Ухвала КЦС ВС № 710/18/20

Ухвала Іменем України 24 квітня 2020 року м. Київ справа № 710/18/20 провадження № 61-6232ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування майнової та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_1 просив: визнати незаконними та скасувати розпорядження Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 29 листопада 2019 року № 176/К «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 03 грудня 2019 року № 179/К «Про внесення змін до розпорядження сільського голови № 176/К «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 листопада 2019 року»; поновити його на посаді директора Лип`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, допустивши в цій частині негайне виконання рішення суду; зобов`язати відповідача зробити в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 в розділі «Відомості про роботу» запис № 10 наступного змісту: «Запис за № 9 є недійсним, поновлений на попередній роботі» та у графі 4 зробити посилання на розпорядження відповідача про поновлення його на роботі на підставі рішення суду; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 9 093,05 грн, завдану майнову шкоду у розмірі 3 295,80 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову у виді заборони Лип`янській сільській раді Шполянського району Черкаської області проводити будь-який конкурсний відбір на вакантну посаду директора Лип`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, в тому числі призначений нею на 10-00 годину 21 січня 2020 року. Заява мотивована тим, що після незаконного звільнення ОСОБА_1 відповідачем видано розпорядження від 17 грудня 2019 року № 100 «Про оголошення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора Лип`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів» та в газеті «Шполянські вісті» (випуск № 52 (11255) від 24 грудня 2019 року) опубліковано оголошення про цей конкурс. Проведення конкурсного відбору призначено на 10-00 годину 21 січня 2020 року в приміщенні залу засідань адміністративної будівлі сільської ради за адресою: 20650, Черкаська область, Шполянський район, с. Лип`янка, вул. Івана Гончара, 1-А. Це призведе до призначення відповідачем на вказану посаду будь-якої іншої особи, як переможця конкурсу з числа його учасників, але виключно не позивача. Навіть відповідаючи кваліфікаційним вимогам, позивач об`єктивно не може подати свої документи для участі в конкурсі з огляду на причину звільнення з роботи, безпідставно визначену відповідачем, у зв`язку з чим таке звільнення оспорюється ним в суді. ОСОБА_1 посилається на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони проводити конкурсний відбір на вакантну посаду директора може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про поновлення його на роботі, ефективний захист та поновлення його порушених трудових прав, за захистом яких він звернувся до суду. Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської областівід 15 січня 2020 року заяву задоволено. ЗабороненоЛип`янській сільській раді Шполянського району Черкаської області проводити конкурсний відбір на вакантну посаду директора Лип`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, в тому числі призначений на 10-00 годину 21 січня 2020 року в приміщенні залу засідань адміністративної будівлі відповідача за адресою: 20650, Черкаська область, Шполянський район, с. Лип`янка, вул. Івана Гончара, 1-А. Суд першої інстанції виходив з того, що існує причинно-наслідковий зв`язок між розпорядженнями Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області про звільнення ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування яких він просить суд, та розпорядженням про проведення зазначеного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора Лип`янської загальноосвітньої школи I-III ступенів. Суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 вплине на його права та обов`язки і утруднить виконання рішення суду, а також у разі незабезпечення позову будуть порушені права третьої особи - переможця конкурсу, тому невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2020 року ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Апеляційний суд виходив з того, що заходи забезпечення позову, визначені позивачем, не допускаються, оскільки полягають у втручанні у проведення конкурсу чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені органу місцевого самоврядування. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Заявник зазначає, що копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги були надіслані йому лише 11 березня 2020 року, а повідомлення про розгляд справи - 13 березня 2020 року, тому він не зміг скористатися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки судове засідання було призначене на 18 березня 2020 року. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції вказав у постанові на частину одинадцяту статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка набрала чинності лише 08 лютого 2020 року та не діяла на час його звернення із заявою про забезпечення позову. Вважає, що ухвала суду першої інстанції від 15 січня 2020 року відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і була скасована апеляційним судом помилково. Суд першої інстанції вірно з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, встановив відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, пересвідчився в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є: заборона вчиняти певні дії. За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Встановивши, що ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом втручання у проведення конкурсу від імені органу місцевого самоврядування, а саме: реалізації наслідків останнього, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення його заяви, оскільки визначені позивачем заходи забезпечення позову не допускаються. Загальні засади проведення конкурсу на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти визначені Типовим положенням про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, затвердженим Наказом міністерства освіти і науки України від 28 березня 2018 року № 291, відповідно до якого рішення про проведення конкурсу приймає засновник державного, комунального закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа): не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору (контракту), укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти; упродовж десяти робочих днів з дня дострокового припинення (прийняття рішення про дострокове припинення) договору, укладеного з керівником відповідного закладу загальної середньої освіти, чи визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся. З указаного вбачається, що проведення конкурсу на заміщення вакантної посади керівника закладу загальної середньої освітиналежить до дискреційних повноважень засновника або уповноваженого ним органу. Положеннями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що працівник, якого було незаконно звільнено, повинен бути поновлений на роботі, а працівник, якого було прийнято на роботу на відповідну посаду, підлягає переведенню на іншу посаду, а якщо цього зробити неможливо, то такий працівник підлягає звільненню у порядку, визначеному трудовим законодавством. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що незастосування заходів забезпечення позову може ускладнити чи утруднити виконання рішення суду про поновлення його на роботі, є безпідставними, оскільки порядок відновлення його трудових прав у разі ухвалення судомвідповідного рішення визначений КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/18790/18-ц (провадження № 61-49127св18). Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника зі змістом оскаржуваного судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування майнової та моральної шкоди. Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко М. Ю. Тітов