LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Запорізький апеляційний суд317/662/20

від 15.04.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/272/20 Єдиний унікальний № 317/662/20 Головуючий в 1-й інстанції - Нікітін В.В. Категорія - ст. 30 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яке викладено в апеляційній скарзі, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 18 березня 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 18 березня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень та з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 гр. 40 коп. в дохід держави. Як зазначено в постанові, 02.02.2020 о 21 год. 55 хв. ОСОБА_1 в Запорізькому районі 475 км а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя керував автомобілем ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Від керування відсторонений, т/з передано тверезому водію. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якому міститься клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження наведеної вище постанови, в якому посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повісток не отримував, постанову суду отримав лише 05.04.2020 року, крім того зауважує, що вважав, що розгляд справи відбудеться в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська 17.02.2020 року, таким чином вважає причини пропуску строку поважними. По суті скарги просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, провадження закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи наведені у скарзі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 18 березня 2020 року з огляду на наступне. Відповідно до норм, викладених у статті 289, частині 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді від 18.03.2020 року подав 10.04.2020 року (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження (кінцевий строк подачі скарги припадав на 30.03.2020 року, робочий день понеділок). Доводи ОСОБА_1 про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повісток не отримував, постанову суду отримав лише 05.04.2020 року, крім того зауважує, що вважав, що розгляд справи відбудеться в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська 17.02.2020 року, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи. Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 301054 від 02.02.2020 року ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Бабушкінському районному суді м. Дніпро 17.02.2020 року, міститься його підпис, зауважень щодо неправильних відомостей в протоколі при його складанні, в тому числі і щодо адреси його мешкання не міститься, з вказаного вбачається, що він був обізнаний про наявність справи щодо нього. Отримавши справу, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 11 лютого 2020 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направив до Управління патрульної поліції в Запорізькій області для визначення підсудності. Як вбачається з листа Управління патрульної поліції в Запорізькій області від 27.02.2020 року, на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.02.2020 року вищевказаний адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 було спрямовано до Запорізького районного суду Запорізької області за місцем вчинення правопорушення для прийняття рішення згідно чинного законодавства, тобто для розгляду його по суті. Копію вищевказаного листа для відома було направлено також і ОСОБА_1 , який його отримав, про що свідчить і його зауваження в апеляційній скарзі і в доданих до неї матеріалах також міститься копія цього листа, що також свідчить про його обізнаність щодо перебігу та стану справи щодо нього. 04.03.2020 року Запорізькій районний суд Запорізької області отримавши справу призначив її до розгляду на 18.03.2020 року на 9 годину 40 хвилин, про що було належним чином сповіщено за адресою вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 . Про належне сповіщення про час та дату слухання справи в Запорізькому районному суді Запорізької області 18.03.2020 року свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на його ім`я (а.с. 20), міститься дата отримання «12.03.2020 року» та міститься підпис « ОСОБА_1 ». 18.03.2020 року в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав, зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 про дату час розгляду справи, суд вважав за можливе розглядати її у його відсутність. Таким чином, з вищевказаного вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про перебіг справи щодо нього, а суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити його про дату, час і місце розгляду справи, щоб зберегти його права як бути присутнім при розгляді справи так і на своєчасне оскарження постанови суду. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Заяв або клопотань про відкладення справи від ОСОБА_1 до суду не надходило. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. На підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що такі обставини не можуть свідчить про недотримання прав особи та норм чинного законодавства, а тому доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права не є слушними. В клопотанні щодо поновлення строків на апеляційне оскарження доводів, які заслуговують на увагу, окрім вказаних, щодо того, з яких підстав ОСОБА_1 не міг оскаржити постанову суду у визначений законом строк, апелянт не наводить. З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо вищевказаної події, йому було відомо про час та дату слухання справи, тому зважаючи на це, ОСОБА_1 мав реальну нагоду бути присутнім при розгляді справи, і в подальшому, після 27.02.2020 року, хоча б поцікавитись в Запорізькому районному суді Запорізької області про стан та перебіг справи щодо неї або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, щоб зберегти своє право на своєчасне оскарження постанови суду у передбачений законом строк, однак не скористався своїми правами. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Як встановила судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України в постанові від 01 жовтня 2015 року №5-103кс15, для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення. Тому, посилання ОСОБА_1 на той факт, що оскаржувану постанову суду він отримав лише 05.04.2020 року, зважаючи на вищевказане, в даному випадку, на строки апеляційного оскарження не впливає і саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними підставами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Інші докази, які могли бути підставою для поновлення пропущеного з поважних причин строку, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 18.03.2020 року стосовно нього. Керуючись ст. ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 18 березня 2020 року, у зв`язку з чим повернути йому апеляційну скаргу із доданими до неї матеріалами. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 317/662/20

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»