Ухвала КЦС ВС № 201/2449/19

Ухвала 03 квітня 2020 року м. Київ справа № 201/2449/19 провадження № 61-6005ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг від 21 лютого 2011 року в розмірі 127 007,88 грн, з яких: 15 420 грн - заборгованість за тілом кредиту; 111 587,88 грн - за процентами за користування кредитом за період з 21 лютого 2011 року по 31 липня 2017 року. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 21 лютого 2011 року станом на 31 січня 2019 року в розмірі 15 420 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року - без змін. 27 березня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог. АТ КБ «ПриватБанк» заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду банк отримав 02 березня 2020 року. На підтвердження вказаних обставин заявник надав копію супровідного листа апеляційного суду з відміткою штампу вхідної кореспонденції банку. Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Разом з тим 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до підпункту 3 пункту 12 цього Закону у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): розділ ХІІ «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 р. № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211» установлено з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на всій території України карантин. Враховуючи зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» не пропустило строк на касаційне оскарження заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, тому підстав для розгляду заявленого ним клопотання немає. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Доводи касаційної скарги свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для розгляду справи судом касаційної інстанції. Тому, не дивлячись на те, що справа є малозначною, оскаржувані у ній судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року № 750/6058/17-ц та від 23 грудня 2019 року № 572/1169/17. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, який застосували суди попередніх інстанцій, оскільки цей висновок стосується обставин, за яких відповідач заперечував факт погодження умов кредитування належним чином, а в підписаних відповідачем документах такі умови не містилися. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що суди не дослідили наявних у матеріалах справи заяви позичальника і довідки про умови кредитування, підписаних позичальником, в яких визначено розмір відсоткової ставки, пені та штрафів. Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Оскільки вищевикладені доводи касаційної скарги, що є підставою для відкриття касаційного провадження, викликають необхідність їх перевірки, слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи. Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року. Витребувати з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 201/2449/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 04 травня 2020 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов