Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/5330/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року Справа № 826/5330/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Енерготехнології» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Приватне акціонерне товариство «Енерготехнології» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2017 № 00010091402. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2019 позов було задоволено повністю. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності за кредиторською заборгованістю, яка на переконання контролюючого органу є отриманою позивачем безповоротною фінансовою допомогою, не сплив, зобов`язання позивача перед його кредитором не припинилися і позивач не отримав відповідного доходу. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій наведено норми податкового законодавства та висновки акта перевірки без жодного аргументування. З підстав, переважно наведених в акті перевірки, апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020, які занесені до протоколу судового засідання, у задоволенні такого клопотання відмовлено та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом. Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апелянта повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство «Енерготехнології» (далі - ПрАТ «Енерготехнології») (код ЄДРПОУ 33833671) є юридичною особою та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Між позивачем (Замовником) та ВАТ «Турбогаз» (Виконавець) було укладено договір від 10.10.2006 № 24, відповідно до умов якого ВАТ «Турбогаз» зобов`язується спроектувати, виготовити, поставити обладнання, змонтувати, виконати пусконалагоджувальні роботи та здати у експлуатацію утилізаційну турбодетандерну електростанцію потужністю 4 МВт для ПАТ «Енерготехнології». 29.03.2012 між ПрАТ «Енерготехнології» та ВАТ «Турбогаз» укладено додаткову угоду № 11 до Договору № 24 від 10.10.2006, в якій визначено, що оплата робіт здійснюється Замовником після підписання представниками Сторін Актів здавання-приймання робіт або підписання та діє до повного виконання всіх умов, визначених цим Договором». 21.01.2016 між ПрАТ «Енерготехнології» і ВАТ «Турбогаз» укладено додаткову угоду № 14 до договору від 10.10.2006 № 24, в якій пункт 15.1 викладено в новій редакції «Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 включно». Також між позивачем і зазначеним контрагентом складено акти звірки станом на 01.12.2016 та станом на 01.12.2017. На підставі наказу від 14.11.2017 № 12437, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 3 квартал 2017 року, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві було проведено планову документальну перевірку ПрАТ «Енерготехнології» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 14.12.2017 № 526/26-15-14-02/33833671. У вказаному акті перевірки відповідачем установлено наступні порушення ПрАТ «Енерготехнології»: 1) підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього у сумі 253287,00 грн., у тому числі за грудень 2016 року у сумі 253287,00 грн.; 2) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено від`ємне значення податку на прибуток на загальну суму 12 411 757,00 грн, в тому числі за 2016 - 12 411 757,00 грн. Також в акті перевірки зазначено, що: - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 перевіркою задекларованих ПрАТ «"Енерготехнології» показників рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх заниження на 10892032 грн.; - згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства станом на 31.12.2016 середнє арифметичне значення боргових зобов`язань (рядок 1595 балансу підприємства) 436242 тис. грн, перевищує більш ніж в 3,5 рази середнє арифметичне значення власного капіталу (-27451 тис. грн.), підприємство у відповідності до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України повинно було підрахувати суму податкової різниці, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування за наступною формулою: Сзбільш=СП-(ФРО+ФВ+АВ)/2, де: С збільш - сума, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування; СП-сума процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями, нарахованих у бухгалтерському обліку платника податку (рахунок 951 та 92) - 8558220 грн.; ФРО - фінансовий результат до оподаткування за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (рядок 2295 звіту про фінансовий результат за 2016 року) - (-17204803 грн.); ФВ - фінансові витрати за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (рядок 2250 та 2130 у суми нарахованих відсотків звіту про фінансовий результат та за 2016 року) - 8558220 грн.; АВ-сума амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (додаток АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016р.) - 3978960 грн. Сзбільш = 8558220 - (-17204803+8558220+3978960)/2=8558220-(4667623)/2=10892032 грн.; - ПрАТ «Енерготехнології» не відображено за 2016 рік в рядку 3.1.1 додатку РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств «Сума перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями над 50% суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів» суму - 10892032 грн. Згідно з даними бухгалтерського обліку оборотно-сальдової відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2014 встановлено кредиторську заборгованість в розмірі 1519724,60 грн. перед ВАТ «Турбогаз». Станом на 31.12.2016 дана заборгованість залишилась не погашеною. З огляду на це, в акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України через не відображення у доходах суми кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з ВАТ «Турбогаз» за 2016 рік у розмірі 1519724,60 грн.; порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України через нездійснення відкорегування податкового кредиту на вартість товарів (робіт, послуг), які були безоплатно отримані по взаємовідносинах з ВАТ «Турбогаз» за грудень 2016 року у сумі 253287,00 грн. На підставі таких висновків акта перевірки від 14.12.2017 № 526/26-15-14-02/33833671 ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 № 00010091402, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 253 287,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку. Рішенням ДФС України від 06.03.2018 № 8034/6/99-99-11-01-01-25 в задоволенні скарги ПрАТ «Енерготехнології» було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 № 00010091402 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Цивільним кодексом Украъни (далі - ЦК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. У п. 75.1. ст. 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Згідно з п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. У пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною станом на 31.12.2016, визначено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Відповідно до п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. У п. 136.1 ст. 136 ПК України передбачено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153 із змінами і доповненнями. Розділом III Пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року №336/22868 із змінами та доповненнями визначено: Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів: превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі П(С)БО - 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року « 290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює, зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена». Згідно з п. 7 П(С)БО - 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансової доходи, інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) це загальний дохід (виручка) від продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше продати них товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуттю До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій, дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Разом з цим, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку «Зобов`язання», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 № 85/4306 (далі - П(С)БО №11). Відповідно до п. 5 П(С)БО № 11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дозволяє стверджувати, що правовою підставою для включення суб`єктом господарювання суми його кредитної заборгованості до складу доходу як безповоротної фінансової допомоги (безнадійної заборгованості) є імперативний сплив відповідної позовної давності, яка становить три роки. Перевірячи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що строки виконання позивачем його боргових зобов`язань перед ВАТ «Турбогаз» за договором від 10.10.2006 № 24 були пролонговані сторонами шляхом укладання додаткової угоди від 21.01.2016 № 14 та станом на час виникнення між сторонами спірних у цій справі правовідносин не сплили, а отже вона не набула статусу ані безповоротної фінансової допомоги в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ані безнадійної заборгованості у відповідності до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України та, відповідно, не була саме в період, за який проводилася перевірка позивача (01.01.2014 - 31.12.2016), його доходом. З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлене актом перевірки завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього у сумі 253 287, 00 грн. документально не підтверджується та відповідачем не доведено. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України). У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України). Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи. Доводи апелянта про те, що надані позивачем додаткові угоди по взаємовідносинах з ВАТ «Турбогаз» були відсутні у позивача під час проведення податкової перевірки, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки такі документи подавалися позивачем контролюючому органу під час адміністративного досудового оскарження (зазначені в додатках до скарги від 04.01.2018), але безпідставно не були враховані відповідачем. При цьому, пунктом 44.6 статті 44 ПК України прямо передбачено обов`язок контролюючого органу врахувати документи, подані платником платник податків після закінчення перевірки. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04, в якому ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 29.12.2017 № 00010091402 та необхідності його скасування і задоволення позову. Отже, судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 21.04.2020. Головуючий суддя Судді: