Постанова 4815 № 569/15071/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2020 року м. Рівне Справа № 569/15071/15-ц Провадження № 22-ц/4815/340/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В., секретар судового засідання - Ковальчук Л. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Скоковським Андрієм Миколайовичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Ковальова І. М., ухвалене в м. Рівне о 12 годині 33 хвилини, дата складання повного тексту рішення невідома, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів у сумі 13 000 доларів США на строк до 20.11.2014р., що підтверджується розпискою від 16.03.2014р.. Передача грошей здійснена в момент написання розписки. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання з повернення коштів порушуються права позивача. З врахуванням уточнених позовних вимог у зв`язку із зміною гривневого еквіваленту суми боргу до долара США просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою борг за договором позики у розмірі 13 000,00 доларів США, що еквівалентно 363 066,16 грн. за курсом, встановленим НБУ на день прийняття рішення; суму процентів за користування грошовими коштами в розмірі 7135,76 доларів США, що еквівалентно 199288,69 грн., встановленим НБУ на день прийняття рішення; суму трьох процентів річних в розмірі 1170,68 доларів США, що еквівалентно 32694,94 грн. за курсом, встановленим НБУ на день прийняття рішення; стягнути судові витрати по справі, а саме: 4651,35 грн. витрат за проведення судової експертизи, 900,00 грн. витрат на оплату правової допомоги та 4537,67 грн. понесених судових витрати по справі. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 13000,00 доларів США, що еквівалентно 303 862 грн. за курсом, встановленим НБУ на день прийняття рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму процентів за користування грошовими коштами в розмірі 7 135,76 доларів США, що еквівалентно 166791,25 грн. за курсом, встановленим НБУ на день прийняття рішення; суму трьох процентів річних в розмірі 1 170,68 доларів США, що еквівалентно 27363,47 грн. за курсом, встановленим НБУ на день прийняття рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме: 4651,35 грн. витрат за проведення судової експертизи, 900,00 грн. витрат на оплату правової допомоги та 4537,67 грн. понесених судових витрат по справі. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит та сплатити відсотки у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Судом також враховано, що наявність розписки у позикодавця свідчить про невиконання зобов`язання позичальником, а доказів про повернення коштів, а також про вимушеність в написанні розписки під тиском відповідачем суду не надано, так само, як і не надано доказів на підтвердження посилань про безгрошовість позики. Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_2 - адвокат Скоковський А. М. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд, розглядаючи справу, не дослідив та не врахував, що ні позивач, ні його представник не пояснили обставин за яких відповідач отримав від позивача гроші і чи отримував їх взагалі. Звертає увагу на практику Верховного Суду, згідно з якою суди повинні досліджувати надану розписку, виявляти її справжню правову природу. Додає, що позивачем така правова природа наданої суду розписки, якою обґрунтовуються підстави стягнення коштів, належним чином не розкрита, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Стверджує що позивачем заявлено вимоги про стягнення грошових коштів по правочину від 16 березня 2014 року, якого не існує і який не досліджувався в судовому засіданні. Зауважує, що всі процесуальні дії, зокрема, почеркознавча експертиза, фізико-хімічний аналіз давності документа стосувалися розписки від 16 вересня 2014 року. Пояснює, що 16 вересня 2014 року в місті Києві між ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було укладено договір позики в формі розписки, за якою останній отримав кошти в сумі 354 000 грн, яких сім`ї ОСОБА_4 не вистачало для придбання нерухомості. 18 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Реноме-Комфорт» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Продаж квартири було здійснено за 580 582,00 грн. Станом на 06 червня 2015 року грошові кошти в повному обсязі були повернуті ОСОБА_1 шляхом передачі в АДРЕСА_2 , і підтвердженням повернення коштів є оригінал розписки. Додає, що в силу того, що на момент повернення коштів курс долара США відносно гривні України значно зріс, і на червень 2015 року становив 21-21,5 грн за 1 долар США. ОСОБА_1 , скориставшись родинними відносинами сім`єю ОСОБА_4 , переконав їх у необхідності написання ще однієї розписки на суму різниці в доларовому еквіваленті, оскільки 354 000,00 грн, які ОСОБА_3 повернув позивачу у червні 2015 року, становив еквівалент 16 400 доларів США. Доводить, що таким чином розписка на суму 13000 доларів США є курсовою різницею між отриманими та повернутими грошовими коштами. Звертає увагу, що в даному спорі розписка про отримання грошових коштів не містить зобов`язання про їх повернення, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 1049 ЦК України. Покликається на ч. 1 ст.1048 ЦК України, якою передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Пояснює, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою і одним із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України гривні. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Романчук І.І. вважає рішення суду першої інстанції та обґрунтованим, апеляційну скаргу - безпідставною, у зв`язку з чим просить її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без зміни. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 16 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач позичила у позивача грошові кошти в розмірі 13 000 доларів США до 20 листопада 2014 року. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу виконання зобов`язання з повернення коштів. Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 стверджував, що кошти відповідачем повернуті не були у погоджений строк. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказували, що попри те, що розписка не містить зобов`язання про повернення коштів, ними було виконано своє зобов`язання в строк і належним чином, а також заперечили достовірність розписки. Текст розписки від 16 березня 2014 року наступний: « Я, ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий 18 липня 2002 року, проживаю АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 отримала кошти в сумі 13000 США прописю (тринадцять тисяч доларів США). Кошти отримала у ОСОБА_1 проживаючого у АДРЕСА_3 терміном до 20 листопада 2014 року. Гарантією повернення коштів є № АДРЕСА_1 . 16.03.2014 р. підпис прізвище ОСОБА_2 Підтверджую: підпис ОСОБА_3 паспорт СР НОМЕР_3 виданий 18 квітня 1997 року.». Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказувала, що розписка нею була написана не 16.03.2014р., а 16.09.2014р, в день позичання грошей у ОСОБА_1 її чоловіком, ОСОБА_3 .. У справі була проведена судова почеркознавча експертиза та судово-технічна експертиза за клопотанням представника відповідачки. Висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи Кривошеїною О.П. № 21130 від 09 лютого 2017 року, виготовленого на виконання ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в розписці про отримання грошової позики від 16 вересня 2014 року виконаний самим самою ОСОБА_2 . Рукописні записи в розписці про отримання грошової позики від 16 вересня 2014 року виконані самою ОСОБА_2 . Ознак, які б вказували на незвичні умови виконання (що впливають на порушення звичного процесу письма) підпису і рукописних записів в розписці про отримання грошової позики від 16 вересня 2014 року, виявлено не було. З дослідженого в судовому засіданні висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 01 серпня 2019 року №23498/18-34/21159-21194/19-34 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вбачається: п.1 У розписці від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США, датованій 16.09.2014 записи і підписи виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синьо-фіолетового кольору. В основний текст розписки від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США, датованій 16.09.2014 вносились зміни до первинного тексту розписки шляхом: виправлення - частини записів верхньої частини літери «к» слова «коштів», нижньої частини літери «к» та верхньої частини літери «в» та літер «артира» слова «квартира», що містяться у 13 рядку; нижньої частини цифри «5» зазначенні номеру будинку та нижньої частини літери «е» слова «Рівне», що містяться у 14 рядку документа та дописування частини записів позначки «(», яка міститься у 7 рядку, запису та позначці «США)», які містяться у 8 рядку; літери «є» та літер «артира» слова «квартира», що містяться у 13 рядку, що призвело до змін у первісному тексті документа; п.2.В розписці від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США датованій 16.09.2014 відсутні ознаки штучного зістарювання документа. П.3 та

4. Основний текст розписки від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США датована 16.09.2014 виконаний у період часу, ймовірно, раніше березня 2015 року. Більш точно встановити період виконання досліджуваних записів у документі не представляється можливим з причини малої кількості наданих зразків порівнянні зі штрихами паст такої ж рецептури, як і у досліджуваних записах. Отже, виконання розписки у вказану в документі дату - 16.09.2014 не виключається. Встановити час виконання дописок та виправлень у розписці від імені ОСОБА_2 на суму 13000,00 доларів США датована 16.09.2014 не представляється можливим з причини відсутності зразків порівняння зі штрихами паст такої ж рецептури, як і у записах (елементах записів) дописок та виправлень.». Позивач заперечив вказані у експертизах дані про написання розписки «16.09.2014р». Зазначив, що оскільки експертизи проводилися за клопотанням представника відповідачки, в яких останній наголошував, що розписка написана 16.09.2014 року, то і експерт у своїх висновках використав саме цю дату. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Заперечуючи проти достовірності розписки, відповідачі разом з тим не надали жодних доказів на спростування факту написання цього документу, а також його достовірності. За положеннями цивільного законодавства, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Такого висновку дійшов Верховний Суд (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц). Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. З огляду на наведене, твердження відповідачів, викладені в апеляційній скарзі, про те, що кошти не отримувалися за розпискою від 16.03.2014 року, є безпідставними та суперечать чинному законодавству. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, шо розписка від 16.03.14 року укладена під впливом обману та використання позивачем свого родинного зв`язку з відповідачами, то вони апеляційним судом відхиляються як такі, що не підтверджені жодними доказами. Посилання апелянта на те, що оспорювана розписка не містить зобов`язання повернення будь-яких коштів, а тому обов`язок повернення 13 00,000 доларів США у відповідача відсутній, то вони апеляційним судом не беруться до уваги. Так, в самому тексті розписки від 16.03.2014 року зазначено, що відповідачка «отримала у ОСОБА_1 кошти, терміном до 20 листопада 2014 року. Гарантією повернення коштів є квартира АДРЕСА_1 .» Викладені в апеляційній заперечення щодо нарахування відсотків на суму простроченого боргу не можуть слугувати підставою для скасування рішення в цій частині. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, який не спростований стороною відповідача, підтверджує, що заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики становить: 13 000,00 доларів США - основна сума заборгованості, та 7 135,76 доларів США - відсотки за користування грошовими коштами. Вищенаведені обставини справи у їх взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, дозволяють суду зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог та законність їх задоволення місцевим судом. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Скоковським Андрієм Миколайовичем, залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 квітня 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Боймиструк С. В.