Ухвала КАС ВС № 640/18492/18

УХВАЛА 23 квітня 2020 року Київ справа №640/18492/18 адміністративне провадження №К/9901/10134/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №640/18492/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: 08.04.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наступне. Частиною 1, 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалена 23.12.2020, проте скаржник звертається з касаційною скаргою 08.04.2020, що є зверненням поза межами строку, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Подане Головним управлінням ДФС у м. Києві клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що скаржник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі №640/18492/18, але ухвалою Суду від 23.03.2020 скаргу повернуто у зв`язку з відсутністю документу про сплату судового збору. Відповідно до приписів частини 3 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідачем не надано поважних доказів у підтвердження наявності причин наведених в клопотанні про поновлення строку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи вищезазначене, скаржнику зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що строк, який надається для усунення недоліку позовної заяви, не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України №540-IX), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України внесені зміни. Зокрема, розділ VI «Прикінцевих положень» доповнено пунктом 3 відповідно до якого строк, зокрема, встановлений статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Таким чином, на виконання вимог статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику, у строк тривалістю десять днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), необхідно звернутися з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, надати докази на підтвердження поважності пропуску цього строку , зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень. Керуючись статтями 330, 332, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №640/18492/18 відмовити. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №640/18492/18 залишити без руху. Надати Головному управлінню ДФС у м. Києві строк тривалістю 10 днів з дня закінчення строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID19) на усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова