Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/57/20

21.04.20 33/812/122/20 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 487/57/20 Головуючий у місцевому судді Притуляк І.О. Провадження № 33/812/122/20 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21квітня 2020 року Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Темнікової В.І., за участю: секретаря - Гавор В.Б., захисника -Квітко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2020 року встановлено, що 26.12.2019 року, о 00:04 год., в м. Миколаєві по вул. 2-га Набережна, 2/3 ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Mercedes-Benz 270 CDI», н/з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі охорони здоров`я відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність. В апеляційній скарзі особа, притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2020 року та закрити провадження № 487/57/20 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. ОСОБА_1 вважає, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол є недопустимим доказом його вини, оскільки, у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 286264 від 26.12.2019 року складеному відносно нього суть порушення сформульована незрозуміло, адже не вказано, від якого саме огляду він відмовився (на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння) та не зазначено, який порядок проходження такого огляду було йому запропоновано. Формулювання «у встановленому законом порядку» не розкриває суті порушення з огляду на положення ст. 266 КУпАП. У протоколі не зазначено, що йому пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що він відмовився від проходження такого огляду. ОСОБА_1 вказує, що якщо б йому на місці поліцейський запропонував пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, то він би не заперечував і погодився пройти такий огляд. У поясненнях свідків також не зазначено, що він відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів. За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ігеіапсі V. ІЇіе Шііесі Кіпріот ), п. 161, 8егіез А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення. Також ОСОБА_1 зазначає, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, передбачене п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Однак, суд не звернув увагу на зазначені обставини і не врахував їх при винесенні оскаржуваної постанови. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що його не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського процедурі оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Так, матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що також викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, складеним у протоколі. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки він повідомляв суд про те, що зареєстрований за іншою адресою, ніж вказано у протоколі. Це відображено в його адресних даних, зазначених в оскаржуваній постанові, що підтверджується копією паспорту громадянина України з відміткою в ньому про місце реєстрації : АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим дана справа підсудна Єланецькому районному суду Миколаївської області. Зазначає, що судом неправильно кваліфіковані його дії, оскільки в абзаці 21 оскаржуваної постанови суд зазначає, що «з урахуванням встановленого, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп`яніння від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння», не зважаючи на те, що в вищезазначеному протоколі поліцейський кваліфікував його дії так, що він начебто керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, суд з невідомих причин кваліфікує його дії, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що взагалі не підтверджується ніякими матеріалами справи. Також в абзаці 17 оскаржуваної постанови суд аналогічним чином зазначає, що його посилання на факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння було обумовлено тим, що йому не було роз`яснено її наслідки, є безпідставними. Це взагалі не відповідає дійсності і обставинам справи, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і таке твердження судді не підтверджується ніякими матеріалами справи. Враховуючи наведені докази і аргументи, ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши пояснення захисника Квітко М.В. на підтримку апеляційної скарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2020 року з урахуванням постанови того ж суду від 30 березня 2020 року про виправлення описки, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, з явними ознаками наркотичного сп`яніння від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в присутності двох свідків. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , суддею, у відповідності з ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, було повно встановлено всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 286264 від 26.12.2019 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усними поясненнями свідка ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції, відеозаписом обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 286264 від 26.12.2019 року, дані відображені в якому, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, 26 грудня 2019р. о 00:04 год., в м. Миколаєві по вул. 2-га Набережна, 2/3 ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Mercedes-Benz 270 CDI», н/з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я відмовився в присутності двох свідків у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність. З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що в присутності двох свідків працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що останній відповів категоричною відмовою. Вказана обставина знайшла своє підтвердження при дослідженні пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких, 26 грудня 2020 року близько 00 годин 35 хвилин, вони були запрошені в якості свідків в м. Миколаєві по вул. 2-га Набережна, 2/3, Інгульський район працівниками поліції, та в їх присутності водій автомобілю «Mercedes-Benz 270 CDI», н/з НОМЕР_2 ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря нарколога в установленому законом порядку. Як убачається з протоколу судового засідання (а. с. 15), свідок ОСОБА_3 , будучи допитаним під час розгляду справи в суді першої інстанції підтвердив надані пояснення та додав, що водієві було роз`яснені його права та наслідки відмови від проходження огляду. Чому водій відмовився він не пам`ятає. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави не довіряти або сумніватись в правдивості та об`єктивності показів свідків, оскільки свідки були ознайомлені з їх обов`язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі. При цьому слід врахувати, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про справі щодо ОСОБА_1 . Складений протокол підписаний ОСОБА_1 без застережень про те, що він з ним не згоден. Отже, працівники патрульної поліції зафіксували у встановленому законом порядку відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також роз`яснили його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та повідомили, що розгляд адміністративної справи відбудеться згідно з повісткою у Заводському районному суді м. Миколаєва з урахуванням його місця проживання, яке було особисто повідомлено ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні протоколу. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, яка визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 р. Так, відповідно до п. 2 р. 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 12 р. 2 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п. 7. р. 3 Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. За такого, аналіз вказаних доказів та норм права, які регулюють спірні правчовідносини, свідчать, що суддя місцевого суду дійшла до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При накладенні стягнення на ОСОБА_1 , визначенні його виду та розміру, місцевим судом дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені ст. 33 КУпАП. Посилання ОСОБА_1 на те, що йому не запропонували пройти на місці огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не є підставою для скасування постанови суду, виходячи з наступного. Статтею 266 КУпАП дійсно передбачено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Пункт 3 зазначеного Порядку також передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров`я. Проте, Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 р., яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння. Так, розділ 2 зазначеної Інструкції визначає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів. В той же час п.12 розділу 2 даної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Пункт 4 розділу 1 Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 розділу 1 Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння. А відповідно до положень п.7 розділу 3 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. За такого посилання ОСОБА_1 на те, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння на місці, а якби йому на місці поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, то він би не заперечував і погодився пройти такий огляд, а також на те, що у поясненнях свідків також не зазначено, що він відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, не є підставою для скасування постанови судді. У зв`язку з викладеним не є підставою для скасування постанови судді також посилання ОСОБА_1 на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що йому пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським. Спростовуються матеріалами справи також доводи апеляційної скарги щодо відсутності направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки в матеріалах справи на аркуші 2 міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 26 грудня 2019 року о 00 год 30 хв. направлено до МОНД. В тексті даного направлення зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським виявлені ознаки сп`яніння : тремтіння пальців рук, не чітка мова, зіниці ока не реагують на світло, а також відображено, що огляд проведено не було. Не відповідає дійсності також ствердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення його від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що транспортний засіб залишено за місцем зупинки без порушення ПДР. Даний протокол підписаний ОСОБА_1 без застережень. При цьому слід зауважити, що правильність дій поліцейського щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом сама по собі не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки відсторонення водія від керування не входить до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а отже не підлягає доказуванню. Не відповідає дійсності також посилання ОСОБА_1 на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 286264 від 26.12.2019 року незрозуміло сформульована суть порушення, так як не вказано, від якого саме огляду він відмовився (на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння) та не зазначено, який порядок проходження такого огляду було йому запропоновано, а формулювання «у встановленому законом порядку» не розкриває суті порушення з огляду на положення ст. 266 КУпАП, оскільки в протоколі чітко зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло і що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі охорони здоров`я в присутності двох свідків. Системний аналіз викладеного в протоколі змісту адміністративне правопорушення свідчить про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан саме наркотичного сп`яніння. Твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції правил підсудності спростовується наступним. Згідно ч.1 ст. 276 КУпАП справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення. Проте, відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» № 11 від 11.06.2004 року, у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч. 2 ст. 276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ. Під час складання протоколу ОСОБА_1 повідомив, що місцем його фактичного проживання є АДРЕСА_2 . Поліцейським йому було роз`яснено, що протокол буде скеровано до Заводського районного суду м. Миколаєва, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, який був підписаний ОСОБА_1 . Саме до Заводського районного суду м. Миколаєва поліцейським і була скерована адміністративна справа, тому у суду не було підстав для відмови у її розгляду. Слід також зауважити, що адміністративне судочинство на відміну від цивільного судочинства не містить застережень про те, що адміністративні справи підлягають розгляду саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання особи, що скоїла адміністративне правопорушення. Посилання ОСОБА_1 на постанову у справі № 292/440/17, як на підставу для скасування постанови судді, є некоректним, оскільки постанова у даній справі була ухвалена Червоноармійським районним судом Житомирської області за результатами розгляду конкретної справи та за відсутності в Україні прецедентного права не є обов`язковою для застосування під час розгляду інших справ. Таким чином, адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута Заводським районним судом м. Миколаєва у відповідності до ч. 2 ст. 276 КУпАП - за місцем фактичного проживання порушника. Переглядаючи постанову суду апеляційний суд враховує також те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за особистою участю ОСОБА_1., якому була надана можливість давати пояснення у справі та приймати участь у дослідженні всіх інших доказів у справі. Тобто розгляд справи Заводським районним судом м. Миколаєва не призвів до порушення прав ОСОБА_1 . Зазначення судом в абзацах 17 та 21 мотивувальної частини постанови про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння є опискою, яка була виправлена постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2020р. Дана постанова набрала законної сили. Згідно змісту апеляційної скарги дана постанова особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності не оскаржується. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суддя дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також те, що порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено, підстави для скасування постанови судді відсутні. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.І. Темнікова