Постанова 4804 № 2-1790/11

22-ц/804/1485/20 2-1790/11 П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 16 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Мироненко І.П. суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є. за участі секретаря Галстян Г.Г. сторони: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ»; заінтересована особа - ОСОБА_1 ; заінтересована особа - Лівобережний відділ державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2020 року про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, постановлену у складі судді Міхєєвої І.М., - в с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У грудні 2019 року ТОВ «АНСУ» звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання. Заява обґрунтована тим, що 30 червня 2011 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя були задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0146/07/15-А від 06 серпня 2007 року та видано виконавчий лист на виконання рішення суду (№2-1790). Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 15 березня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню вказаного рішення суду ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «АНСУ». В подальшому за зверненням заявника щодо стану виконавчого провадження була отримана відповідь УДВС ГТУЮ у Донецькій області, згідно якої постановою державного виконавця Лівобережного відділу ДВС м.Маріуполя від 23 травня 2012 року ВП №32287172 з виконання виконавчого листа №2-1790 було закінчено на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-ХІУ від 21 квітня 1999 року). Виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Володарського РУЮ за місцем мешкання ОСОБА_3 . Постановою державного виконавця Нікольського РВ ДВС ГТУЮ від 14 квітня 2012 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження (ВП №32986029) на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-ХІУ від 21 квітня 1999 року). Виконавчі провадження №32986029 та № 32287172 знищені у 2016 році за перебігом строку зберігання. У стягувача (ПАТ «Банк Форум») були відсутні будь-які відомості щодо стану виконавчого провадження та місця знаходження виконавчих листів, а установи ДВС при цьому не вживали відповідних заходів, направлених на належну передачу матеріалів виконавчого провадження та виконання судового рішення. Правонаступник стягувача (ТОВ «АНСУ») вважає, що вказані факти свідчать про те, що стягувач був позбавлений права повторно пред`явити виконавчий лист до виконання в межах встановленого строку з поважних причин. Таким чином, стягувач може втратити своє право на повернення боргу та на виконання рішення суду і тому просить поновити строк для пред`явлення виконавчого документа для виконання. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2020 року у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» відмовлено. Відмовляючи у задоволені заяви суд виходив з того, що заявником не наведено поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу. Короткий зміст апеляційної скарги 20 березня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла цивільна справа зі скаргою ТОВ «АНСУ» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 березня 2020 року за заявою ТОВ «АНСУ» поновлено строк на апеляційне оскарження і відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд не взяв до уваги зазначені у заяві ТОВ «АНСУ» обставини про відсутність відомостей щодо стану виконавчого провадження та місця знаходження виконавчих листів. Заявником при направленні виконавчого провадження до ВДВС Володарського РУЮ був Лівобережний ВДВС міста Маріуполь, а не стягувач. Лівобережний ВДВС міста Маріуполь не направив стягувачу копію постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з чим, стягувач не отримав інформацію щодо зміни місця виконання рішення та був позбавлений права оскаржити зазначену постанову. ВДВС Володарського РУЮ (в подальшому Нікольський РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області) було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону. Зазначена постанова разом з виконавчим документом не пізніше наступного дня після її винесення повинна була направлена заявнику, яким в даному випадку був Лівобережний ВДВС міста Маріуполь, а не стягувач, однак відомостей про надходження виконавчого документа до Лівобережного ВДВС міста Маріуполь у листі УДВС ГТУЮ у Донецькій області від 25 вересня 2019 року № 2-20-441 не зазначено. Органами державної виконавчої служби також було грубо порушено положення ч.8 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», яким спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються. На підставі вищенаведеного, стягувач був позбавлений законного права отримувати інформацію про місце здійснення виконавчих дій та місце перебування виконавчого документа, сам виконавчий документ також був втрачений з вини посадових осіб органів державної виконавчої служби, що позбавило стягувача законного права повторно пред`явити виконавчий лист до виконання в межах встановленого строку з метою виконання рішення суду. Попереднім стягувачом ПАТ «Банк Форум» не вживались заходи, направлені на отримання відомостей щодо стану виконавчого провадження, проте вказує, що це не стало причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, окрім цього, 16 червня 2014 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум», яка наразі завершилася, тому в умовах різкого скорочення персоналу була відсутня фізична можливість вживати зазначені заходи. Аргументи учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. В апеляційній скарзі ТОВ «АНСУ» просив розглянути справу за відсутності його представника. Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з цим, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2011 року у справі №201790/11 позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0146/07/15-А та договором поруки № 0146/0/15-А (ІІ) від 06 серпня 2007 року задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 8173,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 5 116,48 грн., також судові витрати. На виконання рішення суду стягувачу ПАТ «Банк Форум» 12 вересня 2011 року було видано виконавчий лист №2-1790/11 щодо боржника ОСОБА_1 09 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «АНСУ» укладено договір про відступлення права вимоги № 1274-Ф, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № 0146/07/15-А від 06 серпня 2007 року укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , та за договором поруки № 0146/0/15-А (ІІ) від 06 серпня 2007 року укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «АНСУ». Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 березня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 червня 2011 року ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «АНСУ». Згідно листа Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 25 вересня 2019 року, виконавчий лист № 2-1790, виданий Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя 12 вересня 2011 року, перебував на виконанні Лівобережного відділу ДВС м.Маріуполь (ВП №32287172). 23 травня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21 квітня 1999 року). Виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Володарського РУЮ для виконання за місцем мешкання ОСОБА_1 с.Тополине Володарського району. 14 червня 2012 року державним виконавцем Володарського (Нікольського) РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (ВП №32986029). Постанова мотивована тим, що у виконавчому листі відсутня відмітка про сплату боргу, залишок нестягнутої суми боргу, в акті держвиконавця Лівобережного ВДВС м.Маріуполя не вказана точна адреса проживання боржника, що унеможливлює примусове виконання рішення. У 2016 році ВП №32287172 на підставі розпорядження керівника ВДВС Володарського (Нікольського) РУЮ №2 від 25 лютого 2016 року, та ВП №32287172 на підставі розпорядження керівника Лівобережного ВДВС м.Маріуполь №14 від 11 січня 2016 року були знищені за закінченням терміну зберігання, про що свідчать відповідні акти. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-ХІУ від 21 квітня 1999 року, чинного на час набрання рішенням законної сили) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення). За загальним правилом за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Проте, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом (ст.368 ЦПК України в редакції на час набрання рішенням законної сили). Згідно п.2 ч.1, п.1 ч.2 ст.22 Закону №606-ХІУ виконавчі документи можуть бути пред`явлені на виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ст.24 Закону №606-ХІУ та ст.371 ЦПК України в редакції до 15 листопада 2017 року). Аналогічні положення закріплено у ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-УІІІ від 02 червня 2016 року) та ч.1 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. За приписами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. Згідно положень ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суді застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Сферою регулювання ст.6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст.6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Герін проти Франції» від 29 липня 1998 року п.37). Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, тим чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження. Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення. Суд розглянув позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ухвалив судове рішення про задоволення позову, у визначенні законом строки видав виконавчий лист, тобто здійснив всі визначенні дії для захисту порушеного права, а здійснювати контроль за виконанням судового рішення слід було стягувачеві, як зацікавленій особі. За загальними правилами поважні причини пропуску строку законом не передбачені, ці обставини оцінюються судом в залежності від конкретної справи та з урахуванням основних положень цивільного судочинства. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявником не наведено причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання які б свідчили про об`єктивну неможливість вчинити всі необхідні для цього дії у встановлені законом строки. Первісним стягувачем ПАТ «Банк Форум» протягом тривалого часу (з 2012 року) не вживались заходи, направлені на отримання відомостей щодо стану виконавчого провадження. Будь-яких доказів, які б вказували на унеможливлення або ускладнення можливості вчинення дій спрямованих на здійснення стягувачем контролю за виконанням судового рішення, суду надано не було. Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями і Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби (втратив чинність 19 липня 2017 року) визначено, що передані до архіву органу державної виконавчої служби справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Судом було встановлено, що останні дії по виконавчому провадженню з виконання виконавчого листа №2-1790, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя 12 вересня 2011 року, були здійсненні державним виконавцем 14 червня 2012 року, а саме винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка не була оскаржена стягувачем. У зв`язку з перебігом тривалого часу виконавчі провадження №32986029 та №32287172 було знищено у 2016 році, що унеможливлює перевірку доводів апелянта в частині неповідомлення про прийнятті державним виконавцем рішення. Разом з цим звертає на себе увагу, що заявником до заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання долучено копію виконавчого листа №2-1790, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя 12 вересня 2011 року (а.с.8-9), відповідність якого оригіналу посвідчена директором ТОВ «АНСУ» 17 грудня 2019 року. Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа, заявник не ставив питання про видачу йому дублікату виконавчого листа у зв`язку із втратою оригіналу. Вступ із згодом у справу правонаступника стягувача та відсутність у нього інформації щодо проведення виконавчих дій, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Як стягувач, так і боржник у виконавчому проваджені, вправі сподіватись на виконання регламентованих Законом України «Про виконавче провадження» дій в межа визначеного строку. Отже, з огляду на принцип своєчасності відправлення правосуддя, невід`ємною частиною якого є процедура виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволені заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції про відмову у поновлені строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Відповідно до підпункту «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 16 квітня 2020 року. Головуючий І.П. Мироненко Судді: В.М. Барков Є.Є. Мальцева