Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5523/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5523/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №280/5523/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису, скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 3 припису від 26.11.2018 №ЗП 2263/570/АВ/П та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 2263/570/АВ/П/ТД-1ФС. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №ЗП/ 2263/570/АВ/П/ТД-1ФС від 13.12.2018, прийняту першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В., в частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 335070 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позов в повному обсязі. Позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині вимог. В судовому засіданні позивач та її представник (адокат Дерев`янко І.О.) підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечили проти доводів апеляційної скарги відповідача. Відповідач, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів ст. 312 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав позову, суд доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, ФОП ОСОБА_1 (код платника податку НОМЕР_1 ), юридичне місце знаходиться (проживання): АДРЕСА_1 , основним видом економічної діяльності є: код КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. 20.11.2018 інспектором праці, на підставі наказу від 12.11.2018 року №1905 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю, направлення від 20.11.2018 року № 1043 у присутності ФОП ОСОБА_1 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування. Інспекційне відвідування неможливо було провести у зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненадання для ознайомлення/завірених об`єктом відвідування копій книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування; ненадання керівником (його уповноваженими представником)/працівниками об`єкта відвідування письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю. Так, на підставі вищевикладеного складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.11.2018 №ЗП2263/570/АВ (а.с.47-48). Також, 20.11.2018 інспектор праці вручив ФОП ОСОБА_1 вимогу про надання документів №ЗП2263/570/АВ, якою тривалість строку проведення інспекційного відвідування зупинено. Вимогою було зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 16 год. 00 хв. 20.11.2018 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: виписка з ЄДР; табеля обліку робочого часу за вересень-жовтень 2018; відомості нарахування заробітної плати та відомості виплати за вересень-жовтень 2018; заяви, накази, повідомлення до ДФС з відміткою про отримання; трудові договори (та інші договори); пояснення щодо праці неповнолітніх та режиму графіку роботи; штатний розпис за наявності (а.с. 49-50). ФОП ОСОБА_1 вимогу інспектора праці виконала та надала наступні документи, а саме: копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копія повідомлення про прийняття працівника на роботу від 09.09.2015; копія наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2 від 03.09.2018 №3; копія пояснення ОСОБА_3 від 20.11.2018; копія трудового договору ОСОБА_3 від 03.09.2015 №3; копія повідомлення про прийняття працівника на роботу від 19.04.2016; копія наказу про прийняття на роботу ОСОБА_4 від 19.04.2016 №3; лист опитування ОСОБА_4 ; копія трудового договору ОСОБА_4 від 19.04.2016 №4; копія цивільно-правової угоди ОСОБА_5 від 20.11.2018 №1; копія пояснення ОСОБА_5 від 20.11.2018; копія цивільно-правової угоди ОСОБА_6 від 20.11.2018 №2; копія цивільно-правової угоди ОСОБА_7 від 15.11.2018 № 4; копія цивільно-правової угоди ОСОБА_8 від 20.11.2018 №3; лист опитування ОСОБА_8 від 20.11.2018; пояснення ОСОБА_1 від 21.11.2018; - копія наказу «Про внесення змін до штатного розкладу» від 02.01.2018 № 1 ШР; копія штатного розкладу на 2018 рік №1. 21.11.2018 року, за результатами перевірки складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ЗП2263/570/АВ, відповідно до висновків якого встановлено порушення частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, яке виявилось у наступному: під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питання оформлення трудових відносин встановлено, що на протязі 2018 року 3 особи були допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ч. 11, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .0. На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 року № ЗП2263/570/АВ/П, який направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення від 26.11.018 року № 6900613523564. Також у зв`язку з виявленими порушеннями, які зафіксовані в Акті інспекційного відвідування, заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. 29.11.2018 прийнято рішення №ЗП2263/570/АВ/П/ТД/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу. На підставі прийнятого рішення, 03.12.2018 ФОП ОСОБА_1 , листом №08/03.4-06/9364, було направлено повідомлення про розгляд справи 13.12.2018 о 14 год. 45 хв., що підтверджується фіскальним чеком від 03.12.2018 (ПН 215600426655; Ідентифікатор міжнародного поштового відправлення 6909500191775). 13.12.2018 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В., на підставі Акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 21.11.2018 №ЗП2263/570/АВ, винесено постанову про накладення штрафу від 13.12.2018 №ЗП2263/570/АВ/П/ІД-1ФС в розмірі 446760,00 грн. за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. (а.с.81-82). Рішення по даній справі приймалось у присутності ФОП ОСОБА_1 , яка його підписала без заперечень. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки припис про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 року № ЗП2263/570/АВ/П на момент звернення з позовом до суду позивачем виконано добровільно, а тому відсутні підстави для скасування п.3 зазначеного Припису. При цьому постанова про накладення штрафу від 13.12.2018 року № ЗП/2263/570/АВ/П/ТД-1ФС підлягає скасуванню в частині штрафних санкцій, які нараховані позивачу за фактичний допуску до роботи ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 без укладання трудового договору, у зв`язку з відсутністю доказів фактичного виконання робіт зазначеними особами у ФОП ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Нормами пункту 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань та невиїзної інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів Відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за інформацією: ДФС та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності. Інспектори праці, у відповідності до п.11 Порядку №295, за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Відповідно до п.12 Порядку №295 вимога інспектора Держпраці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. Згідно з п.16 Порядку №295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою дня проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. У відповідності до п.18 Порядку №295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. Пунктом 19 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Приписами п.20 Порядку №295 визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Згідно з п.21 Порядку №295 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Пунктом 22 Порядку №295 передбачено, що матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Відповідно до п.23 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Згідно п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. З аналізу наведених норм вбачається, що у разі виявлення та фіксування в Акті інспекційного відвідування порушень законодавства про працю, інспектор праці зобов`язаний скласти припис на їх усунення. В свою чергу позивачем на виконання припису від 26.11.2018 №ЗП2263/570/АВ/П листом від 10.12.2018 надано контролюючому органу укладені письмові трудові договори з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 з 20.11.2018 та ОСОБА_7 з 15.11.2018 (а.с. 71-75). Також позивач виконала всі інші вимоги інспектора праці, зазначені в приписі. Отже, наведене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 добровільно були виконані всі вимоги припису, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для скасування пункт 3 припису від 26.11.2018 №ЗП 2263/570/АВ/П. Стосовно порушень, зазначених у акті перевірки колегія суддів зазначає наступне. Я вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування позивача було встановлено використання праці неоформлених працівників, а саме, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , у зв`язку з чим відповідач вжив заходів щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності. Приписами пункту 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.02.2012 №5067-VІ визначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належних трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин. Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Приписами статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання прані неоформлених працівників. несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи -підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. У відповідності до ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України 2018 рік» зі змінами зазначено: установити у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні Тобто, тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати за одного працівника: 3723,00 грн. х 30 = 111 690,00 гри., а за чотирьох працівників 446 760,00 грн. При цьому з вищенаведених норм вбачається, що штраф накладається у разі: фактичного допуску працівника до роботи та фактичного виконання роботи. З наявних в матеріалах справи документів, які надавались позивачем під час проведення інспекційного відвідування, письмових пояснень та DVD диски інспекційного відвідування (речовий доказ). В свою чергу з наданих письмових пояснень ОСОБА_8 , яка під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 20.11.2018 знаходилась на робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 кіоск АДРЕСА_3 , вона працює у ФОП ОСОБА_1 на протязі 3-х років з 02.02.2015 з 10:00 по 10:00 (доба через дві), та отримує заробітну плату чотири рази на місяць в розмірі мінімальної заробітної плати. При цьому ФОП ОСОБА_1 було надано цивільно-правову угоду від 20.11.2018 укладено з ОСОБА_8 , як Виконавець та ФОП ОСОБА_1 як Замовник. Під час проведення інспекційного відвідування, ОСОБА_8 , спочатку відрекомендувалась як ОСОБА_4 , яка є працівником ФОП ОСОБА_1 , але працює на іншому об`єкті, а саме за адресою: АДРЕСА_4 . Вищезазначене підтверджується відео фіксацією на DVD диску та листком опитування. При цьому ОСОБА_8 фактично здійснювала торгівлю у кіоску який належить ФОП ОСОБА_1 . Отже, з урахуванням викладених норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обгрунтованості накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за фактичний допуск ОСОБА_8 до роботи та фактичного виконання нею роботи без укладання трудового договору. Однак доказів того, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично виконували роботи в зазначених кіосках, які належать ФОП ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні та суду не надано. В свою чергу під час проведення інспекційного відвідування вказані особи знаходились у кіосках, які належать позивачу, разом з позивачем та працюючою на підставі трудового договору працівницею позивача, проте з наявного в матеріалах справи диску не вбачається, що зазначені особи безпосередньо здійснювали торгівлю. Отже твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються наданими доказами. Приписами п. 19 Постанови КМУ від 26.04.2017 року № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. В свою чергу приписи ст. 265 КЗпП України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова про накладення штрафу від 13.12.2018 року № ЗП/2263/570/АВ/П/ТД-1ФС підлягає скасуванню в частині накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у сумі 335070 грн. Отже, під час розгляду даної справи суд ухвалив рішення на підставі встановлених ним обставин, відповідних їм доказів, з урахуванням власних висновків щодо правомірності певної поведінки позивача та з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду щодо правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваного припису та постанови про накладення штрафу, а відповідно, відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №280/5523/18 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко