Постанова 4857 № 140/3027/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3027/19 пров. № А/857/1789/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Обрізка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС, правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Костюкевичем С.Ф. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 7777 - АВТО ВОЛИНЬ» до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 7777 - АВТО ВОЛИНЬ» (далі - ТзОВ « 7777 - АВТО ВОЛИНЬ», позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000571/2 від 02.07.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця Держмитслужби (правонаступник Волинської митниці ДФС) подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час опрацювання поданих декларантом документів було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, необхідних для її визначення обраним декларантом за методом. Тому декларанту запропоновано надати документи на підтвердження усіх даних митної вартості відповідно до ч.3 ст.53 МК України. Як зазначає відповідач, декларантом щодо надання банківських документів було повідомлено, що згідно умов контракту оплата здійснюється з відтермінуванням після поставки товару, а тому платежі не здійснені ними та додаткові документи подаватися не будуть. Також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що в технічному паспорті НОМЕР_3 від 04.05.2017 в графі С зазначений інший власник транспортного засобу - ОСОБА_1, в рахунку - фактурі продавцем «Firma «WORA» Inh. Wladimir Beiz», згідно якої вартість становить 4600 євро. У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ « 7777 - АВТО ВОЛИНЬ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 04.12.2018 між ТзОВ « 7777-Авто Волинь» (покупцем) та Компанією «Firma WORA» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу №2018/12/04, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар : автомобілі легкові нові та бувші у використанні; автомобілі вантажні нові та бувші у використанні; причепи, напівпричепи нові та бувші у використанні; мотоцикли нові та бувші у використанні; трактори та комбайни нові та бувші у використанні; екскаватори нові та бувші у використанні; автомобілі спецпризначення нові та бувші у використанні; кузови, двигуни та автозапчастини, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 1.3 вказаного Договору сторони погодили, що загальна вартість товару складає 3 000 000 Євро. Відповідно до п.1.2 Договору купівлі-продажу №2018/12/04, найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в фактурі. Відповідно до п.3.2 Договору купівлі-продажу №2018/12/04 сторони домовились, що продавець надає відстрочку покупцю у здійсненні платежів за поставлений товар, яка складає 360 днів з моменту виставлення рахунку-фактури. На виконання умов Договору купівлі-продажу №2018/12/04 від 04.12.2018 позивачу поставлено автомобіль марки Skoda, модель - Octavia, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, номер кузова НОМЕР_1 , вартість якого відповідно до рахунку-фактури №2019-162 від 03.06.2019 становить 4600,00 Євро. З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію UA205090/2019/07, у якій визначено митну вартість товару 4600,00 Євро. Одночасно з обумовленою митною декларацією подано наступні документи : рахунок-фактуру №2019-162 від 03.06.2019, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 від 04.05.2017, контракт №2018/12/04 від 04.12.2018, копію експортної декларації 19DE560308349641E4. За результатами розгляду вказаної митної декларації та доданих до неї документів, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00571, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/00571/2 від 02.07.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8150,00 Євро. У графі 33 оспорюваного рішення зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість 4600 євро. У технічному паспорті НОМЕР_3 від 04.05.2017 в графі С зазначений власник транспортного засобу - ОСОБА_1, в рахунку - фактурі № 2019-162 від 03.06.2019 продавцем є Firma WORA Inh. Wladimir Belz, згідно якої вартість становить 4600 євро. Згідно ст.54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують митну вартість, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел було залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами : НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість - 8150,00» та згідно наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленням транспортних засобів, бувших у використанні» та згідно ст.53, ст.54 МК України декларанту було запропоновано в 10-ти денний термін надати : платіжні документи, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказано інший власник. Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Також у рішенні вказано, що керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.б ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку», та спрацюванням системи ризиків АСАУР : «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел було залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN- кодами : НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість - 8150,00». Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 8150 євро. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачем митної вартості товару, який ввозився на територію України та недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, оскільки основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Частинами другою - третьою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.1, 2, 5, 6 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно ч.1, 2 ст.57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Колегія суддів зазначає, що подані 03.07.2019 декларантом до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура (інвойс), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, контракт, експертну декларацію) за назвою і змістом відповідали вимогам п.1, 3 ч.2 ст.53 МК України. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України). Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, однак такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України). Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України). Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та від 13.06.2019 по справі №820/6315/15 суд звертає увагу, що вимоги ч.3 та ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Крім того, адвокатом Бондаренком В.Г. на електронну адресу підприємства Firma WORA inh. W. Beiz (wora2009@.L4nx.del.) було відправлено адвокатський запит №49/08/19 (копія роздрукованих електронних доказів про відправку та копія запиту додані до матеріалів справи). У вказаному адвокатському запиті було висловлено прохання надати інформацію, з відповідними документами про обставини купівлі-продажу автомобіля Skoda Octavia 2,0 TDI, кузов № НОМЕР_2 , рік виготовлення - 2013, який був придбаний ТзОВ « 7777-АВТО Волинь» у Firma WORA Inh. W. Beiz згідно фактури від 03.06.2019 за ціною 4600 євро. 06 та 07 серпня 2019 року від Firma WORA inh. W. Beiz засобами електронного зв`язку було отримано відповідь, з відповідними документами (копія роздрукованих електронних доказів про отримання відповіді та сама відповідь з додатками (копія акту приймання-передачі автомобіля Skoda Octavia 2.0 TDI, кузов № НОМЕР_2 від 03.06.2019; копія договору купівлі-продажу автомобіля Skoda Octavia 2,0, TDI, кузов НОМЕР_1 Firma Wora Inh. W. Beiz на аукціоні з копією банківського документа про оплату; копія декларації EUROPДISCHE GEMEINSCHAFT на вказаний автомобіль додаються). У даній відповіді зазначається, що автомобіль марки Skoda Octavia 2.0 TDI, кузов № НОМЕР_2 дійсно був проданий за ціною 4600 євро, і що за нього ТзОВ « 7777-Авто Волинь» ще не провела розрахунок у зв`язку з розстрочкою строком на 360 днів на підставі пункту 3.2 договору купівлі-продажу №2018/12/04 від 04.12.2018 (копія додається) та зазначено, що вказана ціна є обґрунтованою, відповідає ринковим умовам, ціновій політиці Firma Wora Inh. W. Beiz щодо продажу автомобіля на інші ринки, і проданий автомобіль 2013 року випуску є останнім із циклу моделей Skoda Octavia А5, оскільки після нього слідує модель Skoda Octavia А7. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно не погодився з діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, за митною декларацією UA205090/2019/07. З матеріалів справи вбачається, що декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно ч.2 ст.53 МК України : зовнішньоекономічний договір (договір) від 04.12.2018, за умовами якого супроводжуючими документами на товар є рахунок-фактура (пункт 2.3 контракту); фактуру від 03.06.2019 на суму 4600 євро. Також очевидно, що оскільки згідно з пунктом 3.2. контракту передбачалося відстрочка оплати за товар, то платіжні документи декларант не подавав з причин їх відсутності на момент митного оформлення товару. Суд апеляційної інстанції зазначає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку з невідповідністю умов оплати за товар, визначений у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та фактурі (безготівкова форма у контракті та готівкова - у фактурі). Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Щодо доводів апелянта про те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, зокрема, в технічному паспорті НОМЕР_3 від 04.05.2017 в графі С зазначений інший власник транспортного засобу - ОСОБА_1, в рахунку - фактурі продавцем є «Firma «WORA» Inh. Wladimir Beiz», згідно якої вартість становить 4600 євро, колегія суддів не приймає такі до уваги і вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що згідно наданої Firma WORA inh. W. Beiz відповіді, остання мала право продавати автомобіль Skoda Octavia 2,0 TDI, кузов № НОМЕР_2 , не дивлячись на те, що по технічному паспорту власником наведеного іншу особу - ОСОБА_1 , оскільки вищевказаний автомобіль був придбаний на аукціоні, за що, відповідно, було проведено розрахунок, що підтверджується відповідною копією договору купівлі-продажу автомобіля. Тобто, Firma Wora Inh. W. Beiz придбала вказаний автомобіль на аукціоні, що також підтверджується відповідною копією банківського документа про оплату. Також, в оспорюваному рішенні вказано, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити : наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 по справі № 825/648/17. Разом з тим, у оспорюваному рішенні взагалі відсутні номер та дата митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Стосовно доводів відповідача на спрацювання форм митного контролю АСАУР, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Так, АСАУР не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю. Стаття 362 МК України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у подібних спорах, що викладена у постанові від 10.10.2019 по справі №803/776/17. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшов до правильного висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості транспортного засобу марки автомобіля Skoda, модель - Octavia, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, номер кузова НОМЕР_1 , а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. З урахуванням зазначених вище обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідачем належним чином не підтверджено правильність застосування при визначенні митної вартості транспортного засобу резервного методу згідно ст.64 МК України та встановлення митної вартості на рівні 8150 євро. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС, правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року по справі №140/3027/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. М. Обрізко