Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4286/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4286/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (судом замінено на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) про визнання протиправною відмови Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 25.04.2019 перерахунок та обчислення пенсії ОСОБА_1 , з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, у відповідності до частини третьої статті 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ненадання належної оцінки наявним у справі доказам та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладкою до нього від 09.02.2016 № НОМЕР_4. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Експертним висновком від 23.10.2012 № 470, довідкою до акта огляду МСЕК серії КИО-1 № 0416082, довідкою від 11.12.2012 серії КИО-1 № 0416082, підтверджується встановлення позивачу інвалідності в зв`язку із захворюванням, пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. З військового квитка позивача серії НОМЕР_3 вбачається перебування позивача на військовому обліку в періоди з 13.05.1977 по 21.03.1986, з 20.07.1986 по 17.05.1990, з 31.08.1990. Листом Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 09.06.2019 № 98/Г-01, позивачу повідомлено про набуття права особами, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних випробувань у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби, відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного суду України від 25.05.2019, після віднесення відповідних змін до зазначених нормативно-правових актів. Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - позивачем не надано доказів проходження ним військової служби, про їх існування не повідомлено, клопотань про витребування не заявлено. Перебування особи на військовому обліку не прирівнюється до проходження військової служби. При цьому, статтею 59 Закону № 796-XII, врегульовано питання призначення пенсій саме військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; - оскільки на момент участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив військову службу, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність позивача критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII, позаяк участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження військової служби, у зв`язку з чим, положення частини третьої статті 59 Закону №796-XI та пункт 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на позивача не поширюються. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту також - Закон № 796-XII). Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V), пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Отже, частина 3 статті 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ), регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», статтю 59 Закону викладено у новій редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до ст. 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Закон № 2148-VIII в частині внесених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01 жовтня 2017 року. Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону № 796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Таким чином, дія статті 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою), поширюється на осіб, які відповідають наступним визначальним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Отже, обов`язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі № 816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі № 820/2589/18 (провадження № Пз/9901/39/18). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус. Викладене, свідчить про те, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової», втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою, незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції. Так, стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» містить назву - Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Крім того, статтею 10 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Згідно примітки до ст. 10 Закону № 796-XII, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. При цьому, з матеріалів справи не вбачається наявності доказів проходження позивачем військової служби, та/або проходження ним військових зборів під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно військового квитка НОМЕР_3 , позивач був призваний на строкову військову службу 04.05.1975, а 02.05.1977 звільнений у запас, проте записів про те, що під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач був призваний на військові збори, військовий квиток не містить, а позивачем не було надано відповідних підтверджень. (а.с. 13) Щодо наявності у військовому квитку відміток про перебування позивача на військовому обліку в періоди з 13.05.1977 по 21.03.1986, з 20.07.1986 по 17.05.1990, з 31.08.1990, окружний суд цілком обгрунтовано вказав на те, що перебування особи на військовому обліку не прирівнюється до проходження військової служби та лише відображає обставини змін у військовому обліку військовозобов`язаного (зміна місця проживання, тощо). При цьому, пенсійний орган вказує на те, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що під час ліквідації наслідків на ЧАЕС, він був зайнятий саме, як військовослужбовець (призваний на навчальні/військові збори), а з наданих документів та пенсійної справи слідує, що позивач залучався у складі невоєнізованого формування цивільної оборони. Також, під час участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС, позивач не був призваний на військові збори. Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що навіть з урахування висновків зазначеного вище рішення Конституційного Суду України, незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких розповсюджується приписи ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зазначений у підтверджуючих документах період, не як військовозобов`язаний під час проходження військових зборів, а як такий, що залучався до виконання робіт у складі формувань цивільної оборони, на що вказує і сам позивач. (а.с. 6) Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, як військовозобов`язаний, під час проходження військових зборів. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Крім того, позивач отримує пенсію, саме відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по інвалідності та ним не було надано при зверненні до пенсійного органу документів, що дають підстави для перерахунку його пенсії, згідно з ч. 3 ст. 59 зазначеного Закону. (а.с. 32) Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Посилання апелянта на те, що він, на момент участі ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, був військовозобов`язаним має статус інваліда війни, а тому, має право на здійснення перерахунку пенсії по поданій заяві, на переконання колегії суддів, є необгрунтованими, адже право на перерахунок пенсії за вказаних умов, виникає та пов`язується з наявністю у сукупності певних умов, зокрема, документального підтвердження, що особа, під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, була військовослужбовцем (військовозобов`язаним)/призвана на навчальні/військові збори. Статус військовозобов`язаного, не є тотожнім із призовом такої особи на військові збори та здійсненням робіт по ліквідації саме у такому порядку. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач згідно наданих документів та встановлених обставин справи, не має права на перерахунок пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки, не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на такий перерахунок, адже під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він не був призваний на військові збори, як військовозобов`язаний, а залучався до робіт у складі підприємства на якому працював у формуваннях цивільної оборони. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального права, з огляду на що, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 77, 243, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко