Постанова 4804 № 236/4989/19

Єдиний унікальний номер 236/4989/19 Номер провадження 22-ц/804/1450/20 Єдиний унікальний номер 236/4989/19 Номер провадження 22-ц/804/1450/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді: Халаджи О. В., суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду від 24 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя Бєлоусов А.Є., повний текст рішення виготовлено 24 лютого 2020 року), В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітної плати. Просила стягнути на її користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з березня по червень 2017 року в сумі 14 881,09 грн. Рішенням Краснолиманського міського суду від 24 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість нарахованої але не виплаченої заробітної плати у розмірі 14 027,65 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 724,29 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився представник відповідача ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. В обґрунтування доводів скарги вказує, що позивач перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», який здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької області, де органи державної влади тимчасова не здійснюють свої повноваження. Територіально зазначений підрозділ знаходиться на непідконтрольній українській владі території м. Ясинувата. Вказує, що з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Зазначає, що у відповідача відсутня можливість надати докази, що відповідно до Наказу Державного комітету статистики №489 від 05 грудня 2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а саме N П-1 «Наказ про прийняття на роботу», N П-3 «Наказ про надання відпустки», N П-4 «Наказ про припинення трудового договору», N П-5 «Табель обліку використання робочого часу», N П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», що можуть вважатись належними та допустимими, оскільки вони залишились у непідконтрольному Українській владі м. Донецьку, тому підтвердити інформацію щодо виконання позивачем роботи не є можливим, і відповідно здійснити нарахування заробітної плати позивачу також неможливо. На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану ним роботу та того, що у період з березня по червень 2017 року у позивача нараховувалася заробітна плата і він має за цей період заборгованість, ним надано розрахункові листи за спірний період. Проте вони не містять підписи посадових осіб та не завірені печаткою, а тому не можуть бути визнані допустимими доказами та не можуть бути прийнятими до уваги. Представник відповідача просив рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року скасувати в частині стягнення заборгованості з заробітної плати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно п. 2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі спір виникає із трудових відносин та ціна позову становить, 14881,09 грн. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні (2102*100 = 210 200). Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_3 з 01.09.2016 по 01.06.2017 працювала на посаді інженера з організації та нормування праці 2 категорії ВП «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 8-10). Наказом начальника ВП «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» від 20.03.2017 року № 66 було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 15). Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 1223/ДН-ОС від 01.06.2017 ОСОБА_1 з 01.06.2017 звільнена з посади інженера з організації та нормування праці 2 категорії ВП «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» за пунктом 1 статті 36 КЗпП України у зв`язку з угодою сторін, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 14). В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 26 днів відпустки. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 - червень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: за березень 2017 року - 4404,20 грн. (без урахування авансу у сумі 984,79 грн.), за квітень 2017 року - 2948,87 грн., за травень 2017 року - 2373,93 грн., за червень 2017 року - 5154,09 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку) (а.с. 17-18). З розрахунку заробітної плати за березень - червень 2017 року входить оплата простоїв (код 340). Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 10 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень - «0». ОСОБА_1 перебувала у простої у березні 10 днів (80 год.), у квітні 19 (152 год.), у травні 16 (128 год.), у червні 1 (8 год.) (а.с. 19-22). У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 було виплачено заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 року у сумі - 1838,23 грн., що підтверджується відомістю н виплату грошей № 3 (а.с. 48-49). Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Судом першої інстанції при винесенні рішення не було додержано вказаних вище норм законодавства. Колегія суддів вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень - червень 2017 року, то збільшення її розміру до 18485,83 гривень не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в сукупності всіх доданих позивачем табуляграмм (а.с.17-18) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати. Так, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень-червень 2017 року у розмірі 18485,83 гривень (сума нарахованої заробітної плати). Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі позивачу ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 5471 грн. 05 коп. (що, доречі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеної в табуляграмі, яка подана позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог); з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні (а.с. 98). Враховуючи надані відповідачем докази про отримання позивачем частково заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 2283,53 гривень, (до виплати 1838,23 грн.) (а.с.47), колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за відрахуванням зазначеної суми, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень - червень 2017 року у розмірі 16 202,30 грн. При винесенні рішення суд першої інстанції обґрунтовано прийняв розрахунки заборгованості заробітної плати та табеля обліку використання робочого часу за оскаржуваний період та визнав їх належними, допустимими та прийнятними доказами. Докази надані позивачем, оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив позов по суті, але при визначенні суми заборгованості заробітної плати допустив неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду в цієї частині підлягає зміні. Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для заробітної плати та інших виплат є первинні документи і у зв`язку з відсутністю первинних документів нарахування заробітної плати здійснити не можливо не підтверджені належними доказами та є припущеннями, є безпідставними. Діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов`язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити для всі необхідні заходи для збереження первинної бухгалтерської документації підприємства. До компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку. Доводи про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки надані позивачем документи мають підписи посадових осіб. Вважаючи надані позивачем документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували їх належність. Посилання на те, що нарахування заробітної плати було припинено у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та відсутністю первинних документів для нарахування заробітної плати судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та встановлених обставинах. За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволені позову, відповідачем не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційну скаргу треба задовольнити частково, а оскаржуване рішення слід змінити в частині суми стягнутої заробітної плати. В іншій частині ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості нарахованої але не виплаченої заробітної плати у розмірі 14027 (чотирнадцять тисяч двадцять сім) гривень 65 копійок змінити та викласти у наступній редакції. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість нарахованої але не виплаченої заробітної плати у розмірі - 16 202 (шістнадцять тисяч двісті дві) гривні 30 копійок (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів). Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податків та інші обов`язкові платежі. В іншій частині рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2020 року. Судді: О. В. Халаджи В.Б. Азевич І.В. Кішкіна