Ухвала КЦС ВС № 549/493/19

Ухвала 23 квітня 2020 року м. Київ справа № 549/493/19 провадження № 61-7083ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2009 року в розмірі 12 168,17 грн. Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 3 716,39 грн заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2009 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року - без змін. 16 квітня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами та неустойкою і ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення позову. АТ КБ «ПриватБанк» заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду банк отримав 20 березня 2020 року. На підтвердження вказаних обставин заявник надав копії супровідного листа апеляційного суду з відміткою штампу вхідної кореспонденції банку, та конверта з ідентифікатором поштового відправлення 3600002022760, яким банку направлялася копія оскаржуваної постанови. Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Разом з тим 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до підпункту 3 пункту 12 цього Закону у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): розділ ХІІ «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 р. на усій території України карантин. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 р. № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211» установлено з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на всій території України карантин. Враховуючи зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» не пропустило строк на касаційне оскарження рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, тому підстав для розгляду заявленого ним клопотання немає. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що вказана справа має виняткове значення для банку, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором тягне загрозу неповернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі, обмежує права та порушує майнові інтереси, не заслуговують на увагу, тому що зазначені доводи без наведення відповідних доказів на підтвердження цих обставин не свідчать про наявність виняткового значення справи для АТ КБ «ПриватБанк». Разом з тим аргументи касаційної скарги свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для розгляду справи судом касаційної інстанції, а саме щодо неправильного застосування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Тому, не дивлячись на те, що справа є малозначною, оскаржувані у ній судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку. На обґрунтування підстав касаційного оскарження АТ КБ «ПриватБанк» вказало, що суди неправильно застосували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а також не дослідили зібраних у справі доказів, зокрема підписаної відповідачем довідки про умови кредитування та анкети-заяви, в якій зазначено розмір процентної ставки. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Оскільки викладені доводи касаційної скарги, що є підставою для відкриття касаційного провадження, викликають необхідність їх перевірки, слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи. Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року. Витребувати з Чорнухинського районного суду Полтавської області цивільну справу № 549/493/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 22 травня 2020 року. Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов