірі 420, 40 грн. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню, а постанова інспектора - скасуванню, а справа закриттю. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль