Постанова 4855 № 640/1840/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1840/19 Головуючий у І інстанції - Літвінова А.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл» про визнання протиправним та скасування висновку від 04.12.2012 року № 05.03.02.-07/119173,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл», у якій просили: - визнати протиправним та скасувати висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району Київської області» від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173, затверджений Головним державним санітарним лікарем України. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173 є протиправним, оскільки затверджений Головним державним санітарним лікарем України з порушенням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства України. Зокрема, представник Позивачів наголошував на тому, що відповідно до протоколу дослідження від 23.10.2018 року № 1/3654 щодо вимірювання концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі найближчої житлової забудови по вулицях: Середня буд. 83, буд. 91, Переяславська буд. 62, вул. Сахна буд. 104, проведених Державною установою «Інституту громадського здоров`я ім. О.М. Марзеєва НАМНУ» встановлено, що господарська діяльність з розведення норок, яку здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» в селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області, в якому мешкають Позивачі, істотно забруднює навколишнє природне середовище, чим грубо порушує права Позивачів на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Також, представником Позивачів вказано на те, що слідчим Слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 12.10.2018 року № 12018110100002145 за фактом вчинення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» порушення правил екологічної безпеки, забруднення земель, атмосферного повітря та вод, а також жорстокого поводження з тваринами, на території села Велика Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, попередня правова кваліфікація правопорушень відповідно до статті 236, частини третьої статті 299 Кримінального кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі Позивачу посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначають, що будівництво ферми в запланованому місці суперечить вимогам нормативно-правових актів в частині дотримання вимог санітарно-захисної зони. Також, Позивачі вказують на те, що з Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/119173 та Протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2012 року № 3515 вбачається, що в даних документах відсутній підпис керівника експертної комісії. За наведених обставин, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи за № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року затверджений з порушенням норм законодавства України, оскільки Порядком проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого Наказом міністерства охорони здоров`я України 09.10.2000 року № 247 (далі - Порядок № 247) передбачено підписання висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та протоколу такої експертизи виключно керівником відповідної комісії, а не його заступником. Крім того, всупереч п. 7.11 Порядку № 247 оскаржуваний Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року не містить відомостей про відповідальну особу за дотримання вимог висновку; опису ознак об`єкта експертизи; медичні вимоги безпеки для життя і здоров`я людини, яким повинен відповідати об`єкт експертизи; перелік відповідних методів їх контролю, які повинні бути перевірені в ході експертизи стосовно можливості застосування для контролю об`єкта експертизи; рекомендації щодо місця, періодичності та обсягів перевірок об`єкта в ході державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Із протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3515 від 13.11.2012 року вбачається, що Комісією прийнято рішення про відповідність вимогам санітарно-епідеміологічного законодавства матеріалів облаштування санітарно - захисної зони для норкової фермій лише на підставі чотирьох протоколів дослідження повітря № 410/1, № 410/2, № 410/3, № 410/4, які датовані однією датою 13.08.2012 року, що свідчить про відбір повітря в один день. При цьому, лише два протоколи дослідження повітря № 410/3, № 410І4 підтверджують розрахункові проектні дані, щодо меж санітарно-захисної зони. Тобто, при проведенні санітарно-епідеміологічної експертизи, за результатами якої було прийнято оскаржуваний висновок № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року Комісією порушено пункт 8.3. Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), що є підставою для скасування такого висновку. На думку Позивачів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» під час підготовки матеріалів облаштування санітарно - захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`як основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» лабораторно не досліджено рівень концентрації всіх забруднюючих речовин, викиди яких, згідно проектних даних, здійснюватимуться під час господарської діяльності. В свою чергу, як вбачається зі змісту Протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2012 року № 3515, під час проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи вимірювання не здійснювались. Комісією було досліджено лише надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» документи, на підставі яких зроблено позитивний висновок. Крім того, систематичне здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» господарської діяльності на підставі виданого висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, через недотримання санітарних та природоохоронних норм при його виданні, призвело до порушення прав Позивачів (право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля), оскільки останні постійно проживають в зоні безпосереднього впливу норкової ферми: дихають забрудненим повітрям тощо. Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправними та скасування висновку від 04.12.2012 року № 05.03.02.-07/1 19173, дії у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Що стосується визнання протиправним та скасування висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173, то на думку Відповідача, Позивачі не навели переконливих доказів того, що саме висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи призвів до порушень правил екологічної безпеки, забруднення земель, атмосферного повітря та вод, а також жорстокого поводження з тваринами, як зазначено в позовній заяві. Твердження Позивачів про затвердження висновку з порушенням норм законодавства є припущенням та ґрунтуються на власних висновках, що не підтверджені висновками уповноважених експертних комісій. Водночас, наведені Позивачами окремі факти ґрунтуються на документах, які не застосовуються в Україні, або взагалі скасовані. Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Третя особа вказує на те, що постановою слідчого Слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 22 листопада 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018110100002145 від 12 жовтня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 299, ст. 236, ч. 1 ст. 388 КК України, закрито. Крім того, законодавство України не встановлює можливості реалізації свого права та життя, здоров`я та безпечне довкілля шляхом оскарження висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. При цьому, Позивачами жодного доказу про те, що саме внаслідок затвердження Головним державним санітарним лікарем оскаржуваного висновку від 04 грудня 2012 року № 05.03.02-07/119173 відбулося порушення саме їх індивідуальних прав на життя і здоров`я, їх захист від протиправних посягань, на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 2010 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Факт постійного проживання Позивача за вказаною вище адресою, починаючи з 2010 року, підтверджується довідкою Великокаратульської сільської ради від 25.01.2019 року №

21. ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Факт реєстрації та постійного проживання Позивача за вказаною вище адресою, підтверджується довідкою Великокаратульської сільської ради від 25.01.2019 року №

28. ОСОБА_3 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Факт постійного проживання Позивача за вказаною вище адресою, підтверджується довідкою Великокаратульської сільської ради від 25.01.2019 року №

22. В адміністративних межах Великокаратульської сільської ради, за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Велика Каратуль, вул. Переяславська, буд. 32, провадить свою діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг». Слідчим відділом Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 12.10.2018 року № 12018110100002145 за фактом вчинення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» порушення правил екологічної безпеки, забруднення земель, атмосферного повітря та вод, а також жорстокого поводження з тваринами, на території села Велика Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, попередня правова кваліфікація правопорушень відповідно до статті 236, частини третьої статті 299 Кримінального кодексу України. Діючи в інтересах Позивачів, яких визнано потерпілими в рамках зазначеного вище кримінального провадження, 28.01.2019 року представник Позивачів ознайомився із матеріалами досудового розслідування в рамках кримінального провадження від 12.10.2018 року № 12018110100002145 З матеріалів кримінального провадження Позивачам стало відомо, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», здійснюється на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району Київської області» від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173, затверджений Головним державним санітарним лікарем України. Також, представником Позивачів зазначено, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на підставі листа слідчого Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.11.2018 року № 7/2861 та ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2018 року, 27.11.2018 року здійснено перевірку (огляд) звіроферми Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг». За результатами проведеної перевірки складено акт за результатами перевірки (огляду) звіроферми Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» від 27.11.2018 року № 10-04.1-12/10949. Станом на 27.11.2018 року, в ході проведення перевірки на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», встановлено 103 шеди для вирощування норок, тобто на 31 шед більше, ніж передбачено висновком санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173. Крім того, відповідно до Відомостей руху звіропоголів`я норки за жовтень 2018 року, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», загальна кількість поголів`я норок на початок жовтня 2018 року становила 191 071 голів норки, що більше ніж на 40 тисяч річної програми поголів`я, передбаченої висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173. Представником Позивачів наголошував, що описані перевищення кількості шедів та поголів`я норок призводять до збільшення валових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг». Зокрема, згідно протоколів дослідження атмосферного повітря від 23.10.2018 року № 1/3654 та № 2/3654 від 30.10.2018 року Державної установи «Інституту громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва НАМНУ» встановлено, що за результатами проведених досліджень атмосферного повітря лабораторією якості повітря на межі найближчої житлової забудови з Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» концентрації метилмеркаптану та сірководню перевищують гігієнічні нормативи гранично допустимої концентрації. Також, згідно протоколів лабораторного дослідження питної води на фізико-хімічні показники від 28.11.2018 року № 4763/436, № 4762/435 та № 4761/434 Державної установи «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» встановлено, що питна вода зі свердловин (вул. Переяславська, 6, Переяславська, 3 та Переяславська, 8 с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницький район) не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4.-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною» за показниками забарвленість, каламутність та загальне залізо. Разом з тим, згідно протоколів лабораторних досліджень питної води на мікробіологічні показники від 30.11.2018 року № 4763/1147 та № 4762/1146 Державної установи «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» встановлено, що у питній воді зі свердловин (вул. Переяславська, 6 та Переяславська, 3 с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницький район) виявлено загальні коліформні бактерії та Е.coli, що не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4.-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною. Таким чином, на підставі даних, встановлених в ході зазначеної вище перевірки, перевіряючими зроблено висновок, що для подальшої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» яка не призведе до негативного впливу на навколишнє середовище та здоров`я населення, необхідно організувати та встановити фактичну санітарно-захисну зону та прийняти рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття. Як вбачається з матеріалів справи, висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173, затверджений Головним державним санітарним лікарем України на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл», сфера застосування об`єкта експертизи: розведення норок, коригування санітарно-захисної зони, термін дії висновку: без обмеження. Позивачі, вважаючи протиправним вказаний висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року, на підставі якого здійснює господарську діяльність третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», звернулись до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задовольнянні адміністративного позов суд першої інстанції виходив того, що матеріалами справи не доведено, що оскаржуваний висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року, суперечить вимогам законодавства України. Також, позивачами не доведено, що станом на час видачі відповідного висновку було порушено вимоги законодавства України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року № 4004-XII (в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку) передбачено, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи; об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Згідно із статтею 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на: безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їх здоров`ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров`я, здоров`я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров`я та їх ступінь. Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що громадяни зобов`язані: піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю. Орхуська конвенція ратифікована Законом України від 06.07.1999 №32-ХІV, тому її положення, відповідно до статті 9 Конституції України, є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства. Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства. З аналізу наведених положень вбачається, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість). Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачі є жителями села Велика Каратуль, в межах якого, провадить свою діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг». За посиланнями позивачів, господарська діяльність з розведення норок, яку здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» та істотно забруднює навколишнє природне середовище, чим грубо порушує права Позивачів на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Відповідно до статті 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об`єктів транспорту) надаються повноваження, зокрема, державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства; винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення і затвердження висновків; погодження видачі, а у передбачених законодавством випадках - надання дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених цим Законом; застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства. Відповідно до приписів статті 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об`єктів у разі відступу від затвердженого проекту; в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров`я людей; г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм; д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону; є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров`я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством. За приписами абзацу 4 частини першої статті 6 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Таким чином, наведені норм чинного законодавства України передбачають можливість здійснення заходів контролю та припинення порушень, у тому числі у сфері санітарного законодавства, та наділяють такими повноваженнями визначене коло суб`єктів, зокрема Головних державних санітарних лікарів, одночасно надають можливість здійснення такого контролю за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) у разі порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави та може бути підтверджено належними засобами доказування. Проте, матеріали справи не містять та не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів звернення Позивачів у визначеному законом порядку щодо здійснення державного нагляду (контролю) та припинення порушень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, які порушують права Позивачів на життя, на охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку), державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров`я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров`ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі об`єкти, у тому числі військового та оборонного призначення. Частинами 1 та 2 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 року № 918 та Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року № 1109, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 247 від 09.10.2000 року, затверджено Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи (далі - Порядок № 247). За приписами пункту 4.1. Порядку № 247 виконавцями державної санітарно- епідеміологічної експертизи є установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України, а в особливо складних випадках (відсутність відповідних санітарних норм, вимог стосовно об`єкта експертизи - критеріїв безпеки, умов використання, гігієнічних та епідеміологічних регламентів тощо, імпортна продукція, продукція спеціального призначення або виготовлена без нормативних документів, затверджених згідно з чинним законодавством України, об`єкти, дослідження яких потребує спеціальних методів, та об`єкти, визначені головним державним санітарним лікарем України тощо) експертиза проводиться комісіями, які утворюються головним державним санітарним лікарем та які вповноважені на відповідний профіль діяльності. Пунктом 5.1. Порядку № 247 визначено, що заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи. Згідно з пунктом 7.4. Порядку № 247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи: - звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2. цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1., - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України; - здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту; - проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи; - підготовка проекту висновку; - затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи. Відповідно до пункту 7.11. Порядку № 247 установа, заклад державної санітарно- епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (додатки 5, 6, 7) у двох примірниках. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ встановленої форми містить: - реквізити висновку як документа (назва об`єкта експертизи; назва виробника продукції, розробника документа, країна; назва заявника, країна заявника; сфера застосування об`єкта експертизи (можливий споживач); сфера реалізації (через роздрібну торгівлю, аптечну мережу, для промислового використання, без права реалізації через роздрібну мережу); назва виконавця експертизи, номер протоколу; термін дії висновку; відповідальний за дотримання вимог висновку; примітки, опис ознак об`єкта експертизи; - медичні вимоги безпеки для життя і здоров`я людини (критерії безпеки, показники, їх граничнодопустимі рівні, встановлений конкретний термін придатності тощо), яким повинен відповідати об`єкт експертизи, з якими має ознайомитись і які зобов`язується виконувати заявник - власник об`єкта експертизи, а також які є предметом подальшого державного санітарно-епідеміологічного нагляду; - перелік відповідних методів їх контролю, які повинні бути перевірені в ході експертизи стосовно можливості застосування для контролю об`єкта експертизи; - рекомендації щодо місця, періодичності та обсягів перевірок об`єкта в ході державного санітарно-епідеміологічного нагляду. На кожен об`єкт експертизи готується окремий висновок згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) ДК 016-97 або Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) ДК 017-98. Підготовлений висновок, підписаний керівником експертної комісії, установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, надається головному державному санітарному лікарю на затвердження, при цьому до висновку додається протокол експертизи, підписаний керівником та членами експертної комісії. Пунктом 7.12. Порядку № 247, висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку. Відповідно до пункту 3.2. Порядку № 247, забороняється використання або функціонування об`єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» на виконання вимог статті 21 Закону України «Про здійснення містобудівної діяльності», відбулися громадські слухання по матеріалах містобудівного обґрунтування з проектом містобудівних умов та обмежень щодо розташування норкової ферми Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» в адміністративних межах Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, про що свідчить протокол від 20.04.2011 року № 01/11. У складі Робочого проекту будівництва об`єкта «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок у селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області», який, обговорювався на громадських слуханнях, було затверджено оцінку впливу на навколишнє середовище, подано заяву про наміри та заяву про наслідки (далі - ОВНС). В межах розроблення та затвердження ОВНС було вжито заходів щодо інформування громадськості про плановану діяльність, мету і шляхи її здійснення, громадськість проінформована щодо планованої діяльності та змісту ОВНС («Заява про наміри» опублікована в ЗМІ «Заява про екологічні наслідки діяльності» надана до місцевого органу самоврядування). Запропоновано для ознайомлення з матеріалами ОВНС і надання пропозицій звертатися до розробника ОВНС (Приватне підприємство «ПТЦ Телоцентр») та замовника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл»; з пропозиціями, зауваженнями та коментарями надана можливість звертатись до Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» наголошено на тому, що як вбачається з висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173, останній містить у собі всі обов`язкові реквізити, передбачені Порядком № 247, його підписано уповноваженими на те особами: заступником голови експертної комісії державної установи «Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України» Полько Н.С. та затверджено головним державним санітарним лікарем України Пономаренко A.M.. Протокол санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2012 року № 3515, який є невід`ємною частиною висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи підписано заступником голови експертної комісії Полько Н.С., секретарем Шкуро В.В. та виконавцем експертизи Станкевич В.В. при цьому у подальшому у позовній заяві Позивачі перераховують усі відомості, які містяться у протоколі. Відтак, доводи Позивачів в частині порушення норм законодавства під час видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» висновку держаної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04 грудня 2012 року № 05.03.02.-07/119173 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на належних доказах. Щодо посилань Позивачів в апеляційній скарзі про порушення розміру санітарно-захисної зони при затвердженні оскаржуваного висновку, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996 року, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила № 173; в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку), які є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей. Пунктом 5 Правил № 173 встановлено вимоги до розташування та організації виробничої території, зокрема передбачено, що до складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т.ін. Підпунктом 5.4. пункту 5 Правил № 173 визначено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів. Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Правил № 173, розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів. Згідно з підпунктом 5.6. пункту 5 Правил № 173, основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку №

4. Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських Підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до «Санитарных правил для животноведческих предприятий», «Санитарных правил и норм размещения, устройства и єксплуатации малых ферм для содержания животных (скота, птицы, зверей) в населенных пунктах Украинской ССР» № 5.02-12/11, ДБН Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств» (додаток № 5). Підпунктом 5.7. пункту 5 Правил № 173 визначено, що санітарно-захисна зона для підприємств та об`єктів, що проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може бути збільшена при необхідності та належному техніко-економічному та гігієнічному обґрунтуванні, але не більше, ніж в 3 рази у випадках: - відсутності способів очищення викидів; - неможливості знизити надходження в навколишнє середовище хімічних речовин, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів до меж, встановлених нормативами; - при розташуванні житлової забудови, оздоровчих та інших прирівняних до них об`єктів з підвітряного боку відносно підприємств в зоні можливого забруднення атмосфери. Якщо трикратне збільшення санітарно-захисної зони не забезпечує припинення впливу підприємства на стан навколишнього середовища та здоров`я населення, слід приймати рішення відповідно до п. 5.5 цих Правил. Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи. Підпунктом 5.9. пункту 5 Правил № 173 передбачено, що розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) для підприємств і виробництв І-ПІ класів небезпеки затверджуються Головним державним санітарним лікарем України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об`єктів. Як правильно встановлено судом першої інстанції протокол санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2012 року № 3515, який є невід`ємною частиною висновку від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173, для норкової ферми з поголів`ям основного стада 30 000 самок, включаючи пічку для видалення непереробних органічних відходів у с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області встановлено СЗЗ у північному напрямку 500 м, у північно-східному напрямку 500 м, у східному напрямку 500 м, у південно-східному напрямку 300 м, у південному напрямку 300 м, у південно-східному 300м, у західному напрямку 300 м, у північно-східному напрямку 500 м від гноєсховища, 300 м від шедів та печі. В оцінці впливу на навколишнє середовище, що були розроблені та затверджені у складі Робочого проекту будівництва об`єкта «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок у с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області», який, обговорювався на громадських слуханнях, було встановлено нормативний розмір санітарно-захисної зони для ферми по вирощуванню тварин згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженим Міністерством охорони здоров`я України від 09.06.1996 року № 173, становить 300 м. Система координат на схемі ГП прийнята так: вісь «У» співпадає з напрямом на північ; вісь «X» - перпендикулярна до неї. Координатна сітка (по осі X - 3 000 метрів, по осі У - 3 000 метрів) охоплює санітарно-захисну зону підприємства з кроком 100 м. Таким чином, оскільки санітарно-захисні зони для норкової ферми були розроблені в ОВНС та затверджені Головним державним санітарним лікарем України у висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 року № 05.03.02- 07/119173, то колегія суддів вважає безпідставними твердження Позивачів в апеляційній скарзі про невідповідність санітарно-захисної зони. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» наголошувало на тому, що з метою дотримання санітарно-епідеміологічних норм та підтвердження правомірності отриманого висновку санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 року № 05.03.02-07/119173, останнім регулярно здійснюється дослідження стану повітря, питної води, стічних вод, ґрунтів, відстежується вміст забруднюючих речовин в організованих викидах, про що свідчать матеріали справи. Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» додано до матеріалів справи копії протоколів дослідження повітря населених пунктів від 09.11.218 року № 11-03, № 11-04, № 11-05, протоколу вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 20.07.2018 року № 20-07/18, протоколу дослідження питної води від 15.01.2018 року № 2, протоколу відбору та дослідження проб ґрунту від 30.05.2014 року № 46 та результати санітарно-мікробіологічного дослідження води водопровідної, колодязної, зі змісту яких не вбачається порушення останнім законодавства. Таким чином, твердження Позивачів про затвердження висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року з порушенням норм законодавства є припущенням та ґрунтуються на висновках, які не підтверджені висновками уповноважених експертних комісій. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність підстав видачі оскаржуваного висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року, було предметом дослідження у кримінальному провадженні № 12018110100002145. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання Позивачів на обставини, встановлені у кримінальному провадженні № 12018110100002145, оскільки постановою слідчого Слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.07.2019 року на час постановлення судового рішення закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за від 12.10.2018 року № 12018110100002145, за ознаками кримінального правопорушень, передбачених частиною третьою статті 299, статтею 236, частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України, з чим погоджується колегія суддів. Так, частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів вважає, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за від 12.10.2018 року № 12018110100002145 не може свідчити про протиправність висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року. Таким чином, судом першої інстанції не встановлено, а матеріалами справи не доведено, що оскаржуваний висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року, суперечить вимогам законодавства України. Також, Позивачами не доведено, що станом на час видачі відповідного висновку було порушено вимоги законодавства України, з чим погоджується колегія суддів. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В.Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» № 05.03.02-07/119173 від 04.12.2012 року, затверджений Головним державним санітарним лікарем України. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання Позивачів в апеляційній скарзі на Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами),затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9 липня 1997 року № 201, оскільки рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 30.05.2014 року № 31 призупинена дія наказу Міністерством охорони здоров`я України від 09.07.1997 року № 201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)». При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко