Постанова Одеський апеляційний суд № 523/8008/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/278/20 Номер справи місцевого суду: 523/8008/14-ц Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.04.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Сороколет Ю.С., переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №523/8008/14-ц за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року у складі судді Шепітка І.Г., - в с т а н о в и в : Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 червня 2009 року в справі №2-2883/09, ухваленим в порядку заочного розгляду, позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за Кредитним договором №2306-н від 14 березня 2008 року заборгованість в загальній сумі 768355,22 грн., судові витрати в сумі 1730,00 грн. (а.с.15-16). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2010 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. 3 липня 2009 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії подано заяву про видачу виконавчих листів у справі №2-2883/09. 3 серпня 2009 року Суворовським районним судом м. Одеси видано на кожного з боржників виконавчі листи №2-2883/09 про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості в загальній сумі 768355,22 грн., судових витрат в сумі 1730,00 грн., а всього грошових коштів в загальній сумі 770085,22 грн. (а.с.14). 29 травня 2014 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в загальній сумі 768355,22 грн., судових витрат в сумі 1730,00 грн., а всього грошових коштів в загальній сумі 770085,22 грн., поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (а.с.1-2). Ухвалою Суворовського районного суду Одеської області від 19 червня 2014 року заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено (а.с.27). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви (а.с.35-36). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права полягає у недоведеності втрати виконавчого документу, у порушенні прав боржника розглядом заяви тощо. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну мотивувальної частини ухвали та залишення без змін резолютивної її частини з огляду на наступне. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 червня 2009 року в справі №2-2883/09, ухваленим в порядку заочного розгляду, позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за Кредитним договором №2306-н від 14 березня 2008 року заборгованість в загальній сумі 768355,22 грн., судові витрати в сумі 1730,00 грн. 3 серпня 2009 року Суворовським районним судом м. Одеси видано на кожного з боржників виконавчі листи №2-2883/09 про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості в загальній сумі 768355,22 грн., судових витрат в сумі 1730,00 грн., а всього грошових коштів в загальній сумі 770085,22 грн. Виконавчі листи стягувачем пред`явлено до виконання 7 вересня 2009 року. Так, зокрема, Постановою №В-11/159 про відкриття виконавчого провадження від 7 вересня 2009 року старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкова Д.Ю. за поданою 7 вересня 2009 року стягувачем заявою про примусове виконання відкрито виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа №2-2883/09 про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості в загальній сумі 768355,22 грн., судових витрат в сумі 1730,00 грн., а всього грошових коштів в загальній сумі 770085,22 грн. (а.с.13, 14). У даному виконавчому провадженні державним виконавцем було проведено виконавчі дії щодо арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що вбачається з Постанови від 25 грудня 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно належне ОСОБА_3 , яка мешкає за адресом: АДРЕСА_1 ; з Акту опису й арешту майна від 18 березня 2010 року, яким описано та накладено арешт на квартиру, розташовану за адресом: АДРЕСА_1 ; з відповіді керівника Першого Суворовського ВДВС на заяву №28/4/88 від 2 липня 2010 року стягувача АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії про хід виконання, за змістом якої крім вжитих виконавчих дій по накладенню арешту на майно боржника державним виконавцем отримано з компетентних органів інформацію про відсутність у боржника на праві власності зареєстрованого рухомого майна (а.с.6-12). 4 березня 2014 року №8702 начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на заяву від 4 лютого 2014 року №28/01-19/1289 АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії про хід виконання надано відповідь, за змістом якої підтверджено перебування на виконанні виконавчого листа №2-2883/09 від 3 серпня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів та повідомлено, що постановою від 30 грудня 2010 року державного виконавця виконавче провадження закінчено на підставі пункту 5 статті 40 (пункту 5 статті 47) Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ направлено на адресу стягувача (а.с.4,5). У виконавчому листі №2-2883/09 від 3 серпня 2009 року адреса стягувача зазначена за адресом місцезнаходження філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», а саме: 65125, м. Одеса, вул. Базарна, буд.17. З наявних в справі матеріалів вбачається, що кореспонденцію АТ «Державний ощадний банк України» від виконавчої служби також отримував за адресом місцезнаходження філії та адресом для листування: 65125, м. Одеса, вул. Базарна, буд.17. В справі відсутні докази повернення виконавчою службою стягувачу виконавчого документа за адресом чи місцезнаходження юридичної особи, чи місцезнаходження філії юридичної особи (співпадає з адресом стягувача у виконавчому документі та адресом стягувача для листування). Таким чином, не спростовано доводи стягувача про те, що виконавчий документ від виконавчої служби отримано не було, що такий втрачено, до того ж втрачено не з вини стягувача. Виконавча служба є органом влади, діючим від імені держави, яка має гарантувати належне виконання судового рішення. Повернення державною виконавчою службою виконавчого документа засобами поштового зв`язку не на юридичну адресу юридичної особи (адресу філії юридичної особи), відсутність у державної виконавчої служби доказів отримання адресатом надісланої йому адресної кореспонденції є обставинами, які доводять втрату виконавчого документа не з вини стягувача. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Питання видачі дубліката виконавчого листа вирішено в порядку статті 370 ЦПК України в редакції 2004 року зі змінами та доповненнями, чинними станом на дату розгляду судом заяви, тобто на 19 червня 2014 року. Законність ухвали переглядається під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції 2017 року, яким питання видачі дубліката виконавчого листа врегульовано у Перехідних положення ЦПК України 2017 року. Так, у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (п.17.4 Перехідних положень ЦПК України 2017 року). Таким чином, нормами процесуального права, що діяли на час постановлення оскаржуваної ухвали, рівно як і наразі, передбачено видачу дубліката виконавчого листа. Суду не надано доказів того, що виконавчий документ №2-2883/09, виданий 3 серпня 2009 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_1 солідарно на користь АТ «Державний ощадний банк» грошових коштів, що перебував у 2009-2010 роках на примусовому виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, було повернуто стягувачу належним чином та отримано стягувачем. За таких обставин, слід виходити з того, що має місце втрата виконавчого документа, так як іншого не встановлено. Втрата виконавчого документа є підставою для видачі дублікату виконавчого документа. Закон не покладає на стягувача обов`язку контролювати виконання, стягувач лише має звернутися до уповноважених державою на виконання судових рішень органів та осіб в порядку та строки, встановлені законом, а не контролювати хід виконання судового рішення. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Діюче законодавство не містить переліку обставин, що підлягають врахуванню судом при вирішенні питання поновлення пропущеного строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку має оцінити доводи, що наведені в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та зробити висновок щодо поважності чи не поважності причини пропуску строку. В даному випадку причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання обумовлені втратою виконавчого документа не з вини стягувача, з огляду на що такі причини пропуску строку є поважними. Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1 Конституції України). Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012). За змістом визначеного статтею 18 ЦПК України імперативного припису судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно допуску до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язались поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі про Греції» (Hornsby v. Greece), рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 5 липня 2012 року вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції серед іншого (inter alia) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судових рішень не можна перешкоджати, відмовляючи у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконує вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. З огляду на викладене, підстави для видачі дублікату виконавчого документу №2-2883/09, виданого 3 серпня 2009 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів були наявні, причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання поважні, відтак, доводи апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні заяви стягувача безпідставні. Питання видачі дублікату виконавчого листа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відносяться до процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах; розгляд заяв щодо цих питань є обмежений та такий станом на час дії ЦПК України 2004 року становив 10 днів. Судом першої інстанції було вжито заходів для повідомлення учасників справі, проте з об`єктивних причин такі не були присутні в судовому засіданні. Матеріали справи містять докази того, що ухвалу від 19 червня 2014 року суд надіслав стягувачу та боржникам, зокрема, ОСОБА_1 отримала ухвалу суду 8 липня 2014 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33). Проте, ухвалу суду від 19 червня 2014 року ОСОБА_1 оскаржила лише у вересні 2019 року, тобто після того, як АТ «Державний ощадний банк України» вчергове звернувся для примусового виконання рішення суду та Постановою ВП №59783008 про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2019 року головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Семко Б.О. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2883/09, виданого 14 липня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів в загальній сумі 770085,22 грн. З огляду на дані обставини в сукупності суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо розгляду заяви без повідомлення сторін як підставу для відмову в задоволенні заяви на стадії апеляційного перегляду через майже як 6 років оскаржуваної ухвали. Остаточне судове рішення не може залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін, в даному випадку на шкоду стягувача АТ «Державний ощадний банк України». Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - змінити в її мотивувальній частині та залишити без змін в її резолютивній частині. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Є.С.Сєвєрова