Постанова Київський апеляційний суд № 756/13236/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №756/13236/17-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/4704/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2020 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Коцюрби О.П., Нежури В.А., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : 04 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із названим позовом, де просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі ј частини від усіх видів доходу, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 жовтня 2014 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07 вересня 2001 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2007 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини, тому позивачка бажає отримувати аліменти офіційно в примусовому порядку. 25 вересня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути аліменти за минулий час, починаючи з 04 жовтня 2017 року. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , у розмірі 3 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2017 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 640,00 грн. судового збору. На обґрунтування ухваленого судового рішення зазначено, що визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач офіційно не працевлаштований, отримує нестабільний та мінливий дохід, інших осіб на утриманні не має, а тому позов задовольняє частково та стягує з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 3 000,00 грн., починаючи з 04 жовтня 2017 року і до повноліття дитини. Щодо вимог про стягнення аліментів за минулий період зазначено, що оскільки позивачем не надано доказів про те, що та вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, а тому такі вимоги не можуть підлягати задоволенню. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні. Просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 вересня 2001 року, який розірвано рішенням Оболонського районного суду від 20 лютого 2007 року (а.с.6, 7). Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні ( а.с. 5, 8 ). Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини, у зв`язку з чим 04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_4 , з урахуванням збільшених позовних вимог, в розмірі 5 000,00 грн. до досягнення дитиною повноліття ( а.с. 1-2, 95-97 ). На обґрунтування заявленого розміру аліментів зазначила, що син проживає разом з нею, та перебуває на її утриманні, а відповідач участі в утриманні сина фактично не бере ( там же ). Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково ( 138-141 ). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 у розмірі 3 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2017 року, і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 640,00 грн. При цьому, на переконання апеляційного суду, місцевий суд, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, вірно визначив їх у розмірі 3 000,00 грн. Також, з точки зору суду другої інстанції, місцевим судом при визначенні аліментів в розмірі 3 000,00 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття в повній мірі враховано положення ст. 182 СК України. Окрім іншого, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що в обґрунтування вимог про стягнення аліментів за минулий період позивачем не надано жодних доказів про те, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 181, 182, 183,184 СК України, з точки зору апеляційного суду та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги. Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження матеріального стану відповідача, що відповідач офіційно не працевлаштований та отримує нестабільний дохід, посилання на те, що при можливості останній ніс додаткові витрати на утримання сина, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог. Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: О.П. Коцюрба В.А. Нежура