Постанова Сумський апеляційний суд № 591/5140/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м.Суми Справа №591/5140/19 Номер провадження 22-ц/816/80/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Орлова І. В. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Шелєхової Г.В. в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2019 року - В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання. Свої вимоги мотивує тим, що її батьками є відповідачі. З 01 вересня 2019 року її було зараховано на навчання у ДПТНЗ «Сумське вище училище будівництва і дизайну» на денну форму навчання. Зазначає, що на даний час вона проживає разом з бабусею в с. Бездрик, відповідачі її життям не цікавляться та не надають їй матеріальної допомоги. У зв`язку з навчанням їй необхідні кошти на проїзд, проживання, харчування, одяг, підручники та інше. Крім того, вона хворіє на ряд хронічних захворювань та потребує коштів на лікування. Просить призначити їй аліменти в порядку статті 199 СК України та стягувати з кожного відповідача на її користь по 1/4 частці від всіх видів доходів. Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 21 жовтня 2019 року позов задовольнив частково. Ухвалив стягувати з ОСОБА_2 на користь доньки ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку, щомісячно до закінчення дитиною навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи стягнення з 20 серпня 2019 року. Ухвалив стягувати з ОСОБА_3 на користь доньки ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку, щомісячно до закінчення дитиною навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи стягнення з 20 серпня 2019 року. Стягнув в дольовому порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 387,20 грн судових витрат на користь держави. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги зазначає, що протягом останніх п`ятнадцяти років вона постійно проживає разом зі своїми доньками - ОСОБА_1 , 2001 року народження, та ОСОБА_4 , 2006 року народження, та батьками у с. Бездрик. Піклується про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток обох своїх дочок, забезпечує здобуття ними освіти, купує речі, одяг, продукти харчування, приладдя для навчання, ліки, що набагато перевищує визначений судом розмір аліментів. Крім того, вказує, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання її представника щодо об`єднання в одне провадження даної справи зі справою №591/5589/19 за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі є працездатними, мають задовільний стан здоров`я, а тому у змозі надавати матеріальну допомогу дочці, яка досягла повноліття, але продовжує навчання. При визначенні розміру аліментів судом враховано матеріальне становище сторін, те, що відповідачі мають на утриманні неповнолітніх дітей, незадовільний стан здоров`я відповідача ОСОБА_3 , а також те, що позивач отримує стипендію. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є донькою відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 7, 129). Згідно з довідкою ДПТНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну» №962 від 05 серпня 2019 року, ОСОБА_1 буде зарахована на навчання у Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну» на денну форму навчання (а.с. 8). У довідці ДПТНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну» №1285 від 20 вересня 2019 року вказано, що ОСОБА_1 дійсно навчається в ДПТНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну» з 01.09.2019 по 30.06.2021 відповідно до наказу №1 «З-УД» від 30.03.2019, на 1 курсі, група №1 за професією «Кухар», на денній формі навчання (а.с. 12). Позивачем також надано суду медичні довідки про наявність у неї хронічних захворювань (а. с. 9, 10, 74-77). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України, за період з 01.01.2019 р. по 30.06.2019 р. інформація про доходи ф/о ОСОБА_1 в ЦБД ДРФО відсутня (а. с. 73). Відповідач ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5 , 2008 року народження, від іншого шлюбу (а.с. 86). Згідно довідки про доходи ОСОБА_3 №300 від 19 вересня 2019 року, загальна сума його доходу за період з 01 березня по 31 серпня 2019 року з вирахуванням аліментів, складає 53 426, 85 грн (а.с. 87). Відповідачка ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_4 , 2006 року народження (а.с. 190). У довідці Бездрицької сільської ради №01-23/118 від 27 серпня 2019 року вказано, що ОСОБА_2 за період навчання доньок відвідувала батьківські збори, вчасно сплачувала рахунки за харчування, приймала активну участь у житті класу та школи, була головою батьківського комітету (а. с. 107). Згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Підставами для позову про стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина є обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, якщо вони можуть надавати таку допомогу, до закінчення ними навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років, а також права повнолітніх дочки, сина на звернення до суду з відповідним позовом. З матеріалів справи та змісту апеляційної скарги вбачається, що між позивачем та її матір`ю відсутнє взаєморозуміння у зв`язку з чим виникають конфлікти. Свідок ОСОБА_6 (бабуся позивача) під час розгляду справи судом першої інстанції пояснила, що онука проживає з нею та дідусем з двохрічного віку та мати останні три роки перестала регулярно надавати кошти на її утримання, крім періодичного придбання одягу. Додані до апеляційної скарги чеки на придбання продуктів харчування та промислових товарів, білети на проїзд в громадському транспорті, не свідчать, що матеріальна допомога надавалась відповідачем саме доньці Діані та, що вона має регулярний характер. Оскільки матеріалами справи доведена потреба позивача у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та можливість її батьків надавати матеріальну допомогу у зв`язку з її навчанням, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів. Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Місцевий суд, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 правильно врахував наявність у останньої на неповнолітньої доньки та отримання позивачем стипендії у розмірі 500 грн. Розмір аліментів є обґрунтованим та розумним, підстав для його зміни колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови у задоволенні клопотання про об`єднання в одне провадження даної справи зі справою №591/5589/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, оскільки відсутні підстави для такого об`єднання справ з огляду на положення статті 188 ЦПК України та заперечення позивача у судовому засіданні суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції належно оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення, а тому скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 367; 369, 374; 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Т.А. Левченко Судді : О.І. Собина І.В. Орлов