Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/492/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/492/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О, Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року про відмову у забезпеченні доказів за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів, поданої до суду до подання позовної заяви до Шполянської міської об`єднаної територіальної громади, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву, до подання позову, у якій просив забезпечити докази шляхом витребування у Черкаського відділу комплексного проектування ДП "Укрдіпродор" (180005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 293) в оригіналі проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Котляревського (2 ділянка) вулиці Марянівська (2 ділянка) згідно договорів № 383, №

388. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням заявником подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву про витребування доказів. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказував, що суд першої інстанції не врахував, що цілком очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, порушення прав та інтересів особи, але для підтвердження таких дововід необхідно витребувати у Черкаського відділу комплексного проектування ДП "Укрдіпродор" (180005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 293) в оригіналі проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Котляревського (2 ділянка) вулиці Марянівська (2 ділянка) згідно договорів № 383, № 388, оскільки зазначена документація безпосередньо стосується предмету спору і її дослідження до подачі позову є необхідною умовою для правильного формулювання позовних вимог, визначення статусу учасників справи. 31 березня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а розгляд справи відкласти до скасування карантину. Щодо заявленого апелянтом клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Відповідно, відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи. У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про можливу втрату чи/або неможливість отримання таких документів в майбутньому. Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Таким чином, забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що є підстави припускати, що потрібні докази можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Пунктами 4-6 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази. Тобто, обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів. Наразі, заявник не зазначив обставин, які б давали підстави припускати, що проектно-кошторисна документація на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Котляревського (2 ділянка) вулиці Марянівська (2 ділянка) згідно договорів № 383, № 388, може бути втрачена або подання зазначеного доказу в майбутньому стане неможливим або утрудненим. Саме лише посилання щодо ненадання такої документації на самостійне звернення заявника про вказані обставини не свідчить. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про її необґрунтованість, оскільки обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому наведено не було. Не містить таких обґрунтувань і апеляційна скарга. Відтак, заявником не доведено існування обставин, визначених у ст. 114 КАС України для забезпечення доказів. Таким чином, оскільки заявником не доведено та не обґрунтовано необхідність та доцільність забезпечення доказів до подання позовної заяви, колегія суддів вважає відсутніми підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення доказів. З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення доказів. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Статтею 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Відтак, колегія суддів звертає увагу заявника, що при подані позову позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про витребування вказаних доказів. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для забезпечення доказів за заявою ОСОБА_1 , поданою до подання позовної заяви до Шполянської міської об`єднаної територіальної громади . Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 22.04.2020. Головуючий суддя Л.В.Бєлова Судді В.О.Аліменко, Н.В.Безименна