Ухвала КГС ВС № 925/449/19

УХВАЛА 17 квітня 2020 року м. Київ справа № 925/449/19 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Могил С.К. перевіривши матеріали касаційної скарги Черкаської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 925/449/19 за позовом Черкаської міської ради до Фізичної особи - підприємця Гаркуші Петра Петровича про стягнення 485 559, 26 грн., В С Т А Н О В И В: Черкаська міська рада 18.03.2020 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 (повний текст складено 24.02.2020) у справі № 925/449/19. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.04.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 1 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України). У касаційній скарзі заявник просить суд відкрити касаційне провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 2, п.п. "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2018 зі справи № 925/258/17, від 27.03.2019 зі справи №917/902/18, та висновку Верховного суду України у постанові від 18.10.2016 зі справи № 500/2776/14-а. Однак посилання скаржника на вказані постанови не приймаються Судом, з огляду на наступне. Так, відмовляючи у задоволенні позову у справі № 925/449/19 суд апеляційної інстанції зазначив, що позов подано передчасно і на момент звернення до суду право позивача на отримання спірної суми коштів - не порушено, оскільки збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій. А оскільки матеріали справи не місять акта відповідної комісії про визначення збитків власнику землі та рішення про затвердження відповідного акта, відповідно, у відповідача обов`язок з відшкодування відповідних збитків - не виник ні в силу договору, ні в силу закону, у зв`язку з чим законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 485 559,26 грн. заборгованості по договору оренди землі, а саме упущеної вигоди передбаченої пп. з) п. 31 договору оренди землі від 30.11.2018 - відсутні. Тобто позивачем не було дотримано Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, чим порушено вимоги ст. 157 Земельного кодексу України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Положення вказаної статті прямо передбачають те, що висновок щодо застосування норми права повинен бути викладений Верховним Судом у подібних правовідносинах. З урахуванням положень статті 287 ГПК України, саме на скаржника покладено обов`язок зазначити яку саме норму матеріального чи процесуального права було неправильно застосовано чи порушено судом в оскаржуваному рішенні, та який висновок Верховного Суду (з урахуванням даного випадку) щодо застосування такої норми не було враховано, а Суд, виходячи з обраних скаржником підстав, перевіряє касаційну скаргу на відповідність вимогам ГПК України. Заявник касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.03.2018 у справі № 925/258/17, щодо застосування норми права у подібних відносинах, а також по - іншому дав трактування актів комісії щодо стягнення збитків власникам землі аніж це вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 917/902/18 та постанові Верховного Суду України від 18.10.2016 у справі № 500/2776/14-а. Проте у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17 колегія суддів зазначила, що встановивши наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд апеляційної дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги Черкаської міської ради про стягнення з ТОВ "Вест Ойл Груп" 43 711, 93 грн. упущеної вигоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В свою чергу касаційна інстанція вважала помилковим посилання судів попередніх інстанцій на п. 4.1.9 ст. 4 ПК України в обґрунтування свого висновку про відмову у стягненні заборгованості з орендної плати та пені, нарахованої орендодавцем з 01.01.2016 за новою ставкою, встановленою рішенням Черкаської міськради від 28.01.2016 № 2-136, яке не оскаржувалося, не визнавалося незаконним та скасовувалося судом як нормативно-правовий акт, що суперечить цивільному законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ч. 2 ст. 21 ЦК України). Тобто, хоча правовідносини, викладені у постанові зі справи № 925/258/17, і є подібними за обставинами їх виникнення тим, що наявні у справі № 925/449/19, однак у постанові від 27.03.2018 зі справи № 925/258/17 не розглядалося питання щодо необхідності наявності акта, складеного в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, як необхідної підстави для задоволення відповідних позовних вимог. В свою чергу, як слідує з самого тексту постанови Верховного Суду, останній застосував положення постанови № 284, зазначивши, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Таким чином, у постанові від 27.03.2018 у справі № 925/258/17 не викладено висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, який не було застосовано апеляційним судом у справі № 925/449/19, у зв`язку з чим посилання на неї не є таким, що свідчить про дотримання скаржником вимог п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так само і посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 917/902/18 та Верховного Суду України від 18.10.2016 у справі № 500/2776/14-а не можуть бути визнані Судом підставами, визначеними п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 917/902/18 суд розглядав питання щодо визначення судової юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, принагідно зазначивши, що рішення Виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України і не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для ПП "Нафтопром", а тому наведене виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Що ж до постанови Верховного Суду України від 18.10.2016 у справі № 500/2776/14-а, то у ній зазначено, що повноваження відповідачів у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення міської ради. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. За таких обставин це рішення Виконкому не порушує права, обов`язки чи інтереси позивача, а відтак, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими. При цьому у справі № 917/902/18 предметом позову було визнання протиправним та скасування рішення останнього від 20.06.2018 № 716 "Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою по вулиці Флотській, 3 в місті Кременчуці", а у справі №500/2776/14-а - визнання протиправними дії Виконкому в особі комісії щодо складання акта від 12.03.2014 № 4 про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам; визнання незаконним та скасування рішення Виконкому від 27.03.2014 № 287 "Про затвердження акта про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12 березня 2014 року № 4", тобто предмети позову у цих справах та справі № 925/449/19 взагалі є різними. Таким чином, викладені у касаційній скарзі постанови у справах № 917/902/18 та №500/2776/14-а, на які посилається її заявник як на підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, прийняті не у подібних правовідносинах до справи № 925/449/19. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржником при поданні касаційної скарги у справі № 925/449/19 не дотримано вимог п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки саме лише посилання на відповідні постанови Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України не є безумовною підставою для висновку, що у них міститься інший висновок щодо застосування норми права у подібних відносинах, який не врахував суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови у справі №925/449/19. Таким чином в касаційній скарзі не зазначено передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 925/449/19. Оскільки скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Беручи до уваги зазначене, касаційна скарга Черкаської міської ради підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги. Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то воно буде розглянуто у випадку усунення вказаного вище недоліку. Керуючись ст. ст. 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Суд,- У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 925/449/19 залишити без руху.

2. Надати Черкаській міській раді строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Могил С.К.