Постанова 4813 № 509/5734/19

Номер провадження: 22-ц/813/2030/20 Номер справи місцевого суду: 509/5734/19 Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/5734/19 Номер провадження: 22-ц/813/2030/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Віцько А.І., учасники справи: - особа, яка подала заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову - Державне підприємство «ТВК», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Державного підприємства «ТВК» про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову, за апеляційною скаргою Державного підприємства «ТВК» на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Бочарова А.І. 28 жовтня 2019 року, про відмову в забезпеченні позову до пред`явлення позову, встановив: У жовтні 2019 р. ДП «ТВК», в особі директора ОСОБА_2, відповідач при поданні позовної заяви - ОСОБА_1 , звернулося до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову до його подання, в якій просить: 1) заборонити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) розкривати складське-торгівельне приміщення, загальною торговою площею - 72,0 кв. м., розташоване на території державного підприємства «TBK», місце С1-25 за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішенням суду; 2) заборонити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) розкривати складське-торгівельне приміщення, загальною торговою площею - 72,0 кв. м., розташоване на території державного підприємства «TBK», місце С2-16 за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішенням суду. ДП «ТВК» вищенаведені вимоги заяви обґрунтовує тим, що згідно до п.1.1. ч.1 Статуту, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 12 жовтня 2010 року №315 (зі змінами) державне підприємство «TBK» (далі - Підприємство) засноване на державній власності, діє як держане унітарне комерційне підприємство, входить до сфери управління Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (далі - Уповноважений орган управління) та є повним правонаступником державного підприємства «Південь», зареєстрованого Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 23.06.1999. Згідно п.3.1. ч.3. Статуту Підприємства, метою його діяльності є отримання прибутку. Згідно до п.3.2. ч.3 Статуту, предмет діяльності Підприємства - виробнича, торгівельна, інвестиційна, маркетингова, агентська, посередницька діяльність, діяльність у сфері створення інфраструктури з метою розвитку підприємництва, тому числі залучення інвестицій. Відповідно до п.5.1. ч.5 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Згідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 20 червня 2012 року між ДП «TBK» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг з обслуговування складського-торгівельного приміщення №С2-16/2012, загальною торговою площею - 72,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Складське-торгівельне приміщення С2-16 є об`єктом державної власності та перебуває у господарському віданні ДП «TBK». Згідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно п.п.2.2.2. п.2.2. ч.2 Договору, ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати своєчасно послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам та в терміни, які встановлені умовами Договору. Згідно п.3.1. ч.3 Договору, ОСОБА_1 здійснює оплату послуг за обслуговування згідно тарифів на послуги, які встановлені ДП «TBK». Згідно п.4.3. ч.4 Договору, за прострочення платежу, у розмірі, встановленому п.3.1. Договору, ОСОБА_1 щомісячно сплачує штраф у розмірі 20% від суми обов`язково щомісячного платежу. Згідно п.п. 2.3.1. п.2.3. ч.2 Договору ДП «TBK» має право змінювати вартість плати за обслуговування складського-торгівельного приміщення, шляхом встановлення тарифів на послуги. Згідно п.3.1. ч.3 Договору, вартість послуг була встановлена у розмірі 3 450,00 грн. з ПДВ. Наказом виконавчого директора ДП «TBK» «Про зміну та встановлення тарифів на послуги підприємства» від 15.02.2018 року №06-а-2018, вартість послуги з обслуговування складсько-торгівельного приміщення з 01.04.2018 року складала 4 500,00 грн. з ПДВ. Наказом в.о. директора ДП. «TBK» «Про зміну та встановлення тарифів на послуги підприємства» від 31 липня 2018 року №37-а-2018 вартість послуги з обслуговування складсько-торгівельного приміщення з 01.08.2018 року складала 6 000,00 грн. з ПДВ. Додатково надавалась послуга з забезпечення виконання вантажно-розвантажувальних робіт складського-торгівельного приміщення в сумі 1 000,00 грн. з ПДВ. Наказом директора ДП «TBK» «Про встановлення тарифів на послуги підприємства на 2019 рік» від 02.01.2019 року №1-а-2019 вартість послуги з обслуговування складського-торгівельного приміщення з 01.02.2019 року складає 9 000,00 грн. з ПДВ. Цим же наказом (п.5 наказу), ДП «TBK» визначило вартість послуг з обслуговування складського-торгівельного приміщення (за договорами, які були укладені до серпня 2018 року) в сумі 14 000,00 грн. з ПДВ. Вказаний п.5 Наказу був введений ДП «TBK» у зв`язку із тим, що у 2018 році державне підприємство розробило новий проект договору про надання послуг з обслуговування складського-торгівельного приміщення та надало його для підписання контрагентам. Вказані проекти договорів були розроблені у відповідності до норм чинного законодавства України з метою захисту інтересів сторін та врегулювання питань виконання умов договору в майбутньому. Однак, на теперішні час, на підприємстві залишились близько 7-ми контрагентів з договорами зразка (до серпня 2018 року), в тому числі контрагент ОСОБА_1 .. Згідно п.4.1. ч.4 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену даним Договором та чинним законодавством України. Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 06 березня 2018 року між ДП «TBK» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг з обслуговування складського-торгівельного приміщення №С 1-25/2018, яке розташоване на місці С1-25, загальною торговою площею - 72,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Складське-торгівельне приміщення № С1-25 є об`єктом державної власності та перебуває у господарському віданні ДП «TBK». Згідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно п.п.2.2.2. п.2.2. ч.2 Договору, ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати своєчасно послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам та в терміни, які встановлені умовами Договору. Згідно п.3.1. ч.3 Договору, ОСОБА_1 здійснює оплату послуг за обслуговування згідно тарифів на послуги, які встановлені ДП «TBK». Згідно п.4.3. ч.4 Договору, за прострочення платежу, у розмірі, встановленому п.3.1. Договору, ОСОБА_1 щомісячно сплачує штраф у розмірі 20% від суми обов`язково щомісячного платежу. Згідно п.п. 2.3.1. п.2.3. ч.2 Договору ДП «TBK» має право змінювати вартість плати за обслуговування складського-торгівельного приміщення, шляхом встановлення тарифів на послуги. Згідно п.3.1. ч.3 Договору, вартість послуг була встановлена у розмірі 3 600,00 грн. з ПДВ. Наказом в.о. директора ДП «TBK» «Про зміну та встановлення тарифів на послуги підприємства» від 31 липня 2018 року №37-а-2018 вартість послуги з обслуговування складського-торгівельного приміщення з 01.08.2018 року складала 6 000,00 грн. з ПДВ. Додатково надавалась послуга з забезпечення виконання вантажно-розвантажувальних робіт складського-торгівельного приміщення в сумі 1 000,00 грн. з ПДВ. Наказом директора ДП «TBK» «Про встановлення тарифів на послуги підприємства на 2019 рік» від 02.01.2019 року №1-а-2019 вартість послуги з обслуговування складського-торгівельного приміщення з 01.02.2019 року складає 9 000,00 грн. з ПДВ. Цим же наказом (п.5 наказу), ДП «TBK» визначило вартість послуг з обслуговування складського-торгівельного приміщення (за договорами, які були укладені до серпня 2018 року) в сумі 14 000,00 грн. з ПДВ. Вказаний п.5 Наказу був введений ДП «TBK» у зв`язку із тим, що у 2018 році державне підприємство розробило новий проект договору про надання послуг з обслуговування складського-торгівельного приміщення та надало його для підписання контрагентам. Вказані проекти договорів були розроблені у відповідності до норм чинного законодавства України з метою захисту інтересів сторін та врегулювання питань виконання умов договору в майбутньому. Однак, на теперішні час, на підприємстві залишились близько 7-ми контрагентів з договорами зразка (до серпня 2018 року), в тому числі контрагент ОСОБА_1 .. Згідно п.4.1. 4.4 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену даним Договором та чинним законодавством України. Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до бухгалтерської довідки ДП «TBK», станом на 30.09.2019 року заборгованість (з врахуванням штрафу) по Договору про надання послуг з обслуговування складського-торгівельного приміщення №С 1-25/2018 від 06 березня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 складає 41 397,91 грн. з ПДВ. На день звернення до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову (по подання позовної заяви), заборгованість перед ДП «TBK» не сплачена та продовжує зростати, контрагент продовжує користуватись державним майном безкоштовно, не сплачуючи послуги з користування. ОСОБА_1 неналежно виконує зобов`язання за Договорами про надання послуг з обслуговування складського-торгівельних приміщень №С2-16/2012 від 20 червня 2012 року та №С 1-25/2018 від 06 березня 2018 року, має заборгованість зі сплати послуг на загальну суму 82 797,37 грн. з ПДВ. Для недопущення подальшого нанесення збитків державному підприємству «TBK» у вигляді систематичної несплати ОСОБА_1 послуг за користування складськими-торгівельними приміщеннями №С1-25 та №С2-16, у зв`язку з чим, зростає дебіторська заборгованість на підприємстві, контрагент фактично користується державним майном безкоштовно, виникла необхідність застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви в порядку ст. 149, 150 ЦПК України (а. с. 3 - 8). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2019 року у задоволенні вищенаведеної заяви про забезпечення позову відмовлено (а. с. 31 - 33, 61). В апеляційній скарзі ДП «ТВК» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким вищевказану заяву задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено правила статті 153 ЦПК України щодо строків розгляду заяви про забезпечення позову під час постановлення оскаржуваної ухвали. Інші доводи апеляційної скарги є відображенням вищенаведених доводів, якими заявник обґрунтовує вимоги заяви про забезпечення позову до подання позову. Учасники прави про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від сторін по справі жодних заяв та клопотань не надійшло. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, клопотань про відкладення розгляду справи, інших заяв до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання щодо забезпечення позову до його подання, освідомленість її учасників про розгляд справи, наявність у справі достатніх матеріалів для розгляду справи, відсутність заяв та клопотань, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні заяви забезпечення позову до подання позову, виходячи з наступного. За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову відповідає зазначеним вимогам. У вищевказаній заяві про забезпечення позову заявник зазначає про те, що на протязі 10 днів з моменту постановлення судом ухвали про забезпечення позову ДП «ТВК» має намір звернутися до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 82 797,37 грн.. Запропонований позивачем вид забезпечення позову, а саме - заборона відповідачу розкривати складські-торгівельні приміщення, є неспівмірним із заявленими вищенаведеними вимогами позову. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлені заходи забезпечення позову є такими, які мають наслідком перешкоджання господарській діяльності відповідача, що є порушенням вищенаведених правил щодо вжиття заходів забезпечення позову. Інші доводи апеляційної скарги є такими, які не мають наслідку задоволення вимог апеляційної скарги, а отже на увагу суду не заслуговують. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Доводи апеляційної скарги є безпідставними. Таким чином, апеляційна скарга ДП «ТВК» є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у забезпеченні позову без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги ДП «ТВК» відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, ухвалив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «ТВК» - залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2019 року про відмову в забезпеченні позову до пред`явлення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 21 квітня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе