Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1349/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1349/19 Суддя першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Епель О.В., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про: - визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати; - зобов`язання ГУ ПФ в Чернігівській області обчислити та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 року №900-VII, а також статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988, у розмірі 57% від суми грошового забезпечення, вказаної у довідці УМВС України в Чернігівській області №101/8327, №0 від 06.05.2017 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів є порушення строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), яка здійснюється незалежно від підстав його нарахування. Тому встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, факту нездійснення Відповідачем перерахунку та виплати пенсії Позивачу, свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що, оскільки рішення суду про перерахунок пенсії Позивача набрало законної сили після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 року №103, то виплата її повинна здійснюватися за встановленими Урядом України правилами. Крім того, зазначає, що відповідно до перерахунку за рішенням суду розмір пенсії Позивача є меншим, ніж до перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, що виключає можливість будь-яких доплат до такої пенсії та, відповідно, здійснювати нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів. Окремо звертає увагу, що порушення строків виплати у межах спірних правовідносин відсутнє. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року у справі № 825/379/18 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ в Чернігівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідки УМВС України в Чернігівській області № 101/8327, №0 від 06.05.2017 року; визнано протиправними дії ГУ ПФ в Чернігівській області по відмові здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки УМВС України в Чернігівській області № 101/8327, №0 від 06.05.2017 року та зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 року № 900-VІІ, а також статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, у розмірі 57% від суми грошового забезпечення, вказаної у довідці УМВС України в Чернігівській області № 101/8327, №0 від 06.05.2017 року (а.с. 14-19). Зі змісту відомостей про перерахунок пенсії (а.с. 42) вбачається, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем у травні 2018 року проведено перерахунок пенсії Позивача, а згідно відомостей про виплату пенсії (а.с. 44) сума перерахованої пенсії виплачуватиметься у відсотковому відношенні за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103. Крім того, за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 . Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області, у якого на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист з виконання судового рішення у справі №825/379/18, листом від 10.08.2018 року №02.1-25/10914 повідомило Позивача, що Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року у розмірі 7 515,04 грн., перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 45 090,24 грн. проведено, але нарахована сума виплачуватиметься за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 (а.с. 24-25). Аналогічні за своїм змістом відомості наведені ГУ ПФ у Чернігівській області й в адресованому ОСОБА_1 листі (а.с. 26). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а також ряду підзаконних актів та правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки несвоєчасні нарахування та виплата пенсії Позивачу відбувалася внаслідок вини Відповідача. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Зі змісту вказаних нормативних приписів випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. За правилами ст. ст. 2, 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Наведені вище норми встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; вказують на визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Пункти 1, 2 згаданого Порядку №159 відтворюють положення Закону та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Приписи п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Наведену правову позицію сформулював Верховний Суд України у постановах від 19.12.2011 року у справі №6-58цс11, від 11.07.2017 року у справі №21-2003а16), яка у подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі № 521/940/17 та від 24.01.2019 року у справі №159/1615/17, від 10.04.2019 року у справі № 686/13725/17. Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Доводи Апелянта про те, що ним перерахунок та виплата пенсії Позивачу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 без порушення строків їх виплати, судова колегія оцінює критично, адже компенсація, передбачена Законом, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не на виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав Позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону. Таким чином, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулося у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії ГУ ПФ в Чернігівській області ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року, що встановлено судовим рішенням в справі № 825/379/18, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. При цьому, судова колегія вважає за необхідні підкреслити, що вина Відповідача встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, що, у свою чергу, спростовує посилання Апелянта на те, що порушення строків виплати пенсії відсутнє, оскільки кошти виплачуються Позивачу у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Твердження Апелянта про те, що після проведення перерахунку пенсії Позивача на виконання рішення суду у справі №825/379/18 зменшився на 39,61 грн. у порівнянні з перерахунком пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, судова колегія вважає безпідставним у розрізі спірних правовідносин з огляду на таке. Так, предметом спору у справі №825/379/18 була неправомірність дій ГУ ПФ в Чернігівській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.01.2016 року без урахування положень згаданого акту Уряду України від 21.02.2018 року №103. Крім того, рішенням суду у згаданій справі було встановлено, що всупереч вимог чинного законодавства Відповідачем не було проведено перерахунок пенсії Позивача після надходження довідки від уповноваженого органу, що, як вірно підкреслено судом першої інстанції та неодноразово зазначено вище, свідчить про наявність вини територіального органу Пенсійного фонду України з несвоєчасного нарахування суми пенсії внаслідок непроведення її перерахунку. У зв`язку з викладеним подальший перерахунок пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді О.В. Епель М.І. Кобаль Повний текст постанови складено « 22» квітня 2020 року.