Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2863/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1813/20 Справа № 214/2863/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря - Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору від 15 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 11 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредиом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за вказаним договором виникла заборгованість станом на 26 квітня 2016 року. Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 60 978,59 грн. /а.с.2-3/. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 15.10.2009 року суму заборгованості у розмірі 60978 грн. 59 коп., яка складається з 10932 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом, 44125 грн. 89 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2539 грн. 91 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2879 грн. 93 коп. - штраф (процентна складова). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат /а.с.47-48/. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується належними та допустимими доказами. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду, не враховано, що до неустойки застосовується строк позовної давності в 1 рік, судом не встановлено момент виникнення заборгованості на підставі допустимих доказів і період нарахування процентів та штрафів. Судом не враховано, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримував кредитні кошти, а розрахунок, що міститься в матеріалах справи не є належним доказом існування заборгованості. Також відповідач наголошує на тому, що не заключав з позивачем кредитного договору, а анкета та заява на видачу платіжної карти не можуть слугувати доказом укладення кредитного договору /а.с.55-68, 82-95/. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року рішення місцевого суду залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Постановою Верховного суду від 23 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року скасовано. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 10 932,86 грн. В позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею, комісією та штрафами відмовлено. Справу в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог та враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 15 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_1 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 11 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку ОСОБА_1 станом на 26 квітня 2016 року має заборгованість по кредиту в розмірі 60 978,59 грн, яка складається з 10 932,86 грн - заборгованість за кредитом, 44 125,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 539,91 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 879,93 грн. - штраф (процентна складова). Постановою Верховного суду від 23 жовтня 2019 року частково задоволено позовні вимоги банку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 10 932,86 грн. та відмовлено в частині стягнення заборгованості за пенею, комісією та штрафами. Таким чином, справа розглядається колегією суддів в частині позовних вимог про стягнення з позичальника відсотків за користування кредитом у розмірі 44 125,89 грн. Відповідно до умов кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не узгодили порядок та строки сплати процентів за користування кредитними коштами, то позичальник повинен був сплачувати їх щомісяця з моменту отримання позики та до дня її повернення, що передбачено нормою ч.2 ст.1048 ЦК України. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Тобто, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17 та з висновками, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12). З цим позовом банк звернувся до суду у травні 2016 року, нарахування заборгованості, у тому числі по відсоткам за користування кредитними коштами, позивач здійснив за період, починаючи з квітня 2010 року. Яз убачається з матеріалів справи, 15 листопада 2016 року відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. При таких обставинах, ураховуючи, що щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів, приймаючи до уваги наявність заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності, дослідженню підлягає питання щодо дотримання встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності відносно кожного щомісячного платежу з виплати процентів окремо. Разом з цим, із наданого банком розрахунку заборгованості убачається, що з 01 квітня 2015 року відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися, виходячи із процентної ставки 43,2 % річних. В той же час сторонами належним чином було погоджено процентну ставку у розмірі 36 % річних (3 % на місяць), що відображено у заяві позичальника від 15 жовтня 2009 року, яка підписана сторонами. Отже, розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитними коштами підлягає ретельній перевірці з урахуванням застосування кредитором з 01 квітня 2015 року процентної ставки у розмірі 43,2 % річних, що суперечить умовам укладеного договору. Такого ж висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 23 жовтня 2019 року та відповідно до норми ст.417 ЦПК України дані вказівки є обов`язковими для судів під час нового розгляду справи. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року витребувано у банка розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 15 жовтня 2009 року, за період з 17 травня 2013 року по 17 травня 2016 року виходячи із процентної ставки 36% річних (3% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом, вказавши розмір надходження грошових коштів в рахунок погашення заборгованості з зазначенням дати їх надходження для долучення до матеріалів справи /а.с.160/. Вказану ухвалу ПАТ КБ «ПриватБанк» отримано 06 березня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, вимоги ухвали суду банком виконані не було, таким чином в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості відсотків за користування кредитом виходячи із процентної ставки 36% річних (3% на місяць), розмір якої передбачено умовами договору підписаними обома сторонами. Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Виходячи з того, що в матеріалах справи міститься лише розрахунок заборгованості, в якому розмір відсотків за користування кредитом розраховано за відсотковою ставкою розмір якої суперечить умовам договору колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення відсотків у сумі 44 125, 89 грн., оскільки банком не надано суду належних доказів на її підтвердження, тоді як саме на позивача покладено обов`язок щодо доведення заявлених позовних вимог. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 44 125, 89 грн. не підлягають задоволенню. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку відсотків за користування кредитом у розмірі 44 125, 89 грн. з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог банку в цій частині. Відповідно до ст.141 ЦПК України з ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає стягненню судовий збір на користь ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 1 096, 88 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором б/н від 15 жовтня 2009 року - скасувати. Відмовити в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором б/н від 15 жовтня 2009 року. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 096, 88 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров