Постанова 4857 № 300/2006/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2006/19 пров. № А/857/2952/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Судової-Хомюк Н.М., Ільчишин Н.В., за участю секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (головуючий суддя Гундяк В.Д., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 10.12.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України (на даний час Галицька митниця Держмитслужби) в якому просив визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості №206030/2019/00487 від 18.07.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206030/2019/000449/2 від 18.07.2019 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206030/2019/00487 від 18.07.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206030/2019/000449/2 від 18.07.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 1 536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Галицька митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеним, тому просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що 17.07.2019 декларантом ФОП ОСОБА_1 подано ЕМД №206030/2019/404766 на транспортний засіб марки Volkswagen, Golf, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру(інвойс) 2019-211 від 08.07.2019; декларацію про походження товару №0380 від 08.07.2019; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UА20903/2019/47075 від 14.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.07.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 21.03.2000; інші некласифіковані документи довідкова інформація від 17.07.2019; копія митної декларації країни відправлення №19NLJYA41АРLJWD58 від 12.07.2019; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів поданих №UА206030/2019/404766 від 17.07.2019. Відповідно до статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу Україні; передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно із частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі, яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Водночас, ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режимі імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Положеннями частини першої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Аналізуючи подані документи до митного оформлення, декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, а саме підтверджуючих сплату коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості. В даному випадку в рішенні про коригування інспектор зазначає, що спрацювала система управління ризиками, це означає, що митна вартість товару занижена. У зв`язку з цим було направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної за VIN -кодами. В результаті чого митна вартість даного ТЗ складає 7850,00 євро. Положення частини другої статті 361 Митного кодексу України: «органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю». Згідно з пунктом 3.5 цього Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженому наказом Державної митної служби України від 27 травня 2005 року № 435 одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну». За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому, формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 597). Згідно статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю обираються на підставі результатів застосування АСАУР. Під час проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю: « 105-2 Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Посадові особи митниці (митного поста) ДФС, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР (п.4 розділу IV Порядку 684) з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції. Відповідно до Правил митного контролю та митного оформлення ТЗ, що переміщуються громадянами через митний кордон України, мають бути в наявності документи, які підтверджують право власності ТЗ. У раз: придбання у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країн, придбання або в консульських установах чи посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування. У разі придбання у підприємства - оформлені на відповідних бланках та завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. Також, в цих документах мають міститись дані чеку, і дані для ідентифікації ТЗ, а саме дата продажу, номери шасі, кузова, двигуна ТЗ. його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ. Відповідно до п. 1ч. 3ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Також, статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання. МКУ зазначає, що процедура консультацій проводиться з декларантом, а декларант в свою чергу має повідомити Позивача про обставини митного оформлення. Відповідно до ч.5 і ч.6 ст.55 МКУ декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів І зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Така вимога на Івано-Франківську митницю ДФС не надходила. Також п. 7 і п. 8 ч.З ст.52 МКУ зазначають, що декларант має право вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана; вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також підстав для здійснення такого коригування. Оскільки до митного оформлення не було подано платіжного документу, то інспектором скеровувалось електронне повідомлення про надання таких документів, і в разі відсутності таких документів, надати висновок експерта. Додатково на вимогу інспектора було надано платіжний документ і висновок експерта №95 від 17.07.2019. Щодо неприйняття відповідачем до уваги даного висновку про незалежну оцінку бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу, то апелянт зазначає, що пунктом 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 передбачено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Також пунктом 53 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 передбачено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об`єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання). В даному випадку як вбачається з цього висновку, то експертом було обрано лише одне джерело інформації. З вищезазначених причин він не був взятий до уваги. Спрацювання системи ризиків дає інспектору підстави для більш глибшого аналізу наданих документів до митного оформлення. Під час митного оформлення інспектором опрацьовується наявна цінова політика в ЦБД, як вбачається з витягу, то на момент митного оформлення була інформація стосовно одного ТЗ, але вартість такого становила 9455,00 євро. Спрацювання ризику, інформація проаналізована і взята із зовнішніх джерел =7850,00 євро. В даному випадку інспектором було взято джерело інформації по АСАУР, оскільки вона менша ніж наявна в ЦБД. У даному випадку було спрацювання системи ризиків АСАУР, як вбачається з самого формулювання даного ризику, то аналіз цінової політики проводиться із зовнішніх джерел. Інспектором опрацьовується наявна цінова інформація як вбачається з витягу ЦБД, то на момент митного оформлення була відсутня інформація для застосування 2-3 методу визначення митної вартості. Під час визначення митної вартості за методом 6 можна використовувати: прейскуранти; каталоги, що містять докладний опис товару; пропозиції цін з постачання конкретних товарів на митну територію України; біржові котирування; статистичні дані про загальноприйняті рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифи на транспорт; результат товарно-вартісної експертизи та ін. Пункт 7.53.8.Методики передбачає,що коригування вартості КТЗ залежно від комплектності, умов догляду, зберігання та використання, відновлення і оновлення складників здійснюється за інформацією довідників, які відображають ринкову ціну КТЗ у відповідній країні. У зв`язку із усім вище наведеним, 18.07.2019 Івано-Франківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості за №UА206030/2019/000449/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206030/2019/00487. Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митних вартостях. Визнаною митна вартість товарів вважається тоді, коли відповідно до ч. 3 ст. 54 Кодексу митний орган дійшов висновку, що митна вартість, її структура та метод визначені правильно, а відомості документально підтверджені, достовірні й повні. В Угоді про застосування ст. VII ГАТТ зазначено, що коли митну вартість неможливо встановити за допомогою попередніх п`яти методів навіть із гнучким їх застосуванням, вона може визначатися з використанням інших розумних методів за умови, що такі дані наявні в країні-імпортері, документально підтверджені, відповідають загальним принципам ГАТТ. Виходячи з вищенаведеного, при винесені 18.07.2019 Івано-Франківською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості за № UА206030/2019/000449/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206030/2019/00487 дотримано усіх законодавчих вимог. В оскаржуваному рішенні суд зазначив: «Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.» Такі висновки суду апелянт вважає хибними. Частиною 1 статті 320 МКУ передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Згідно ч.3 ст. 363 МКУ автоматизована система управління ризиками, що застосовується органами доходів і зборів, є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів. Автоматизована система управління ризиками функціонує на центральному рівні та передбачає застосування випадкового відбору. Автоматизована система управління ризиками забезпечує визначення однакового обсягу та форм митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення незалежно від того, якому органу доходів і зборів подано митну декларацію (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до цього Кодексу), для здійснення митних формальностей. У разі якщо посадовою особою органу доходів і зборів за результатами застосування системи управління ризиками прийнято рішення про необхідність проведення певної митної формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, інформація про прийняття такого рішення невідкладно вноситься такою посадовою особою до автоматизованої системи управління ризиками. Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.15 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Пунктом 9 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1077, передбачено, що для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів використовує індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів. Під час встановлення значення індикатора ризику використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну». За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому, формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597). При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, яким, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1): перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1). З огляду на це, апелянт вважає, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. У разі коли заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу не підтверджується такими джерелами інформації, орган доходів і зборів повідомляє особі, яка декларує транспортний засіб, про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання інформації із спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, або висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Зважаючи на викладене, Галицька митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА206030/2019/000449/2 від 18.07.2019 та картка відмови №UА206030/2019/00487 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем придбано у нерезидента UAB «Via Balt» вживаний транспортний засіб марки Volkswagen, Golf, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , потужність двигуна 81 кВт за ціною 5 300 EUR, що підтверджується рахунком-фактурою VIA №2019-211 від 08.07.2019. Оплата за вказаний автомобіль здійснена готівкою, згідно квитанції VIA №788 від 08.07.2019, що знаходиться в матеріалах справи. З метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості №UA206030/2019/404766 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору 5 300 EUR, рахунок-фактуру за VIA №2019-211 від 08.07.2019 року, декларація про походження товару від 08.07.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.07.2019, паспорт громадянина України, інші некласифіковані документи від 17.07.2019, копію митної декларації країни відправлення №19NLJY0A41APLJWD58 від 12.07.2019. Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом 17.07.2019 повідомлено декларанта у процесі консультації з ним про необхідність подати документи відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, а саме: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, за наявності інші платіжні доручення та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Відповідно декларантом 17.07.2019 додатково подано відповідачу квитанцію про оплату VIA №788 від 08.07.2019 на суму 5 300 EUR та висновок експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля. За результатами розгляду згаданої вище електронної декларації відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206030/2019/000449/2 від 18.07.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів, передбачених статті 53 МКУ. 2-5 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні товари стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: WVWZZZAUZFP541575, валюта EUR, вартість 7

850. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 МК України. Крім того, Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206030/2019/00487 від 18.07.2019, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів. Відповідно до оскаржуваних рішень митну вартість ввезеного транспортного засобу позивача скориговано та визначено в розмірі 7 850 EUR. Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України). Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України). Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З огляду на положення статті 53 Митного кодексу України суд першої інстанції підставно вважав, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені даною нормою додаткові документи. У відповідності до ч. 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу. Згідно частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З огляду на вказані вище норми, суд першої інстанції правильно вважав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Викладене вище свідчить про те, що наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15, Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції, як уже зазначалось вище, з`ясовано, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, яка вказана декларантом у митній декларації № №UA206030/2019/404766 від 17.07.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, а саме: рахунок-фактуру за VIA №2019-211 від 08.07.2019, згідно якого ОСОБА_1 придбав в нерезидента UAB «Via Balt» транспортний засіб марки Volkswagen, Golf, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , потужність двигуна 81 кВт за ціною 5 300 EUR; копію митної декларації країни відправлення №19NLJY0A41APLJWD58 від 12.07.2019, яка також підтверджує заявлену декларантом митну вартість автомобіля в розмірі 5 300 EUR; Крім того судом з`ясовано, що у процесі консультації митним органом було повідомлено декларанта про необхідність подати документи відповідно до ч.2 ст.53 МКУ. Відповідно декларантом було додатково подано відповідачу квитанцію про оплату VIA №788 від 08.07.2019 на суму 5 300 EUR та висновок експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля. В оскаржуваних позивачем рішеннях митний орган зазначив, що перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів, передбачених частинами 2 та 3 статті 53 МКУ, а саме документів, які підтверджують оплату товару, при цьому суд першої інстанції вважав, з чим погоджується колегія суддів, що жодного обґрунтованого сумніву щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було. Крім того, підставно суд першої інстанції відхилив доводи митного органу щодо розбіжності у номері фактури-інвойс в копії декларації країни відправлення, хоча у митній декларації країни відправлення №19NLJY0A41APLJWD58 від 12.07.2019 зазначено номер рахунку-фактури VIA211, а номер рахунку-фактури згідно якого позивач придбав автомобіль - VIA №2019-211, проте зазначений недолік є формальним та незначним, оскільки митна вартість транспортного засобу у вказаних документах є одна й та сама, а різниця полягає лише в не зазначенні 2019 року. При цьому відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль. При цьому, судом першої інстанції правильно враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. У даній спірній ситуації суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується і з доводами суду першої інстанції про те, що відповідач не довів неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, оскільки відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Згідно матеріалів справи єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), однак відсутня будь-яка інформація про конкретні характеристики ідентичних або аналогічних (подібних) транспортних засобів, умов їх поставки, технічного стану, методу за яким визначеного їх митну вартість та не зазначено відповідно до чого визначена митна вартість в розмірі 7 850 EUR, що свідчить про те, що відповідач не довів та не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля. Більше того, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не може свідчити про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду викладених у постановах від 08.02.2019 справа №825/648/17, 24.01.2019 справа №820/636/17, від 19.02.2019 №805/2713/16-а. Також, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пункту 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.03 №142/5/2092 (надалі Методика) дана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України. Відповідно до пункту 7.1 Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону. Пунктом 7.3 Методики встановлено, що коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за формулою із застосуванням: ринкової вартості, грн; середньої ринкової ціни КТЗ, грн; коефіцієнту коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, %; проценту додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який визначається відповідно до таблиці 4.1 додатка 4 та залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, %; додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, грн. В оскаржуваних рішеннях не враховано положень вищевказаної Методики, що є обов`язковим під час коригування митної вартості автомобіля позивача, зокрема, застосування формули для коригування ринкової вартості КТЗ з урахуванням величини пробігу 294 675 км., умов догляду, зберігання, експлуатації, комплектності, наявних пошкоджень: пошкоджень лакофарбового покриття по кузову, сколи на капоті, забруднення на обшивці салону та сидіннях. Крім того приймаючи рішення про коригування митної вартості митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в розмірі 7 850 EUR, які складові вплинули на формування такої вартості і чи відповідає вона стану даного транспортного засобу з урахуванням всіх чинників, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Позивачем же відповідно був наданий Висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного транспортного засобу №95 від 17.07.2019 відповідно до якого вартість автомобіля Volkswagen, Golf, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України станом на 17.07.2019 складає 139 331 грн. З урахуванням вище викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого переконання, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України та без застосування методики при коригуванні митної вартості. Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року по справі № 300/2006/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з урахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді Н.М. Судова-Хомюк Н.В. Ільчишин повний текст складено 15.04.2020