Постанова Сумський апеляційний суд № 591/3864/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року м.Суми Справа №591/3864/19 Номер провадження 22-ц/816/925/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т.А. (суддя-доповідач), суддів - Хвостика С.Г., Орлова І.В., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне ремонтно-будівельне підприємство «Рембуд», розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Грищенко О.В., у приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 17 січня 2020 року - В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд» (далі - ПРБП «Рембуд») про стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що з 2012 року виконавцем житлово-комунальних послуг кооперативу ЖБК-48 «Монтажник» за адресою: АДРЕСА_1 , 1-4 під`їзди, де вона проживає, та отримувачем плати за експлуатаційні послуги є ПРБП «Рембуд», яке не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності. З вересня 2015 року вона отримує субсидію. На підставі подання ПРБП «Рембуд» від 11 серпня 2017 року було припинено нарахування їй субсидії у зв`язку із заборгованістю за спожиту послугу за червень 2017 року. Вважає такий борг надуманим, оскільки у червні 2017 року оплата послуг була здійснена з переплатою, а в березні 2019 року відповідач визнав помилковість такого боргу, оскільки здійснив його перерахунок. Зазначає, що внаслідок таких неправомірних дій вона втратила спокій, відчувала постійні хвилювання, сором, приниження, страх, порушився матеріальний стан сім`ї, що призвело до неможливості придбавати продукти харчування, одяг, взуття та медичні препарати. Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ПРБП «Рембуд» на свою користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 15 січня 2020 року у задоволенні позову відмовив. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та провести розподіл судових витрат. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач не зазначений в переліку Положення №848 від 21.10.1995 року як надавач житлово-комунальних послуг, тому не мав підстав для подання Департаменту соціального захисту населення інформації про наявність заборгованості. Крім того, відповідачем не зазначено вид послуги, за яку нарахована заборгованість, її розмір та період, в той час як з квитанції за червень 2017 року вбачається, що з урахуванням фактичної сплати та суми субсидії має місце переплата в розмірі 16,87 грн. Також зазначає, що відповідач не виконав вимоги ухвали судді від 09 грудня 2019 року та не надіслав відзив з додатками іншій стороні. Вказує, що експлуатаційні витрати взагалі не передбачені законодавством. На підтвердження своїх доводів зазначає, що в березні 2019 року ПРБП «Рембуд» визнав помилковим нарахування боргу, оскільки здійснив його перерахунок. У зв`язку з неправомірним поданням відповідача до Департаменту про наявність заборгованості, її було безпідставно позбавлено субсидії, чим спричинена моральна шкода. У відзиві на апеляційну скаргу директор ПРБП «Рембуд» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає позов та доводи апеляційної скарги необґрунтованими. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33). 01 серпня 2012 року між ПРБП «Рембуд» та головою правління ЖБК «Монтажник» ОСОБА_2 був укладений договір на обслуговування будинків вказаного ЖБК, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ПРБП «Рембуд» (а. с. 67-68). ОСОБА_1 14 вересня 2015 року звернулася до Департаменту із заявою про призначення житлової субсидії, в тому числі на відшкодування витрат за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ПРБП «Рембуд». У заяві ОСОБА_1 зазначила відомості про користування послугами щодо утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються ПРБП «Рембуд» (а. с. 51). У відповіді Департаменту соціального захисту населення (далі - Департамент) №К-1391/12.06-35 від 27 листопада 2017 року на звернення ОСОБА_1 вказано, що до них надійшло подання ПРБП «Рембуд» від 11 серпня 2017 року №357, в якому вказано про неоплату нею вартості фактично спожитої послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з урахуванням призначеної субсидії за червень 2017 року. Тому на підставі п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива №848 від 21.10.1995 року, надання субсидії було припинено. Також зазначено, що подальше надання субсидії можливе на підставі її звернення та надання необхідних документів, зокрема про підтвердження погашення заборгованості (а.с. 35-36). В 2018 році ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради та просила скасувати відмову Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, викладену в листі від 27.11.2017 року, у наданні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг; зобов`язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 житлової субсидії з дати закінчення дії попередньої субсидії. Рішенням від 02 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, Сумський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Зазначеними рішеннями судів встановлено правомірність припинення Департаментом виплати субсидії ОСОБА_1 з серпня 2017 року у зв`язку з несплатою нею спожитих послуг за червень 2017 року та недоведеністю відсутності заборгованості (а.с. 127-130, 228-236). Рішенням виконкому Сумської міської ради №414 від 16 серпня 2016 року встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ПРБП «Рембуд» згідно з додатками 1-18 (а.с. 144). З оборотної відомості ПРБП «Рембуд» по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , станом на кінець червня 2017 року вбачається заборгованість за надані підприємством послуги в розмірі 1509,68 грн (а.с. 148-152). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись ч. 5 ст. 82 ЦПК України, виходив з того, що припинення надання субсидії відбулося саме внаслідок неоплати ОСОБА_1 вартості фактично спожитої послуги «утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» з урахуванням розміру призначеної субсидії за червень 2017 року, а не внаслідок неправомірних дій відповідача, якими б було завдано шкоди правам та інтересам позивача. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правомірність припинення субсидії щодо ОСОБА_1 була предметом розгляду в адміністративній справі №1840/2765/18. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 , якій було призначено субсидію з вересня 2015 року, не сплатила вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , за червень 2017 року, про що надійшло відповідне подання від ПРБП «Рембуд» від 11 серпня 2017 року №357, отже рішення Департаменту про припинення ОСОБА_1 виплати субсидії з серпня 2017 року винесено на підставі, у межах повноважень, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Також зазначено про те, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надала належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості або укладення договору про реструктуризацію боргу. Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У пунктах 1, 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (товарах, роботах, послугах). При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Позивачем не доведено належними та достовірними доказами порушення її прав відповідачем, які б слугували підставою для відшкодування моральної шкоди. З відповідним позовом щодо вирішення спору про відсутність у неї заборгованості станом на червень 2017 року з оплати послуг по утриманню будинків і споруд, прибудинкових територій та неправомірності дій ПРБП «Рембуд» щодо нарахування заборгованості та надання відомостей про наявність такої заборгованості Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, ОСОБА_1 до суду не зверталась. В даній справі належними та достовірними доказами відсутність вказаної заборгованості нею не також не доведено. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, станом на час виникнення спірних правовідносин, визначалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (далі - Закон №1875-IV), відповідно до вимог якого житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. До житлово-комунальних послуг згідно з частиною першою пункту 2 статті 13 зазначеного закону належать, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону №1875-IV, певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Разом з тим, слід зазначити, що статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до якого господарська діяльність з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не належить і відповідно ліцензуванню не підлягає. Отже, надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється виключно на договірних засадах (ст. 19 Закону №1875-IV). У справі, яка переглядається, організацією, яка надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 на договірних засадах є - ПРБП «Рембуд». Відповідно до абз.2 п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива №848 від 21.10.1995 року (далі - Положення №848) (в редакції на час прийняття рішення про припинення призначеної субсидії), надання раніше призначеної субсидії припиняється за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об`єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов`язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не включений до переліку суб`єктів, які визначені Положенням №848 як надавачі житлово-комунальних послуг, та які можуть вносити подання Департаменту про наявність у субсидіанта заборгованості, а також про те, що послуги, які надає відповідач не передбачені чинним законодавством. Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач визнав помилковість нарахованого боргу, оскільки в березні 2019 року здійснив перерахунок та «відмінусував» заборгованість, з огляду на наступне. З прослуховування аудіозапису судового засідання в суді першої інстанції від 15 січня 2020 року, вбачається, що представник відповідача Манько М . В. пояснила суду, що перерахунку заборгованості не здійснювалось, а у зв`язку із зміною назви послуги у 2019 року з «ексвитрати» на «управління», ця сума заборгованості була знята зі старого рахунку та переведена на новий. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що з квитанції за червень 2017 року вбачається, що з урахуванням фактичної сплати за надані відповідачем послуги, вбачається переплата в розмірі 16, 87 грн, колегія суддів зазначає, що порівнюючи тотожні квитанції за червень 2017 року, вбачається невідповідність квитанції, наданої позивачем (а.с.26) квитанції, яка надана відповідачем (а.с. 145), а саме у позивача не відображений останній стовбчик квитанції, яка відображає загальну заборгованість надавачу послуг ПРБП «Рембуд» в розмірі 2145,32 грн. Колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що відповідачем не виконано вказівку суду про направлення відзиву на позов з додатками іншій стороні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідний обов`язок ПРБП «Рембуд» виконано, що підтверджується квитанцією про направлення ОСОБА_1 відзиву з додатками (а. с. 131). Отже, суд першої інстанції належно оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення, а тому її необхідно залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 367; 369, 374; 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Т.А. Левченко Судді : С.Г.Хвостик І.В. Орлов