Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/7709/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3007/20 Справа № 204/7709/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 57 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року у розмірі 64 367,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 листопада 2015 року складає 1 485 610,26 грн., вирішити питання про судові витрати. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, відповідач отримала строковий кредит на придбання нерухомості у розмірі 57 150 доларів США на термін до 27 квітня 2037 року. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 64 367,86 доларів США. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним укладений між ними кредитний договір № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, посилаючись на те, що банк не виконав умови кредитного договору, через фактичне отримання кредиту у гривнях, тобто не в тій валюті, яка передбачена кредитним договором. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, чим було порушено вимоги чинного закону. У спірному кредитному договорі не вказані такі суттєві умови, як детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, річна відсоткова ставка за кредитом, а також дата видачі кредиту. Кредитним договором не визначено щомісячний платіж у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом. Графік погашення кредиту взагалі не видавався і які суми на які рахунки зараховувалися невідомо, що є також несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку. Умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршання становища споживача. Вважала, що такий договір слід визнати недійсним. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року у задоволенні первісного та зустрічного позову - відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 01 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ЗАТ «Акцент-Банк»», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк», укладений договір факторингу № 1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, що був укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_1 . Станом на 01 березня 2019 року кредит, наданий ОСОБА_1 для придбання квартири АДРЕСА_1 , був погашений у повному обсязі та закрито 28 лютого 2019 року. Вищевказаними доказами спростовуються доводи позивача за первісним позовом про наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед банком за вказаним кредитним договором. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови позивачеві за первісним позовом в задоволенні первісних позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 сплачувала всі передбачені договором платежі, що свідчить про те, що вона була знайома з усіма умовами цього договору і добровільно погодилася їх виконувати. Подальші послідовні та узгоджені дії ОСОБА_1 , яка отримала кредит ще у квітні 2007 року, а до суду з приводу оскарження кредитного договору не зверталася, свідчать про визнання нею кредитного договору, як такого, що відповідає вимогам закону та її волевиявленню і, до речі, повністю виплатила кредит, що було встановлено судом вище. За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважав за необхідне відмовити позивачці за зустрічним позовом у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті дійшов хибних висновків, які призвели до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки 25 квітня 2014 року ПАТ КБ «Приват Банк» і ПАТ «А-Банк» уклали додаткову угоду № 1 до договору факторингу №1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, тому посилання суду на довідки видані ПАТ «А-Банк» щодо погашення існуючої заборгованості, а також закриття кредиту 28 лютого 2019 року, не заслуговують на увагу. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. 10 березня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», який мотивовано тим, що позовні вимоги засновані на вимогах щодо кредитного договору № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, жодних позовних вимог стосовно іншого кредитного договору № DNG0G200002202 позивачем під час розгляду справи не заявлялось, а тому апеляційна скарга є повністю необґрунтованою, а її зміст не відповідає дійсності. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін. Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNG0G100002202 про надання непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 36 000,00 доларів США, а також 12 150,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 Кредитного договору, на строк з 27 квітня 2007 року по 27 квітня 2037 року включно, на наступні цілі: купівля квартири, зі сплатою за користування Кредитом процентів у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, проценти за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. Кредитного договору; винагороди за проведення додаткового моніторінгу, згідно п. 6.2. Кредитного договору. Період сплати встановлений з 21 по 28 число кожного місяця (т.1 а.с.9-11). Надалі між ПАТ КБ банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 були укладені Додаткові договори № 1 та № 2 до Кредитного договору DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, якими мінялася редакція пункту 7.1 основного кредитного договору (т.1 а.с.12,123). Крім того, 27 квітня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_1 був укладений Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя в забезпечення виконання основного Кредитного договору DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т.Є. і зареєстрований в реєстрі за №

870. Вищевказані обставини визнавалися і не заперечувалися сторонами у справі, а тому вони не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти, які вона отримала і використала на придбання квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.110). 01 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ЗАТ «Акцент-Банк»», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Акцент-Банк», був укладений договір факторингу № 1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, зокрема й за Кредитним договором № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, що був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 . До матеріалів справи долучено довідку ПАТ «Акцент-Банк» від 01 березня 2019 року, згідно якої - кредит на споживчі цілі, який було надано ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року для придбання квартири АДРЕСА_1 , погашений у повному обсязі. Згідно цієї ж довідки, кредит закрито 28 лютого 2019 року. Таким чином, вищевказаними доказами спростовуються доводи позивача за первісним позовом про наявність у відповідача заборгованості перед Банком за кредитним договором DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року. За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції вважав необхідним відмовити позивачеві за первісним позовом в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскарженій частині рішення суду та вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Доводи апеляційної скарги про наявність заборгованості висновків не спростовують та зводяться до доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема, в тому контексті, який на думку заявника, свідчить про неповноту документів на підтвердження безспірності заборгованості. Доводи апеляційної скарги про укладення додаткової угоди № 1 до договору факторингу №1 між ПАТ КБ «Приват Банк» і ПАТ «А-Банк», за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № DNG0G100002202 від 27 квітня 2007 року, тому посилання суду на довідк,и видані ПАТ «А-Банк» щодо погашення заборгованості, а також закриття кредиту 28 лютого 2019 року не заслуговують на увагу, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів у розімінні вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, які б спростовували погашення кредиту, та фактично зводяться до незгоди з виконанням ОСОБА_1 кредитного зобов`язання та відсутністю заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк». Доводи апеляційної скарги позивача в частині висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісних позовних вимог не спростовують, були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення в оскарженій частині, судом апеляційної інстанції не встановлено. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида