Постанова 4809 № 404/4072/19

ПОСТАНОВА Іменем України 15 квітня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/4072/19 провадження № 22-ц/4809/688/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т. М. суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник - адвокат Серпак Валерій Євгенович відповідач - ОСОБА_2 , представник - адвокат Нефьодов Олександр Олександрович розглянувши в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2020 року у складі судді Варакіної Н. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зазначав, що 25 грудня 2017 року відповідач, близько 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2106», державний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Вокзальній з боку вул. Габдрахманова в напрямку вул. І. Олінського в м. Кропивницькому та допустивши неуважність, не давши перевагу у русі зустрічному транспортному засобу допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109», державний номер НОМЕР_2 під його керуванням, який рухався по вул. Вокзальній з боку вул. Я. Мудрого в напрямку вул. І. Олінського на зелений сигнал світлофора. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров?я, понад 21 день. Його пасажир ОСОБА_3 також отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2018 року відповідача було визнано винним у вчиненні злочину та призначено покарання в межах санкції статті Кримінального кодексу України. У судовому засіданні відповідач свою вину визнав повністю та обіцяв відшкодувати завдані потерпілим збитки в повному обсязі, як матеріального так і морального характеру. Цивільний позов до відповідача ним не подавався. 27 грудня 2018 року він отримав від страхової компанії 16870 грн. 68 коп. на ремонт пошкодженого автомобіля, а 28 травня 2019 року 1246 грн. 33 коп. на відшкодування коштів, витрачених ним на лікування. Діями відповідача йому також була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в результаті ДТП він зазнав фізичного болю та страждань, в нього був больовий шок. Він на протязі трьох місяців не міг вести нормальний спосіб життя, працювати та виконувати свої трудові обов?язки, повноцінно займатись сім?єю. Душевні страждання у нього викликають постійні думки про те, що відповідач, незважаючи на свою вину і надалі продовжує протиправно поводитися з ним та не збирається відшкодовувати завдану йому шкоду. Просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, 50000 грн. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 20000 грн. Суд встановив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, позивачу заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, пошкоджено належний йому автомобіль. Неправомірні дії відповідача спричинили позивачу моральну шкоду, розмір якої суд визначив в сумі 20000 грн., виходячи із засад розумності та справедливості. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, неможливості виконання ним трудових обов`язків. Надана в судовому засіданні довідка про те, що позивач нібито працював в ПП «Паритет сервіс» на посаді водія автомобільного транспорту не може бути належним доказом його працевлаштування, оскільки єдиним належним доказом працевлаштування є трудова книжка. Ані ксерокопії трудової книжки, ані її оригіналу позивач для огляду суду не надавав. Твердження позивача щодо втрати ним працездатності протягом трьох місяців також не підтверджені належними доказами. Недоведеним є факт наявності у позивача і пригніченого психологічного стану через потрапляння у ДТП. Суд не встановив факт саме наявності моральних страждань та наявність причинно-наслідкового зв?язку між необережною поведінкою відповідача та вірогідними втратами морального характеру у позивача, оцінивши їх при цьому у неспівмірну суму. Апеляційне провадження відкрито 17 березня 2020 року, зазначено, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи (а.с.68), ухвалою від 08 квітня 2020 року призначено розгляд справи на 15 квітня 2020 року (а.с.81). У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що судом було вірно встановлено, що з вини відповідача була заподіяна шкода його здоров?ю та майну. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Внаслідок протиправних дій відповідача йому було завдано моральних страждань, що внесло незручності у його життя та потребувало додаткових зусиль для його відновлення та організації, оскільки звичайний ритм життя був порушений. Судом було вірно визначено розмір спричиненої йому моральної шкоди, підстави для зміни якого відсутні та який є вищим за ліміт відповідальності страховика. Вважає аморальними доводи апеляційної скарги, що йому не заподіяна моральна шкода та він не зазнав фізичного болю та страждань внаслідок того, що з вини позивача йому були поламані ребра, що потребувало тривалого лікування, та пошкоджений автомобіль (а.с.77-78). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права. Статтею 1166 ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20). Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні 25 грудня 2017 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що полягало в порушенні ним Правил дорожнього руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки - садно грудної клітки зліва в проекції 6-7 ребер, перелом 10 ребра зліва по середній паховій лінії, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 93 від 01 лютого 2018 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я, понад 21 день (а.с.5-7, 10-11). З 25 грудня 2017 по 04 січня 2018 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні. Також внаслідок зіткнення пошкоджено автомобіль позивача. Згідно з вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов`язковий для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.Наведене свідчить, що вина відповідача в спричиненні позивачу тілесних ушкоджень та ушкодження автомобіля, тобто в неправомірності дій відповідача щодо позивача та його майна, є доведеною. Позивач отримав страхові виплати у розмірі 16870 грн. 68 коп. на відшкодування матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, та 1246 грн. 33 коп. на відшкодування витрат, понесених під час лікування, всього 18117 грн.01 коп., на відшкодування моральної шкоди 5% з цієї суми становить 905 грн., що є недостатнім для відшкодування страховиком моральної шкоди, заподіяної позивачу, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди та покладення обов`язку по відшкодуванню моральної шкоду в розмірі 20000 грн., що перевищує ліміт відповідальності страховика, на відповідача, винну в ДТП особу. Відповідно до п.9,10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав моральних страждань, які полягають у душевних переживаннях та муках, занепокоєності за те, що сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено належне йому майно, він отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, перебував на стаціонарному лікуванні, зазнав фізичного болю та страждань, що призвело до незручностей та потребувало додаткових зусиль для організації його життя, оскільки звичайний ритм життя був порушений. Суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, однак підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відповідно до ст.367 ЦПК України відсутні. В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України . Повний текст постанови складено 15 квітня 2020 року. Головуюча суддя Т. М. Авраменко Судді: Л. В. Суровицька В. В. Черненко