Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/2377/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2377/19 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 13.01.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Корабельного районного відділу у м. Херсоні Управління державної міграційної служби в Херсонській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки; зобов`язати Корабельний районний відділ у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки. В обґрунтування позову зазначено, що позивач в інтересах своєї неповнолітньої доньки звернувся до органу міграційної служби із заявою про оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки старого зразка без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Однак, у задоволенні вказаних вимог відповідач відмовив, посилаючись на відсутність відповідних правових підстав, передбачених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 року №302. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки виготовлення паспорта громадянина України у формі ID -картки, для якого є обов`язковою згода громадянина на обробку його персональних даних, є втручанням в його особисте і сімейне життя, що суперечить положенням Конституції України. Крім того, Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ та Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністра внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, є чинними. У зв`язку із чим, вважає, що паспорт громадянина України може виготовлятися не тільки у формі картки з безконтактним електронним носієм, а й у формі паспортної книжечки, а тому позбавлення ОСОБА_2 як громадянки України права вибору форми документа, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України, є неправомірним. Отже відмова у задоволенні таких вимог не ґрунтується на законі та вбачаються всі підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити відповідні дії в судовому порядку. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправною відмову Корабельного районного відділу у м. Херсоні Управління державної міграційної служби в Херсонській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Зобов`язав Корабельний районний відділ у м. Херсоні Управління державної міграційної служби в Херсонській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Суд першої інстанції зазначив, що подання документів для отримання паспорту саме до територіального підрозділу ДМС відповідає приписам п. 20 Порядку №302, відповідно до якого документи для оформлення паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи. Особа, яка досягла 14-річного віку та місце проживання якої не зареєстровано, для оформлення паспорта вперше подає документи до територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем фактичного проживання в Україні. З огляду на те, що підставою для відмови у видачі паспорту громадянина України у заявленому порядку став саме висновок органу міграційної служби про невідповідність таких вимог положенням Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, а саме в частині порядку виготовлення паспорту у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, інші причини для залишення без задоволення заяви позивача відповідачем під час вирішення цього питання не наведено, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі. В апеляційній скарзі Корабельний районний відділ у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Корабельний районний відділ у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також обставинам справи, і помилково не враховано те, що за правилами Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України виготовляється у формі пластикової картки, що містить безконтактний електронний носій, а отже відсутні правові підстави для видачі паспорта громадянина України в іншій непередбаченій формі. Разом з цим, апелянт вказує на те, що органу міграційної служби в порушення вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, не було подано відповідну заяву-анкету особи, яка має намір одержати паспорт громадянина України, та вичерпний пакет документ документів, що мають додаватись до заяви. У тому числі, ні паспорт у вигляді картки, ні паспорт у заявленій формі не можуть бути видані без надання згоди заявника на обробку його персональних даних. Зазначене у сукупності свідчить про те, що у суду першої інстанції не виникло законних підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог та законних підстав для задоволення адміністративного позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для його скасування. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Комсомольським районним управлінням юстиції м. Херсона 30.09.2004 року. 13.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась в Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області із заявою, в якій просила оформити паспорт громадянина України на ім`я своєї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді книжечки через релігійні спонукання. На вказану заяву Корабельний районний відділ у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області у своєму листі від 19.09.2019 року №6511.8-1470/6511-19 повідомило про відсутність правових підстав для її задоволення. Так, Відділом зазначено, що відповідно до п. 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З огляду на те, що приписи ст.ст. 24, 35, 68 Конституції України регламентують обов`язок кожного дотримуватись Конституції України та Законів України незалежно від релігійних чи інших переконань, у тому числі рівність громадян перед законом, Відділом зазначено про відсутність обставин для видачі паспорту громадянина України за формою, передбаченою постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Не погоджуючись із відмовою у видачі паспорту громадянина України у заявленому порядку, посилаючись на її необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.п. "а" п. 1 ч. 1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України - паспорт громадянина України. Вказані положення кореспондуються із приписами ч. 1 ст. 21 Закону України від 20.11.2012 року №5492-VI, згідно яких паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Згідно із ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України від 20.11.2012 року №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації. Водночас, за правилами ч. 3 ст. 13 Закону України від 20.11.2012 року №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Відповідно до п. 3 Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Згідно із п.п. 5, 6 Положення від 26.06.1992 року №2503-XII паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. За правилами п.п. 7, 8, 11 Положення від 26.06.1992 року №2503-XII записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту. Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України"від 25.03.2015 року №302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається. Відповідно до п. 2 Постанови від 25.03.2015 року №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Пунктом 3 Постанови від 25.03.2015 року №302 установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Відповідно до п. 2 Постанови від 25.03.2015 року №302 (додаток 2) до безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Апеляційний суд враховує, що позивач посилається на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки згоди на таку обробку не надає. Колегія суддів такі доводи вважає обґрунтованими з огляду на наступне. При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року №2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом. Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети вивчення відповідної інформації. Підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи. Апеляційний суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Статтею 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28.01.1981 року №ETS №108, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 року №2438-VI, визначено, що будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції». За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» від 13 липня 1995 року, заява №18139/91, п. 37) Під терміном «закон» слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності». Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року). Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження як неможливість отримання паспорта у формі книжечки законодавством не передбачено. Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав і основних свобод людини користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №8063265/17 (Пз/9901/2/18) та, з огляду на типовість цієї справи, відповідно ч. 3 ст. 291 КАС України має бути врахований при вирішенні спору у даній справі. Водночас, апеляційний суд враховує, що спірні правовідносини виникли з приводу наявності у позивача права на одержання паспорта громадянина України у заявленому порядку. Інших спірних питань, у тому числі з приводу відмови у прийнятті поданих документів у зв`язку із неповнотою чи неналежним оформленням, між сторонами не виникло, а тому суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, підстави їх виникнення та спосіб їх вирішення. Отже, колегія суддів не може вважати ґрунтованими доводи апелянта в цій частині та не вбачає підстав для скасування судового рішення за наведених підстав. Враховуючи, що позбавлення особи можливості оформити паспорт у заявленому порядку становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. З огляду на викладене, оскільки висновок суду про наявність підстав для задоволення позову відповідає нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло