Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/3644/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5151/22 Справа № 204/3644/21 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю суддів: Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету - заяву № б/н від 09грудня 2019 року. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 12 травня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 18 611,60 грн., з яких: 14 984,02 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3 627,58 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року позов задоволено АТ КБ «ПриватБанк» частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 09 грудня 2019 року у розмірі 693,44 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю достатніх підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 693,44 грн., що складає різницю між залишком заборгованості за кредитом у розмірі 8 784,47 грн. та безпідставно стягнутих коштів у розмірі 8 091,03 грн., та відсутністю підстав для задоволення решти заявлених вимог, оскільки позивачем не доведено факту погодження умов кредитного договору, в тому числі і щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, строку дії такого договору. Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог. Не погодившись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк»звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в частині залишених без задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Судом залишено поза увагою той факт, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, він був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, з паспортом споживчого кредиту, що свідчать про його згоду з усіма істотними умовами договору, тому наявні підстави для задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н від 09 грудня 2019 року про отримання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанкута тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім`я кредитну картку (а.с.8-9). Анкета-заява ОСОБА_1 містить текст про ознайомлення та погодження його з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку погоджена споживачем, та не містить умов щодо строку дії кредитного договору та відповідальності за невиконання умов кредитування. Також банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому наявні умови кредитування для декількох видів платіжних карток: «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Між тим, в наданих документах не зазначено, який саме вид платіжної картки отримав відповідач та які умови кредитування застосував банк. Долучений до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - ОСОБА_1 не підписаний. На підтвердження позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 09 грудня 2019 року, згідно якого заборгованість станом на 12 травня 2021 року складає 18 611,60 грн., з яких: 14 984,02 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3 627,58 грн. заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами (а.с. 5). Також, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено умови кредитування для кредитних таких продуктів: «картка «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Універсальна Platimum», «MC World Black Edition», «Visa Signature», «MC World Elitе», «Visa Infinite», та містить текст про ознайомлення ОСОБА_1 з інформацією про умови кредитування, але не конкретизовано які саме умови обрані останнім. Між тим, паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 лише 21 січня 202 року і містить застереження, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав встановленим факт отримання кредитних коштів відповідачем у розмірі 58 352, 85 грн. та повернення останнім кредитних коштів у розмірі 49 568,38 грн., про що свідчить наданий банком розрахунок та виписка по карті, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути залишок у розмірі 693,44 грн., та відсутністю підстав для задоволення решти позовних вимог, оскільки встановлений факт безпідставного стягнення коштів у вигляді комісії, обслуговування та процентів за користування кредитним коштами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором. Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 згідно договору б/н 09 грудня 2019 року було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 15 000,00 грн. (а.с. 6,7). Відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за наданим кредитом, про що свідчить долучена до позовної заяви виписка з особового рахунку за договором б/н станом на 14 травня 2021 року (а.с.42). На підтвердження позову банком надано розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 09 грудня 2019 року за період з 27 липня 2020 року по 12 травня 2021 року, тобто вказаний розрахунок не охоплює весь період кредитних відносин сторін, що позбавляє можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданий на обгрунтування позовних вимог розрахунок, є неналежним та не достатнім доказом для підтвердження наявності заборгованності саме у заявленому до стягнення розміру. Також, позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту надано виписку по карткових рахунках відповідача, що є первинним банківським документом, а тому належним доказом по справі, з якої вбачається, що позивач здійснював безпідставне списання грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача, які не обумовлені кредитним договором укладеним згідно анкети-заяви від 09 грудня 2019 року. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не надано суду належних та допустимих доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77, 80 ЦПК України, на підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором у визначеному у позові розмірі. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по простроченим процентам, нарахованим за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 грудня 2019 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, та паспорт споживчого кредиту, як невід`ємні частини договору. Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цим витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про нарахування процентів, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. На підставі вище наведеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами, оскільки їх нарахування не підтверджено належними доказами. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом, учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що свідчить про його згоду з усіма істотними умовами договору колегією суддів не приймаються до уваги через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 09 грудня 2019 року, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» простроченої заборгованості за нарахованими процентами, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині. Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредитування, в якому погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування процентів, є необґрунтованими та такими, що не свідчать про неправильність рішення суду, оскільки Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем лише 21 січня 2020 року, і в ньому зазначено аж сім типів кредитних продуктів, а саме: картка «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Універсальна Platimum», «MC World Black Edition», «Visa Signature», «MC World Elitе», «Visa Infinite» з різними умовами та відсотковими ставками, в той час як АТ КБ «ПриватБанк» не надало суду доказів типу виданої відповідачу кредитної картки. Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог банку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, аналогічні позовним вимогам, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та повторного правового аналізу не потребують. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова