Постанова 4803 № 202/22670/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1768/20 Справа № 202/22670/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С., при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: В серпні 2019 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року та постановити нову, якою визнати виконавчий лист №202/22670/13-ц, виданий Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 17.06.2013 року на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2013 року по справі №202/22670/13-ц (провадження №2/202/3731/2013) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - таким, що не підлягає виконанню. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволені частково. Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № Є/V2867 від 10.05.2007 року у розмірі 376 185,84 грн. та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» суму 10 000, 00 грн., а всього заборгованість у сумі 386 185, 84 грн., що еквівалентно 48 135, 51 дол. США та складається з: заборгованість за кредитом - 19 068,16 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 16 880,26 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 10 036,56 дол. США; штраф (фіксована частина) - 31, 28 дол. США; штраф (процентна складова) - 2 299, 25 дол. США та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» сплачений судовий збір у розмірі 3 441,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 17 червня 2013 року було видано виконавчий лист № 202/22670/13-ц, на підставі якого старшим державним виконавцем Табінським Олегом Володимировичем, Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 40884133. Виконання зобов`язань по кредитному договору від 10.05.2007 року № ЄА/ 2867 було забезпечено договором поруки № 1 від 10.05.2007 року, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору. Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань по даному кредитному договору 10 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приват Банк» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480, згідно умов якого ОСОБА_1 передав в заставу (іпотеку) належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором. Згідно з інформаційної довідки № 81428047 від 28.02.2017 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки , серія та номер: 4480, від 10.05.2007 року посвідченого Тертичною Е. В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. Виконавчий документ це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання. Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення. Отже, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов`язок у зв`язку з його припиненням. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, та матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання). Посилання заявника на той факт, що рішення суду виконано, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, та як вбачається з матеріалів, що додані до заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 не надав суду належних доказів виконання заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2013 року. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, необґрунтована, не містить передбачених процесуальним законом підстав для такого визнання та обставини зазначені в заяві не доведені. Доводи апелянта, що станом на даний час сума заборгованості, яка підлягає стягненню з нього згідно виконавчого листа не відповідає дійсному розміру заборгованості та більше того заборгованість погашена в повному обсязі в результаті передання відступного в порядку позасудового врегулювання питання щодо погашення заборгованості шляхом набуття у власність предмета іпотеки, колегія суддів ставиться критично, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді даної справи було правильно застосовано та дотримано норми матеріального та процесуального права. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надано. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича