Постанова 4818 № 644/7659/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 14 квітня 2020 року м. Харків справа № 644/7659/16-ц провадження № 22-ц/818/2029/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Кругової С.С., позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 , на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08 січня 2020 року, ухвалене суддею Бабенко Ю.П., В С Т А Н О В И В : У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який в подальшому 29.11.2017 року уточнив, та просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в розмірі 61327,94 грн., моральну шкоду в розмірі 30000 грн., а також судові витрати, в тому числі витрати за проведення експертного авто товарознавчого дослідження в розмірі 1107 грн. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що ОСОБА_1 на підставі довіреності від ОСОБА_3 був володільцем автомобіля «Мітсубісі» державний номер НОМЕР_1 . 01.11.2013 року зазначений автомобіль був учасником дорожньої транспортної пригоди, в якій відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2108 державний номер НОМЕР_2 на 518 км +700м автомобільної дороги «Київ-Харків-Довжанський» порушив вимоги п.п.1.5, 16.11 ПДР України і при виїзді на головну дорогу з другорядної не надав перевагу у русі транспортному засобу «Мітсубісі» державний номер НОМЕР_1 , яким по головній дорозі керував ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів, які отримали механічні пошкодження. Згідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження №2410 від 23.05.2016 року вартість матеріального збитку від пошкодження автомобіля «Мітсубісі» державний номер НОМЕР_1 склала 61327,94 грн. Вказаний матеріальний збиток позивач і просить суд стягнути з відповідача на підставі ст.ст.1166,1187 ЦК України. Також позивач посилається на спричинення йому відповідачем моральної шкоди, яка виразилась в фізичних і душевних стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я в результаті ДТП, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із знайомими і близькими позивачу людьми. Позивач обґрунтовує моральну шкоду фізичним болем та стражданнями, нанесенням йому тілесних ушкоджень, душевними стражданнями від факту пошкодження автомобіля, душевними стражданнями від неможливості користуватися всіма благами та перевагами, які дає транспортний засіб. Також посилається на хвилювання у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, на душевні страждання у зв`язку з необхідністю докладати більше зусиль для організації свого життя. Посилається на емоційний дискомфорт. В зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30000 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13327,94 грн. Стягнуто за рахунок держави на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 375,26 грн. Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_4 , яка діє в інтерсах ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким закрити провадження у справі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилався на те, що рішення постановлене, з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема на підставі висновку автотоварознавчого дослідження №2410 від 23.05.2016 року, виконаного ОСОБА_5 , між тим - ОСОБА_5 зауважує, що перевірка відповідності перерахованих умов дійсності виходить за межі компетенції фахівця в галузі оцінки і що для розрахунку ринкової вартості необхідні дані визначалися, використовуючи автомобіль - аналог «Mitsubishi Space Wagon», « оскільки в інформаційній базі ХНДІСУ відсутня необхідна інформація щодо автомобіля Mitsubishi Chariot, Конкретну шкоду від ДТП визначити не зміг, про що зазначив у своєму висновку, тому вважає, що такий висновок не може бути прийнятий судом до уваги. Вказує, що страховим полісом №АС/0672945, яким застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , передбачена виплата страхової суми і за шкоду, завдану життю і здоров`ю потерпілого у сумі до 100000 грн., але суддя стягує за неіснуючу шкоду з ОСОБА_2 . Вказує, що будь-яких заяв про погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 жодного разу не робив і з ДТП не пов`язував. Перебуваючи на місці ДТП 01.11.2013 року він відмовився від допомоги «швидкої», почував себе впевнено і до лікарні не поїхав. Скарги на стан здоров`я не висловлював. Вказує, що позивачем не викладено обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; з чого конкретно виходить, коли визначає розмір моральної шкоди 30000 грн. Також з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_2 , в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким закрити провадження у справі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилався на те, що рішення постановлене, з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права. Вказує, що жоден із доводів відповідача не було враховано. Посилається на ті ж доводи, які були викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_4 . Крім того, зазначає, що демонструючи однобічність, ігноруючи права відповідача, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, призвели до неправильного ухвалення рішення, на підставі сумнівних припущень, які суд трактував як належні і допустимі докази. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року о 18.45 годин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2108 державний номер НОМЕР_2 на 518 км + 700м автомобільної дороги «Київ-Харків-Довжанський», порушив вимоги п.п.1.5, 16.11 ПДР України і при виїзді на головну дорогу з другорядної не надав перевагу у русі транспортному засобу «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 , яким по головній дорозі керував ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів, які отримали механічні пошкодження. Викладене підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06.02.2014 року, довідкою (т.1 а.с.26,27), постановою про закриття кримінального провадження (т.2 а.с.87-88). Власником автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 на час ДТП був ОСОБА_3 (т.1 а.с.32, 188). Володільцем зазначеного автомобіля на час ДТП був ОСОБА_1 , який на підставі довіреності від 14.06.2011 року експлуатував та розпоряджався зазначеним автомобілем (т.1 а.с.28). При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_3 не претендує на відшкодування йому будь-якої шкоди від пошкодження автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 в зазначеній вище ДТП. Не заявляє вимоги і ОСОБА_6 , який зазначений у вказаній вище довіреності. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована Страховим Товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» (т.1 а.с.93-96, 189-190). Згідно до страхового полісу №АС/0672945, страхувальник ОСОБА_2 02.02.2013 року застрахував свою цивільно-правову відповідальність щодо автомобіля ВАЗ-2108 державний номер НОМЕР_2 . Строк дії поліса з 04.02.2013 року до 03.02.2014 року. Страхова сума за шкоду заподіяну життю і здоров`ю склала 100000 грн. за шкоду заподіяну майну склала 50000 грн., розмір франшизи склав 1000 грн. 04.11.2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Страхового Товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі по тексту - СТЗДВ «Гарантія») з повідомленням про настання страхового випадку по вказаному вище договору страхування цивільно-правової відповідальності. (т.1 а.с.97). 17.02.2014 року ОСОБА_1 звертався до СТЗДВ «Гарантія» із заявою про виплату страхового відшкодування (т.2 а.с.53-55). Листом від 14.05.2014 року СТЗДВ «Гарантія» запропонувала ОСОБА_1 підписати угоду про визначення залишкової вартості транспортного засобу (т.2 а.с.56-57). 21.05.2014 року ОСОБА_1 звертався до СТЗДВ «Гарантія» з приводу невиплати йому компенсації, з приводу перерахунку нарахованої компенсації ремонту автомобіля (т.2 а.с.59-61). Між СТЗДВ «Гарантія» і позивачем ОСОБА_1 було укладено угоду від 12.05.2014 року, яку ОСОБА_1 підписав 21.05.2014 року, відповідно до якої вони домовилися, що транспортний засіб «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 , пошкоджений внаслідок вказаної вище ДТП, не визнається фізично знищеним та його залишкова вартість становить 2050 грн. З моменту підписання цієї угоди та у випадку належного її виконання ОСОБА_1 не матиме жодних майнових претензій до Страховика з приводу визначення залишкової вартості ТЗ за страховим випадком. Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). В своїй постанові № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що відсутність складу злочину або складу адміністративного правопорушення не означає відсутність вини для цивільно - правової відповідальності. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Статті 1166, 1187 ЦК України передбачають, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Статтею 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про страхування»). Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Статтею 9 вказаного Законупередбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізовує право вимоги, передбаченестаттями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Згідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2410 від 23.05.2016 року (т.1 а.с.13-25, 138-145), вартість матеріального збитку від пошкодження автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 на момент дослідження (10.03.2016 року) становить 61327.94 грн. В даному дослідженні зазначено, що визначення величини матеріального збитку проводилось з урахуванням технічного стану автомобіля, встановленого органолептичним методом, шляхом зовнішнього візуального огляду, проведеного експертом 10.03.2016 року на підставі МЕТОДИКИ товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України та ФДМ України № 142/5/2092 від 24.11.2003. В дослідженні зазначені дані про характер пошкоджень автомобіля, зазначені обмеження достовірності дослідження. Вказане дослідження проведено судовим експертом і відсутні підстави для сумнівів в його достовірності. 14.09.2018 року судом було задоволено клопотання представника відповідача і призначено по справі судову автотехнічну автотоварознавчу експертизу автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 . Згідно до висновка експерта №348/1061/18 від 19.12.2018 року (т.3 а.с.20-23) визначити вартість пошкоджень автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 , отриманих під час зіткнення, не виявляється можливим, оскільки транспортно-трасологічне дослідження не проводилося і пошкодження, які пов`язані з ДТП, яка мала місце 01.11.2013 року, не визначені. Визначити вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 не виявляється можливим у зв`язку з неможливістю встановити реальний технічний стан транспортного засобу станом на 01.11.2013 року. Визначити вартість автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» державний номер НОМЕР_1 станом на 01.11.2013 року не є можливим у зв`язку з відсутністю будь-якої можливості встановлення технічного стану об`єкту дослідження на 01.11.2013 року. Відповідачем, на якого було покладено оплату вартості експертизи, експертні дослідження не було оплачено, а тому транспортно-трасологічне дослідження не проводилось. Вказаний висновок експерта фіксує факт розукомплектування вказаного автомобіля станом на його технічний огляд, який проводився 15.12.2018 року. Разом з тим, згідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2410 від 23.05.2016 року, огляд вказаного автомобіля проводився 10.03.2016 року. Таким чином, висновок експерта №348/1061/18 від 19.12.2018 року і висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2410 від 23.05.2016 року не суперечать одне одному. Автомобіль ВАЗ 2108 державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , було застраховано СТЗДВ «Гарантія» у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик СТЗДВ «Гарантія» є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим ОСОБА_1 , якому він повинен виплатити страхове відшкодування у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. СТЗДВ «Гарантія» визнали випадок, який мав місце 01.11.2013 року, страховим (т.2 а.с.63-64). Надавши вірну оцінку експретним висновкам, суд першої інстанції обгрнутовано вважав можливим прийняти висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2410 від 23.05.2016 року, який відповідає вимогам закону. Відповідач звертає увагу на те, що розмір шкоди був визначений станом на 10.03.2016 року, тобто за спливом 2,5 року після ДТП. Між тим, такі доводи висновків суду не спростовують, оскільки шкода, заподіяна позивачу не відшкодована на цей час. Відповідач вказує, що в експертному дослідженні №2410 від 23.05.2016 року вартість автомобіля «Mitsubishi CHARIOT» визначалася виходячи з вартості аналогу автомобіля «Mitsubishi Space Wagon». Між тим, такий підхід не суперечить «Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», автомобіль позивача наразі є розукомплектованим, в інформаційній базі ХН ДІСУ відсутня інформація щодо автомобіля «Mitsubishi CHARIOT». Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2410 від 23.05.2016 року не спростований належними та допустимими доказами. Ліміт відповідальності страховика СТЗДВ «Гарантія» за шкоду заподіяну майну складає 50000 грн. Відповідач ОСОБА_2 добровільно відшкодував позивачу 1000 грн. в якості франшизи, що не оспорюється сторонами. Оскільки обсяг відповідальності страхувальника ОСОБА_2 обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суду першої інстанції про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 10327,94 грн. Згідно до відповіді МТСБУ, в ЦБД МТСБУ відсутня інформація про здійснення страхових виплат з боку СТЗДВ «Гарантія» за зазначеним вище полісом (т.2 а.с.214-215). Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Як на підставу позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП посилався на те, що відбулися негативні зміни в його житті: хвилювання у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, душевні страждання у зв`язку з необхідністю докладати більше зусиль для організації свого життя, нанесення йому тілесних ушкоджень, душевні стражданняи від факту пошкодження автомобіля, вказував на емоційний дискомфорт. На підтвердження обставин спричинення позивачу моральної шкоди ОСОБА_1 надав суду копію консультативного висновка лікарів від 01.11.2013 року, згідно якого у ОСОБА_1 мала місце рвана рана в області лівого надколінника, забиття м`яких тканин в області лівого коліна. ОСОБА_1 було виконано фіксацію лівої нижньої кінцівки гіпсовою шиною і рекомендовано нагляд у травматолога за місцем проживання. (т.1 а.с.33), копію постанови про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав ушиблено-рвану рану в області лівого колінного суглобу, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень. (т.2 а.с.87-88). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Статтею 1187 ЦК України передбачено випадки відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Зокрема встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Посилання апелянта на те, що визначена позивачем сума моральної шкоди є необгрунтованою, оскільки відсутні докази, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивача, та які б обгрунтовували грошове вираження цих страждань, - не приймаються до уваги, оскільки факт причинення моральної шкоди є доведеним, розмір відшкодування визначений судом з дотриманням вимог розумності та справедливості. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовано обставини справи, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України надана правильна правова оцінка доказам по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України є законним і обґрунтованим, і доводами апеляційної скарги не спростовується, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального праві, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна С.С. Кругова