Постанова 4857 № 1.380.2019.002421

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002421 пров. № 857/12735/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року, прийняте суддею Клименко О.М. в місті Львові о 17 голині 58 хвилині, повний текст складено 06 серпня 2019 року,у справі № 1.380.2019.002421 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, - встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 31 березня 2019 року № UА500000/2019/000296/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UА500650/2019/00345. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року позов задоволено повністю. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA500650/2019/008537 від 21.03.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів, а у випадках передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500650/2019/008537 від 21.03.2019 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), враховано форму контролю 106-2, сформовану автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до якої Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами JM1BM1U77G1332953, валюта - USD, вартість 5545,00 та встановлено, що вартість колісного транспортного засобу, що оцінюється є більшою та становить 5545,00 дол. США (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу). Митну вартість товару скориговано до рівня 5545,00 дол. США. Максимально наближені до дати оформлення раніше визнані органом доходів та зборів митні вартості колісних транспортних засобів (згідно частин 2, 6 статті 64 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI заборонено використання вищої та мінімальної митної вартості) - митна декларація від 21.01.2019 №UA500650/2019/001885 (митна вартість 5145 дол. США), митна декларація від 21.12.2018 №UA500650/2018/068078 (митна вартість 6303 дол. США). Неподання платіжного доручення у випадках, коли платіж за товар мав бути здійснений до моменту його ввезення до митної території України, є підставою для твердження про неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, а, відтак, і для коригування заявленої митної вартості. Частиною 2 статті 368 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ передбачено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Проте, до митного оформлення не надано документів, які підтверджують вартість страхування та перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України, які підтверджують митну вартість товарів. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем або його уповноваженими представниками додаткових документів не надано. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16 січня 2019 року позивач придбав у нерезидента транспортний засіб легковий автомобіль марки MAZDA, модель 3, рік випуску 2016, номер кузова НОМЕР_1 (VIN номер) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2.0L 4СуІ., країна походження НОМЕР_3 , колір сірий, тип кузова Седан, вартість 2840 доларів США, що підтверджується Рахунком купівлі-продажу транспортного засобу №621. З метою митного оформлення зазначеного автомобіля, представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм Брок звернулося до Одеської митниці ДФС України з електронною митною декларацією №UА500650/2019/008537 від 21.03.2019 року, в якій митна вартість транспортного засобу була зазначена в сумі 3240,00 USD, що по курсу 27,16787 становить 88023,93 грн. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 621 від 16.01.2019 року; коносамент (Bill of lading) NYCODS814584 від 06.02.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) Shipment 44626 від 25.01.2019 року; навантажувальний документ (Bordereau) 28923 від 11.03.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) 2003197 від 20.03.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТНТ46063 від 20.12.2018 року; висновок про вартісні характеристики товару 2003197 від 20.03.2019 року; договір про надання послуг митного брокера 362526 від 13.03.2019 року; паспорт громадянина України; акт про проведення фізичного огляду транспортного засобу від 20.03.2019 року; довідку №2019-12378 від 20.03.2019 року; картку платника податків; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 20.03.2019 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів. 31.03.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000296/2, відповідно до пункту 30 якого скориговано вартість автомобіля до 5545 USD та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00344. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 31 березня 2019 року №UА500000/2019/000296/2 та скасував таке, а також картку відмовивиходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України). При цьому, в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач надав митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Судами встановлено, що позивач визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку купівлі-продажу транспортного засобу №621 від 16.01.2019 року та становить 3240 доларів США. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, зокрема, Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 621 від 16.01.2019 року; коносамент (Bill of lading) NYCODS814584 від 06.02.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) Shipment 44626 від 25.01.2019 року; навантажувальний документ (Bordereau) 28923 від 11.03.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) 2003197 від 20.03.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТНТ21627 від 17.12.2018 року; висновок про вартісні характеристики товару 2003197 від 20.03.2019 року. Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів - стаття 55 МК України. Митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у рахунку купівлі-продажу транспортного засобу №621 від 16.01.2019 року вказано ціну угоди (3240 доларів США 2840 доларів США вартість автомобіля та 400 доларів США вартість транспортування), Із наданих декларантом документів митницею встановлено, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль 03.04.2019 року, що підтверджується копією рахунку про оплату на суму 2840 доларів США від 03.04.2019 року (а.с. 21). Апеляційний суд зазначає, що у позивача відсутній обов`язок щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару, оскільки це не передбачено статтею 53 Митного кодексу України. Неподання доказів про платіжний переказ коштів на оплату транспортного засобу згідно рахунку, спростовується квитанцією про оплату від 03.04.2019 року, а тому такі докази не могли бути долучені станом на момент подання документів до митного оформлення. Страхування транспортного засобу не здійснювалось, оскільки автомобіль знаходився у несправному стані, знятий з реєстрації у країні продавця, відповідно обов`язок щодо його страхування не передбачено. Не заслуговує на увагу і покликання апелянта на підставу для витребування додаткових документів, спрацювання АСАУР, оскільки митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити. За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені статтею 54 для витребування у декларанта додаткових документів. Підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Тобто, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідачем не надано доказів, як суду першої, так і апеляційної інстанції, що ним проведено необхідну консультацію у належний спосіб, а саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. З оспореного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000296/2 від 31.03.2019 року вбачається, що у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості. Жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів спірне рішення не містить, про що правильно зазначено судом першої інстанції. Покликання відповідача, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками підставно не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Зазначене у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції не наведено обґрунтованих та беззаперечних підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у їх послідовності. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обгрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу. Відповідач володів інформацією про стан транспортного засобу, оскільки ці відомості зазначені в митній декларації та акті про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів Б/Н від 19.03.2019 року, водночас, не врахував такі дані для визначення митної вартості ушкодженого автомобіля. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № №1.380.2019.002421, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 03.03.20