Постанова 4855 № 640/18492/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18492/18 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/» про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм «В1», «В3», «В4», - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «МІНІСО/УКРАЇНА/» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2018 №0041241404, № 0041251404, № 0041261404. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, адміністративний позов задоволено. Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі. Постановою Верховного Суду від 03.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/» задоволено частково. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020 скасовано. Справу в частині стягнення витрат на правничу допомогу направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що касаційна скарга позивача стосувалася стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 418 592,80 грн, тому суд апеляційної інстанції розглядає заяву позивача про винесення додаткового судового рішення лише в цій частині. Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України). При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19). З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат позивачем надано: Договір про юридичні послуги №1442-18 від 27.12.2018 («Загальні умови»); Договір про юридичні послуги № 1442-18-1 від 27.12.2018 («Спеціальні умови»); Рахунок №32695 від 26.12.2019 з детальним описом; Акт приймання виконаної роботи від 26.12.2019; Платіжне доручення №3866 від 27.12.2019; Довідку Адвокатського об`єднання «Юридичної фірми «Василь Кісіль і Партнери» Вих. 424 від 27.12.2019. З вищевикладеного вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Юридичної фірми «Василь Кісіль і Партнери» надано комплекс юридичних послуг та консультацій, пов`язаних з представництвом позивача у податковому спорі, вартість яких відповідно до Рахунку №32695 складає 418 592,80 грн, з яких ПДВ (20%) 69 765,47 грн, що підтверджується Актом приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування від 26 грудня 2019 року. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Колегія суддів дійшла до висновку, що проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, сума 418 592,80 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 100 000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Таким чином, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 100000,00 грн Керуючись ст.ст. 132, 139, 229, 248, 252, 256, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37, код ЄДРПОУ 41295354) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень). В іншій частині у задоволенні заяви - відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст додаткової постанови виготовлено 18.08.2022. Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Н.В. Безименна