Постанова Донецький апеляційний суд № 234/18429/19

Єдиний унікальний номер 234/18429/19 Номер провадження 22-ц/804/1545/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 234/18429/19 Номер провадження 22-ц/804/1545/20 22 квітня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» відповідач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 лютого 2020 року, повний текст якого складено суддею Чернобай А.О. в м. Краматорськ в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області 12 лютого 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулося до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають у квартирі АДРЕСА_1 та для якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» з 01 січня 2007 року і по теперішній час здійснює поставку теплової енергії й підігрів води. Відповідачі не вносять оплату за отримані послуги з опалення та гарячого водопостачання, допустивши виникнення заборгованості в період з 01.02.2015 року по 01.10.2019 року у розмірі 39 904,69 грн. З урахуванням викладеного, просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача зазначену суму боргу, а також понесені судові витрати. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 лютого 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за опалення та підігрів води задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»: - заборгованість за поставлену теплову енергію на опалення за період з 01.11.2016 року по 01.10.2019 року в розмірі 32 379,95 грн. (тридцять дві тисячі триста сімдесят дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок). - Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 779,38 грн. (сімсот сімдесят дев`ять гривень тридцять вісім копійок). - Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 779,38 грн. (сімсот сімдесят дев`ять гривень тридцять вісім копійок). - В іншій частині позову відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 13 березня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалити нове рішення, яким звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він не отримував жодного процесуального документу тому не мав можливості захистити свої права та інтереси, подати заперечення. Зазначив, що відповідно до посвідчення серії УБД № 613759 від 13.12.2018 року, виданогоДонецько-Луганським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України пред`явник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. На підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їх прав. Вважає, що стягнення з нього судового збору пропорційно до розміру заявлених вимог судом першої інстанції прийнято всупереч вимогам зазначеного Закону. Посилаючись на норми Закону України «Про судовий збір» звертає увагу на те, що статті даного Закону не містять посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав порушення. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до положень ст. 360 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 39 904, 69 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є юридичною особою, діє на підставі Статуту. Основним видом діяльності підприємства є діяльність з виробництва, постачання та транспортування тепло та електричної енергії. З 01 січня 2007 року і до теперішнього часу, відповідно до встановлених тарифів, позивач здійснює постачання теплової енергії і гарячого водопостачання фізичним особам-споживачам послуг, а також відповідачам. (а.с. 6). Згідно довідки КП «СЕЗ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 5). Як вбачається з довідки № 47980 про реєстрацію місця проживання особи, за відомостями Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13). Як вбачається з довідки № 47979 про реєстрацію місця проживання особи, за відомостями Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 14). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 18). Як вбачається з довідки про заборгованість відповідачів перед позивачем, з 01.02.2015 року по 01.10.2019 року складає 39 904,69 грн. (а.с. 3-4). Згідно розрахунку, заборгованість відповідачів перед позивачем за період з 01.11.2016 року по 01.10.2019 року складає 32 379,95 грн. (а.с. 3-4), яка і була стягнута судом першої інстанції. Також судом було встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн, врахувавши те, що позовні вимоги позивача задоволенні частково, суд стягнув з відповідачів судовий збір у розмірі 1558 грн. 76 коп., а саме: в рівних частках з кожного по 779,38 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправомірно стягнуто з нього судовий збір, хоча він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI "Про судовий збір", не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне. Згідно правового висновку Верховного Суду, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 зазначеного Закону. Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Житловим Кодексом України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Отже, предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Як вбачається із змісту статей 12, 22 Закону № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій не звільнені від сплати судового збору при розгляді справ про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Щодо інших доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевим судом правомірно стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір, оскільки дана справа не стосується захисту його прав з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.В. Гапонов Судді: Г.В. Новікова Л.П.Никифоряк