Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 227/58/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року справа №227/58/17 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Керанчук В.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2017 року (повний текст складено 27 березня 2017 року в м. Добропілля) у справі № 227/58/17 (суддя І інстанції - Кошля А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: 11 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив: - стягнути з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на його користь суму невиплаченої пенсії за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 року в загальному розмірі 59 985, 54 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 09.02.2010 року перебуває на пенсійному обліку та до 24.03.2012 року (досягнення пенсійного віку) отримував пенсію по інвалідності з розрахунку один прожитковий мінімум, що встановлений для осіб, які втратили працездатність. Враховуюче те, що він має стаж шахтаря на підземних роботах за Списком № 1 більше 15 років, що дає право на пільгове призначення пенсії та розмір пенсії повинен був розраховуватись відповідно до вимог ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме не менше 80 відсотків середньозаробітної плати шахтаря, але не менше як три розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 227/58/17 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі визначеним ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 рік. Зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 рік, виходячи з розміру встановленого ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» з вирахуванням фактично виплаченої пенсії за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 рік. В решті позовних вимог - відмовлено. Позивачем та відповідачем на постанову суду першої інстанції подано апеляційні скарги. Так, позивач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову постанову, якою стягнути з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на його користь суму невиплаченої пенсії за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 року в загальному розмірі 59 985, 54 грн. Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції повинна бути скасована. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 227/58/17 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 227/58/17 - задоволено частково. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 227/58/17 - скасовано. Провадження у справі № 227/58/17 - закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що даний спір належить до цивільної юрисдикції. Постановою Верховного Суду від 30 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 227/58/17 - скасовано, а справу направлено до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 227/58/17 та призначено справу до розгляду на 14 квітня 2020 року. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги позивача, заперечували проти апеляційної скарги відповідача. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг, і дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.02.2010 року перебуває на пенсійному обліку і отримував пенсію по інвалідності. Згідно особистої заяви № 878 від 26.03.2012 року позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та обраховану за нормами ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж на дату переведення складає - 23 роки 09 місяців 18 днів, у т.ч. стаж на підземних роботах 15 років 01 день. Стаж врахований по 26.03.2012 року, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,52313. Згідно довідки від 01.10.2014 року № 2240/09 позивачу нараховувалась пенсія у розмірах: за лютий 2010 року - 496,43 грн.; за березень 2010 року - 695,00 грн.; за квітень 2010 року - 706,00 грн.; за травень 2010 року - 706,00 грн.; за червень 2010 року - 706,00 грн.; за липень 2010 року - 709,00 грн.; за серпень 2010 року - 709,00 грн.; за вересень 2010 року - 709,00 грн.; за жовтень 2010 року - 723,00 грн.; за листопад 2010 року - 723,00 грн.; за грудень 2010 року - 734,00 грн.; за січень 2011 року - 750,00 грн.; за лютий 2011 року - 750,00 грн.; за березень 2011 року - 750,00 грн.; за квітень 2011 року - 764,00 грн.; за травень 2011 року - 764,00 грн.; за червень 2011 року - 764,00 грн.; за липень 2011 року - 764,00 грн.; за серпень 2011 року - 764,00 грн.; за вересень 2011 року - 764,00 грн.; за жовтень 2011 року - 784,00 грн.; за листопад 2011 року - 784,00 грн.; за грудень 2011 року - 800,00 грн.; за січень 2012 року - 822,00 грн.; за лютий 2012 року - 822,00 грн.; за березень 2012 року - 1344,45 грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.11.2010 року у справі № 2-6618/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає право на пільгове призначенні пенсії, період його роботи в якості гірника очисного забою підземного з повним робочим днем у шахті з 03 лютого 2004 року по 04 липня 2006 року. Вказане рішення набрало законної сили 22.10.2011 року. Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів. Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. З метою здійснення перерахунку пенсії за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 року, позивач звертався до відповідача, що підтверджується заявами від 14.02.2013 року, 29.09.2014 року, 02.12.2015 року, 19.05.2016 року однак перерахунок не здійснено. Відповідачем вказано на те, що заяви за формою не відповідали заявам, відповідно до яких може здійснюватись перерахунок пенсії. Вказані заяви розглядались в порядку визначеному ЗУ «Про звернення громадян». Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ст. 55 Конституції України - права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.)зазначив, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам. У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам. Враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», ЗУ «Про пенсійне забезпечення» стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначається, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У вказаній справі позивач просить стягнути з відповідача суму не нарахованої та не виплаченої пенсії у розмірі 59 985,54 грн. не заявляючи вимоги про вирішення питання щодо нездійснення перерахунку пенсії та підстав з яких такий перерахунок не було здійснено. З урахуванням обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність вийти за межи позовних вимог, з метою повного захисту інтересів позивача. Суд першої інстанції зазначив, що у випадку відносно позивача мала місце помилка суб`єкта владних повноважень, яка виразилась у неправильній реалізації норм матеріального законодавства. З урахуванням рішення Добропільського міськарйоного суду від 01.11.2010 року, яке набрало законної сили 22.10.2011 року, підтверджується той факт, що позивач мав стаж, що дає право на пільгове призначення пенсії понад 15 років. Такий стаж об`єктивно існував на вирішення відповідачем питання про призначення позивачу пенсії, а саме 09.02.2010 року, однак не визнавався відповідачем, що мало наслідком звернення позивача до суду. Як зазначено відповідачем, після набрання законної сили вищевказаним судовим рішенням 22.10.2011 року та отримання постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2012 року виникло питання щодо встановлення дати, з якої необхідно було перерахувати пенсію, тому управління звернулось із заявою про роз`яснення судового рішення. Ухвалою Добропільського міськарйонного суду від 21.08.2013 року відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення. Враховуючи те, що рішенням суду не встановлено зобов`язання щодо дати з якої необхідно було здійснити перерахунок пенсії, рішення суду було виконано починаючи з дати набрання ним законної сили, тобто 22.10.2011 року. З вказаною позицією суд не може погодитись з огляду на наступне. Час набрання законної сили у вказаному випадку є моментом з якого відповідач був зобов`язаний усунути свою помилку щодо невизнання наявності пільгового стажу позивача, а не час з якого необхідно здійснити перерахунок пенсії, оскільки перерахунок пенсії є похідною дією після зарахування пільгового стажу, так як такий стаж існував на момент призначення пенсії 09.02.2010 року, проте не визнавався відповідачем до 22.10.2011 року (набрання законної сили рішенням суду). Водночас, відповідач, як суб`єкт призначення пенсії наділений повноваженнями на здійснення перерахунку пенсії, перевірку правильності її призначення, тощо. Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до управління із заявами про здійснення перерахунку пенсії у зв`яжу з наявність у нього стажу, який надає право на призначення пенсії у розмірі визначеному «Про підвищення престижності шахтарської праці». Невідповідність вказаних заяв встановленим формам не може бути підставою для відмови у здійсненні такого перерахунку, оскільки за своїм змістом вони подавались саме з метою проведення перерахунку, а не отримання роз`яснення в силу вимог ЗУ «Про звернення громадян». Враховуючи те, що перерахунок пенсії позивачу за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 року, починаючи з моменту набрання законної рішенням суду законної сили 22.10.2011 року відповідачем здійснено не було, суд вважає визнати протиправною таку бездіяльність та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та вплатити суми недоплаченої пенсії. Водночас, надані до матеріалів справи докази щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням рішення суду від 01.11.2010 року не можуть вважатись судом, як належні докази такого виконання, оскільки стосуються інших періодів, та пов`язані зокрема із виявленням технічних помилок програмного забезпечення. Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд не є належним суб`єктом, якому надано право здійснювати перерахунки пенсії, не має таких функції та повноважень. Саме відповідач повинен зробити перерахунок пенсії позивача з урахуванням пільгового стажу роботи шахтаря, наявного на момент призначення пенсії 09.02.2010 року, зарахованого згідно рішення Добропільського міськарйонного суду від 01.11.2010 року (яке набрало законної сили 22.10.2011 року) та виплатити недоплачений розмір пенсії, з вирахуванням фактичної сплаченої суми. Дані функції покладаються судом на відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки це буде гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, а саме позивача, від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Водночас, ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На думку суду, вихід за межі позовних вимог повинен безумовно узгоджуватися й бути спрямованим на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, та відповідно, на ефективне відновлення порушених прав таких осіб і усунення їх порушень. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та для реалізації завдань адміністративного судочинства, необхідно вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення, яким визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку пенсії та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 рік, виходячи з розміру встановленого ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» з вирахуванням фактично виплаченої пенсії за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 рік. З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої пенсії за період з 09.02.2010 року по 24.03.2012 року в загальному розмірі 59 985, 54 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 227/58/17 - залишити без задоволення. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 227/58/17- залишити без змін. Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.Д. Компанієць